LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4808349/8/20

від 03.09.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Рогатинського районного суду від 02 червня 2020 року залишити без змін.

Справа № 349/8/20 Провадження № 22-ц/4808/909/20 Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач) суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А. секретаря Бойчука Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Рогатинського районного суду від 02 червня 2020 року, постановлене у складі судді Могили Р. Г. у м.Рогатин, ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину. Позовна заява мотивовано тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з 15 грудня 2017 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому Рогатинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №103 та спільно проживали в Іспанії. Однак подружнє життя не склалось і ОСОБА_3 повернувся в Україну. У сторін в Іспанії народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає з матір`ю та перебуває на її повному утриманні. Посилаючись на те, що ОСОБА_5 є батьком сина ОСОБА_6 , не надає жодну матеріальну допомогу на його утримання, просила стягнути з відповідача наїї користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 всіх видів доходу щомісячно та судові витрати. Рішенням Рогатинського районного суду від 02 червня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, неповнолітній син ОСОБА_4 народжений в шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тому останній є батьком дитини. На момент народження дитини, шлюб між сторонами не розірваний. 30 липня 2020 року ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив. Вказує, що позивачкою не подано докази, що син народжений в шлюбі та те, що він записаний батьком дитини. Заперечує, те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є його сином. Сторони та інші учасників справи у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте у судове засідання не з`явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявна інформація повідомлення про дату, час і місце розгляду справи не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач та її представник не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі відомості відсутні в копії свідоцтва про народження дитини. В свою чергу відповідач ні в заяві свідка поданій в порядку ст.93 ЦПК України , ні під час надання особистих пояснень в суді не визнав, що ОСОБА_4 є його сином, лише ствердив, що у випадку внесення змін до запису про народження дитини та зазначення його, як батька, він згідний сплачувати аліменти у встановленому законом розмірі. Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судом встановлено, що 15 грудня 2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрували шлюб у Рогатинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про що зроблено актовий запис № 103, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с.9). ОСОБА_10 змінила прізвище на ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_2 , виданого 13 червня 2018 року Сихівським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області . З копії свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану м. Корнелья де Ллобрегат від 03 червня 2019 року, який легалізований в Генеральному консульстві України в Барселоні вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в Есплугес де Ллобрегат , лікарня « Сант Жоан де Деу» , провінція Барселона, Іспанія. Матір`ю дитини зазначено ОСОБА_1 , яка є неодруженою, а відомостей про батька дитини не зазначено . Згідно копії довідки від 10 вересня 2019 року №536/1-242, виданої Генеральним консульством України в Барселоні та копії паспорта для виїзду за кордон, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований громадянином України. ОСОБА_3 не визнає себе батьком неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на відсутність відомостей про його батьківство в реєстрації акту цивільного стану про народження дитини. За правилом статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Згідно із статтею 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Відповідно ст. 133 України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, копії свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану м. Корнелья де Ллобрегат від 03 червня 2019 року, який легалізований в Генеральному консульстві України в Барселоні, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в Есплугес де Ллобрегат , лікарня « Сант Жоан де Деу» , провінція Барселона, Іспанія. Матір`ю дитини зазначено ОСОБА_1 , яка є неодруженою, а відомостей про батька дитини не зазначено. Згідно п.1.2,,1.3,1.4, Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, наказом Міністерства закордонних справ України 23.05.2001 N 32/5/101 (у редакції наказу Мін`юсту України, МЗС України 25.08.2004 N 90/5/191 ( z1066-04 ), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 2001 р. за N 473/5664 1.1 Консульська посадова особа (далі за текстом - консул) провадить реєстрацію народження з одночасним визначенням походження дитини, смерті, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені громадян України. Консул приймає та розглядає заяви громадян України, які проживають у його консульському окрузі та зареєстрували акти цивільного стану в органах реєстрації актів цивільного стану України, про внесення змін, доповнень та виправлень у записи актів цивільного стану, а також про поновлення втрачених записів актів цивільного стану. При реєстрації актів цивільного стану консул керується Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Сімейним кодексом України ( 2947-14 ), Цивільним кодексом України ( 435-15 ), Законом України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" ( 3807-12 ), Консульським статутом ( 127/94 ), іншими актами законодавства України, які регулюють шлюбно-сімейні відносини, а також нормами, які містяться у міжнародних договорах та угодах, учасниками яких є Україна та держава перебування. Відповідно п.1.2,2.4 цієї Інструкції реєстрація народження дитини провадиться консулом з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини провадиться за місцем народження або за місцем проживання її батьків або одного з них за їх письмовою заявою, а в разі хвороби, смерті батьків або з інших причин неможливості зареєструвати народження - за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, у якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває. Реєстрація народження провадиться при пред`явленні: а) документа медичного закладу про народження дитини. У виняткових випадках, при народженні дитини поза медичним закладом, - довідки лікаря, який подав допомогу при пологах. У разі народження дитини вдома без медичної допомоги факт і час народження повинні бути підтверджені підписом двох свідків, присутніх при пологах, із зазначенням їхніх прізвищ, імен та по батькові, місця проживання і документів, що посвідчують їх особи, у графі "документи, що підтверджують факт народження дитини", а також медичним документом про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (приватного лікаря); б) паспортних документів, що посвідчують особи батьків (одного з батьків). Якщо документ, який посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред`явлений, то відомості про другого з батьків у даному випадку зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб. Дані про громадянство та національність в актовому записі про народження та свідоцтві не заповнюються, про що робиться відповідний запис у графі "Для відміток". Надалі ці дані можуть бути доповнені відповідно до Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану; в) документа, який є підставою внесення відомостей про батька (свідоцтво про шлюб, заява матері, заява батька про визнання батьківства, спільна заява матері та батька дитини, якщо батьки не перебувають у шлюбі, спільна заява матері та її чоловіка про невизнання чоловіка батьком дитини, спільна заява батька дитини та чоловіка, який перебуває у шлюбі з її матір`ю). У разі відсутності свідоцтва про шлюб для внесення відомостей щодо батька дитини, який перебуває у шлюбі з її матір`ю, витребовується копія відповідного актового запису. За змістом п.п.7-3 Інструкції після складання актового запису цивільного стану заявнику видається відповідне свідоцтво встановленого зразка. Свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану заповнюються державною мовою друкарським способом. Виправлення або підчищення, а також скорочення окремих слів не допускаються. Відомості, зазначені у свідоцтві, що видається на підставі актового запису цивільного стану, повинні повністю відповідати даним, зазначеним в актовому записі цивільного стану. Уносити до свідоцтва додаткові записи забороняється. Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Судом установлено, що позивачкою чи її представником не подано суду копії акта цивільного стану про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 чи свідоцтва про його народження у якому було б записано його батьком відповідача, як передбачено ст. 133 СК України. Також суду не подано будь-яких доказів про запис відповідача батьком ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 . За таких обставин, суд першої інстанції прийшов правильного висновку відмовивши представнику ОСОБА_1 ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, оскільки ним не подано достовірних доказів про батьківство відповідача відносно ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що для стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини достатньо народження її у шлюбі, оскільки суперечать ст. 133 України. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Рогатинського районного суду від 02 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає чинності з дня її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення. Повний текст складено 04 вересня 2020 року. Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук В.А.Девляшевський

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»