Постанова Луганський апеляційний суд № 426/313/21

Головуючий суду 1 інстанції - Скрипник С. М. Доповідач -Карташов О. Ю. Справа № 426/313/21 Провадження № 22-ц/810/586/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Карташов О.Ю. судді Кострицький В.В., Луганська В.М., за участю секретаря судового засідання Залюшного О.Г. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 третя особа - служба у справах дітей Сватівської районної державної адміністрації розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Самбур Марія Михайлівна на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 13 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Скрипника С.М., в залі судових засідань Сватівського районного суду Луганської області в м. Сватове за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Сватівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Самбур Марія Михайлівна, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Сватівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування доводів позову зазначив, що позивач з відповідачкою в певний час перебували у стосунках, в результаті яких у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Луганська Луганської області. Рішенням іноземного суду з сімейних питань м. Рішон-де-Ціон (держава Ізраїль) від 12.09.2013 було встановлено, що ОСОБА_1 , № посвідчення особи НОМЕР_1 є біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_4 , зареєстрованого в українському паспорті його матері № НОМЕР_2 . Позивач стверджує, що відповідачка не цікавиться життям дитини, маніпулює дитиною у своїх власних корисних інтересах. Спілкування засобами зв`язку сина з матір`ю призводить до погіршення емоційного стану дитини, завдає шкоди його психологічному здоров`ю. Мати не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, фактично самоухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання своєї дитини, не цікавиться її життям. Син проживає разом з батьком та перебуває на його повному утриманні. Позивач піклується про його гармонійний розвиток, здоров`я. Перешкод у спілкуванні з матір`ю з боку позивача жодного разу не було. Просили суд позбавити батьківських прав відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 13 травня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Сватівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, як це передбачено ст. 81 ЦПК України і є процесуальним обов`язком, ухилення відповідачки від участі у вихованні дитини, що давало б підстави для можливості застосування до неї такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Самбур Марія Михайлівна, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Сватівського районного суду Луганської області від 13 травня 2021 року скасувати, та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав. Апеляційна скарга мотивована тим, що під час прийняття оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було у повному обсязі досліджено матеріали справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Судом не взято до уваги, що свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, є підставою для позбавлення останньої батьківських прав відносно їх сина. При ухваленні рішення суд не врахував інтересів дитини. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Самбур М.М. підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити. Зазначила, що паперові носії актового запису про народження дитини ОСОБА_4 знаходяться у м. Луганську, що є тимчасово окупованою територією. Батьківство ОСОБА_1 встановлено судом. Внесення змін до актового запису можливо після його поновлення за межами окупованої території за заявою матері дитини. Тому позивач не має права на внесення змін до актового запису про його батьківство, наступного оформлення документів необхідних для переміщення та навчання сина. Відповідач ОСОБА_2 повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції". Служба у справах дітей Сватівської районної державної адміністрації Луганської області у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, апеляційний суд, заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом першої інстанції було встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_3 , виданого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області 02.07.2011 року, його батьками вказано ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Рішенням іноземного суду з сімейних питань м. Рішон-де-Ціон (держава Ізраїль) від 12.09.2013 року було встановлено, що ОСОБА_1 , № посвідчення особи НОМЕР_1 є біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_4 , зареєстрованого в українському паспорті його матері № НОМЕР_2 . 09.04.2021 року Сватівським районним судом Луганської області було визнано на території України рішення іноземного суду з сімейних питань м. Рішон-де-Ціон (держава Ізраїль) від 12.09.2013 року, що не підлягає примусовому виконанню, яке набрало законної сили 12.09.2013 року в день його ухвалення, про що зазначено в самому рішенні, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 № посвідчення особи НОМЕР_1 є біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_4 , зареєстрованого в українському паспорті його матері № НОМЕР_2 . Також, відповідно до вимоги сторін, заявляється, що прізвище неповнолітнього буде « ОСОБА_4 ». Рішенням зобов`язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Сватівському району та місту Голубівка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: виключити відомості про батька ОСОБА_5 та включити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як батька дитини та відомості про прізвище, дитини ОСОБА_4 , змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 ». З письмових пояснень державного ліцензованого двомовного психолога м. Нью-Йорк, штату Нью-Йорк Віри Кишинівської вбачається, що ОСОБА_4 під її опікою знаходиться півроку. За цей час вона зробила висновок, що ОСОБА_4 отримає користь від постійної стабільності та тепла сімейного життя з батьком, а також зросте його почуття безпеки, довіри і внутрішнього комфорту, яких він був позбавлений під час перебування з матір`ю. Якщо він повернеться до матері, ОСОБА_4 може страждати від емоційних та поведінкових стресів, які виходять за рамки його здібностей справлятися з труднощами і можуть викликати у нього серйозні проблеми з психічним здоров`ям. Згідно перекладу Оцінки соціального анамнезу Нью-Йоркського департаменту освіти від 05.12.2019 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в третьому класі школи 26Q162:162, Нью-Йоркський ІН: НОМЕР_4 та проживає за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_4 - тримовний студент віком 8,3 років з Ізраїлю, який навчається за програмою P162 в загальноосвітніх школах. Він був спрямований на «повне психологічне обстеження з російськомовним перекладачем» його батьком, ОСОБА_1 , для вирішення проблем, пов`язаних з рецептивною мовою ОСОБА_4 , а також для задоволення його освітніх потреб. За словами батька, ОСОБА_4 не відповідає і не виражає себе з готовністю, а замість цього дивиться на мовця, незалежно від того, чи говорять з ним російською, івритом або англійською. Всебічна оцінка буде запланована російською мовою. Таким чином, цей соціальний анамнез служить доповненням інформації, перекладеної російською з англійською мови за попередньою згодою батька. Цей соціальний анамнез служить додатковою інформацією, перекладеною російською з англійської мови з інформованої згоди батька. Вирішуючи спір, суд першої інстанції посилаючись на норми чинного законодавства зазначив, що ним не встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Також зазначив, що у справі відсутні жодні докази застосування до відповідачки будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, також у справі відсутні докази, що дитина усвідомлює наслідки позбавлення батьківських прав її матері. Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити, однак, враховуючи поведінку відповідача щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого сина, її слід попередити, що у разі продовження такої поведінки і у разі надання відповідних доказів, вона може буде позбавлена батьківських прав. Оцінюючи аргументи учасників справи та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частина 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Відповідно до ч.1 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Згідно з ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Стаття 166 СК України передбачає, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини. У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів свідомого ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав, позивачем не надано. Встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання своєї дитини, безпідставні, висновку суду не спростовують. Доводи скаржника про те, що позбавлення батьківських прав відповідає інтересам дитини, оскільки відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про стан здоров`я дитини, не знаходять твердження у матеріалах справи. Позивачем не надано суду доказів щодо підстав знаходження дитини у батька, домовленості батьків про місце проживання дитини. Такі мотиви для позбавлення батьківських прав, який є крайнім заходом, як неможливість оформлення документів дитині, не є переконливими та обґрунтованими, доказів того, що мати відмовила в наданні згоди на оформлення документів щодо батьківства ОСОБА_1 не надано. Ствердження скаржника, що відповідачка не дізнається про рішення суду та винесене судом попередження, не заслуговують на увагу. Так представник позивача у судовому засіданні пояснила, що на час розгляду справи апеляційним судом, сторони з дитиною перебувають у Ізраїлі, де позивач повідомив ОСОБА_2 про наявність судового спору. До того, судові рішення по справі внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень. За таких обставин, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Самбур Марія Михайлівна залишити без задоволення. Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 13 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 29 жовтня 2021 року. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.В. Кострицький В.М. Луганська