Постанова Київський апеляційний суд № 368/903/23

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 7листопада 2023 року місто Київ справа № 368/903/23 апеляційне провадження № 22-ц/824/14396/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О., за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області у складі судді Кириченка В.І. від 2 серпня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в с т а н о в и в : Короткий зміст обставин справи У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), посилаючись на те, що у відділі державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції знаходилось виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з нього на користь КБ "Західінкомбанк" заборгованості за кредитним договором, в межах якого накладено арешт на все майно. Вказував, що в 2009 році він був поручителем у кредитному зобов`язанні його дружини перед КБ "Західінкомбанк", яке вона виконала протягом одного року. Виконавче провадження було завершене, однак арешт з майна знятий не був. Незважаючи на те, що кредитне зобов`язання було виконано, а ПАТ "Західінкомбанк" ліквідоване 3 травня 2019 року, Кагарлицький районний відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 29 червня 2023 року № 10966 відмовив скаржнику у знятті арешту з його майна. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати дії начальника Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Родіної Т.В. неправомірними та зобов`язати дану посадову особу зняти арешт з усього нерухомого майна, що йому належить. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 2 серпня 2023 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що скаржником не надано доказів виконання рішення суду або визнання судом виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з відсутністю обов`язку боржника з підстав припинення боржника; повернення виконавчого листа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Скаржник зазначає, що судом не було враховано факт завершення виконавчого провадження і подальшого його знищення у зв`язку із закінченням строку зберігання, а тому ставити питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, неможливо; юридичну особу стягувача ПАТ "Західінкомбанк" ліквідовано 9 травня 2019 року, протягом 12 років жодних претензій до боржника не було, в реєстрі боржників він не значиться, а тому відсутні підстави для зберігання чинності арешту на його нерухоме майно. На підтвердження наведеного, посилається на правові висновки Верховного Суду у постановах від 7 липня 2021 року у справі № 2-356/12, від 3 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15, від 9 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом установлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КБ "Західінкомбанк" боргу в сумі 182 498 грн. 38 коп. 16 червня 2011 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено обтяження за № 11294394 про арешт нерухомого майна боржника. Виконавче провадження № НОМЕР_1 було завершене державним виконавцем на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (Закон № 606-XIV) (а.с. 12). 3 травня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк". 23 вересня 2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 3222281200:03:303:0058, яка знаходиться в адміністративних межах Обухівського району Київської області. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Статтею 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до статті 19 Конституції України, частини 1 статті 1 закону "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню. Принцип обов`язковості судового рішення закріплений у пункті 9 частини 3 статті 129, статті 1291 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і набуває свого втілення у процесуальному законодавстві (статті 2, 18, 431 ЦПК). Цей принцип має такі складові: а) дотримання вимог судового рішення усіма суб`єктами, прав яких воно стосується, а також усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; б) рішення, яке не виконане добровільно, може бути виконане в примусовому порядку, для чого зацікавленій особі видається відповідний виконавчий документ. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Така позиція викладена у пункті 5.1 рішення Конституційного Суду від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020. З наведених норм права убачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на майно боржника. Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (Закон № 606-XIV, який був чинний на момент повернення виконавчого листа) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Пунктом 9 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (Закон № 606-XIV, який був чинний на момент повернення виконавчого листа) встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ. Наслідком закінчення виконавчого провадження є, зокрема, зняття арешту з майна та скасування інших заходів примусового виконання рішення (частин 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" (Закон № 606-XIV, який був чинний на момент повернення виконавчого листа)). Як убачається з матеріалів справи, виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 боргу повернутий стягувачу саме на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (Закон № 606-XIV), а тому в силу Закону виконавче провадження не вважається закінченим, арешт з майна не знімається. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції правильно виходив із того, що у державного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника. Посилання у апеляційній скарзі на наявність підстав для зняття арешту з майна у зв`язку із відсутність боргу є необґрунтованими. Відповідно до положень частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Матеріали справи не містять доказів, що судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь КБ "Західінкомбанк" боргу в сумі 182 498 грн. 38 коп. було виконано. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що саме таку підставу ОСОБА_1 визначив для зняття арешту з майна. Наведене свідчить, що встановлені Законом України "Про виконавче провадження" підстави для зняття арешту з майна відсутні. Колегія суддів не бере до уваги посилання у апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 7 липня 2021 року у справі № 2-356/12, від 3 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15, від 9 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц, оскільки висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Ураховуючи встановлені судом обставини, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 2 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: