Постанова 4819 № 656/268/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 656/268/19 Головуючий в І інстанції Крисанова В.І. Номер провадження 22ц 819/842/20 Доповідач: Приходько Л.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2020 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Приходько Л.А., суддів: Бездрабко В.О., Вейтас І.В. секретар Дундич А.О. учасники справи позивач - ОСОБА_1 відповідач Першотравнева сільська рада Іванівського району Херсонської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 06 березня 2020 року у складі головуючого судді Крисанової В.І., повний текст рішення складено 06 березня 2020 року, ВСТАНОВИВ: 19 квітня 2019 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області (далі відповідач) про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області №70 від 11 серпня 2004 року йому належить частина комплексу будівель та споруд приміщень зернотоку колишнього приватного сільськогосподарського підприємства «імені Мічуріна», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на спірне майно ним у встановленому законом порядку зареєстровано не було. Інша частина зазначеного майна належить на праві власності ОСОБА_2 . У 2019 році під час замовлення та виготовлення технічної документації йому стало відомо, що рішенням Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області № 55 від 25 липня 2008 року одній із належних йому будівель у майні присвоєно адресу: АДРЕСА_1 та на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 04 листопада 2010 року зареєстровано право власності на вказану будівлю за територіальною громадою села в особі Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області. Посилаючись на те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04 листопада 2010 року серії НОМЕР_1 , на підставі якого за відповідачем зареєстровано право власності на будівлю зерноскладу площею 1944,2 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , порушує його права як власника спірної будівлі, будівля була побудована не за рахунок коштів територіальної громади, не придбавалась органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку, а тому відсутні будь-які правові підстави для набуття відповідачем на неї права власності, позивач просив визнати недійсним зазначене вище свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а також визнати за ним право власності на будівлю зерноскладу площею 1944,2 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою суду від 03 травня 2019 року за заявою позивача накладено арешт на будівлю зерноскладу площею 1944,2 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 04 листопада 2010 року територіальній громаді в особі Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області. Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2020 року з урахуванням додаткового рішення від 06 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову у виді арешту на будівлю зерноскладу площею 1944,2 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить територіальній громаді в особі Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області на праві комунальної власності (свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 04 листопада 2010 року, видане Першотравневою сільською радою Іванівського району Херсонської області). Рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що правовстановлюючим документом, на підставі якого у територіальної громади в особі Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області виникло речове право на спірне нерухоме майно, є рішення Першотравневої сільської ради від 25 червня 2008 року № 55 «Про оформлення права власності на нежилу будівлю «Зерносклад», а тому недійсність свідоцтва про право власності на нерухоме майно або підтвердження його недійсності може бути визнано судом лише у разі вирішення спору щодо визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним. У зв`язку з тим, що рішення про оформлення права власності на нерухоме майно в судовому порядку не визнавалося недійсним, тому вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно задоволенню не підлягає. Щодо вимоги позивача про визнання за ним права власності на спірне майно, то суд першої інстанції зазначив, що речове право територіальної громади в особі Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області на нерухоме майно зерносклад, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в установленому законом порядку, позивач не надав доказів набуття ним права власності на спірне майно, а тому підстави для визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно відсутні. Крім того, керуючись ч. 9 ст. 158 ЦПК України суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову у зв`язку з відмовою у задоволенні позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконними, необґрунтованими та такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувані рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваних рішень суду не враховано обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме, що під час проведення інвентаризації комплексу будівель та споруд зернотоку було допущено порушення вимог Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24 травня 2001 року, та замість проведення інвентаризації комплексу будівель та споруд шляхом інвентаризації окремих будинків, будівель, споруд будь-якого призначення та складання загальної інвентаризаційної справи проведена інвентаризація лише однієї будівлі із цілого комплексу, що робить таку інвентаризацію незаконною. Крім того апелянт вважає нікчемним твердження суду першої інстанції про те, що у зв`язку зі зміною порядку проведення реєстрації права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 повинен на підтвердження виникнення у нього відповідного права надавати будь-які додаткові документи, оскільки рішення виконавчого комітету Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області № 70 від 11 серпня 2004 року прийнято у відповідності до вимог діючого на той час законодавства та в повній мірі відповідає вимогам правовстановлюючого документу. Також суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що в рішенні виконавчого комітету Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області від 25 червня 2008 року № 55 «Про оформлення права власності на нежитлову будівлю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташовану по АДРЕСА_1 зазначено про те, що колишні пайщики ПСГП «Імені Мічуріна» відмовились тільки від частини зерноскладу, а не від всього складу, в той же час оспорюване свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04 листопада 2010 року серії НОМЕР_1 видано на будівлю в цілому. Першотравнева сільська рада Іванівського району Херсонської області не скористалася правом надати відзив на апеляційну скаргу. Під час розгляду справи представник позивача - адвокат Марущенко А.М. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у ній. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Під час розгляду справи представник Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області - адвокат Гончаров М.В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідача, учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області від 11 серпня 2004 року № 70 «Про оформлення права власності на нежилу будівлю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_1 надано згоду на оформлення права власності на нежилу будівлю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_1 в межах села. Цим же рішенням доручено Генічеському БТІ видати свідоцтво на право власності на будівлю «Зернотік» ОСОБА_1 . (а. с. 4) Право власності на вказану будівлю позивач не оформив та в установленому законом порядку державну реєстрацію цього права не здійснив. Рішенням виконавчого комітету Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області «Про оформлення права власності на нежилу будівлю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташовану по АДРЕСА_1 від 25 червня 2008 року № 55 вирішено оформити право власності на нежилу будівлю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташовану в АДРЕСА_1 на праві комунальної власності за територіальною громадою селі в особі Першотравневої сільської ради. Доручено Генічеському бюро технічної інвентаризації видати свідоцтво на право комунальної власності на будівлю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташовану по АДРЕСА_1 на територіальну громаду села в особі Першотравневої сільської ради. (а. с. 77) 04 листопада 2010 року Першотравневій сільській раді Іванівського району Херсонської області на підставі рішення виконавчого комітету Першотравневої сільської ради від 25.06.2008 № 55 видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно «зерносклад», розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ( а. с. 78) Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 15.04.2019 р. за номером 163552600, нежила будівля «зерносклад», що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 1944,2 кв. м., належить на праві комунальної власності територіальній громаді села в особі Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 04 листопада 2010 року. (а. с. 7) Обґрунтовуючи свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги позивач наполягає, що він є належним власником нерухомого майна «зерносклад», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Першотравневої сільської ради від 11.08.2004 року №70, а отже при видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 04 листопада 2010 року відповідачем були суттєво порушені вимоги діючого законодавства та його право власності на спірне майно. Як встановлено судом, предметом спору у межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги є питання щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 листопада 2010 року серії НОМЕР_1 , на підставі якого зареєстровано право власності на нерухоме майно «зерносклад» площею 1944,2 кв. м. за територіальною громадою села в особі Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, наведене у зазначеному вище свідоцтві. З досліджених судами першої та апеляційної інстанції доказів вбачається, що спірна будівля зерноскладу площею 1944,2 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до комплексу будівель та споруд зернотоку колишнього КСП ім. Мічуріна, які знаходилися за адресою : АДРЕСА_1 , які підлягали розпаюванню та були розпайовані в результаті реорганізації підприємства. Зі змісту постанови Іванівського районного суду Херсонської області від 02 лютого 2006 року та ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2006 року, які набрали законної сили вбачається, що зернотік колишнього КСП ім. Мічуріна, розташований за адресою АДРЕСА_1 , в установленому законом порядку був виділений 82 громадянам власникам майнових паїв у спільну власність. 08 жовтня 2002 року рішенням загальних зборів громадян с. Першотравневе Іванівського району проведений розподіл та передача у власність нежилих будівель зернотоку ( критого току, двох складів, вагової, піднавісу) власникам майнових сертифікатів згідно списку.. Критий тік , зерно, цехи включені до пайового фонду і підлягали розподілу між власниками майнових паїв, що знаходилися в оренді селянсько-фермерського господарства. В подальшому, на підставі рішення виконавчого комітету Першотраневої сільської ради від 25 лютого 2004 року, право власності на нежилі будівлі зернотоку було оформлено на ім`я ТОВ «Агрофактор». Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно загальна площа переданого у власність ТОВ «Агрофактор» зернотоку по АДРЕСА_1 становила 6650.2кв.м. Вказаними вище судовими рішеннями рішення виконкому Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області від 25 травня 204 року «Про оформлення права власності на нежилі будівлі зернотоку» скасовано. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 26 листопада 2019 року нежитлове приміщення( вагова літ. «А», навіс літ. «Б», склади літ. «В», «Д», споруди 1,2,3 та вимощення 1), що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 1741кв.м, належить на праві власності ОСОБА_3 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 15 квітня 2019 року зерносклад, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 1944.2кв.м, є комунальною власністю територіальної громади села в особі Першотравневої сільської ради. Зі змісту листа виконкому Першотравневої сільської ради від 25 березня 2019 року №02-24/31 у АДРЕСА_1 - територія колишньої пекарні, по АДРЕСА_1 в - частина зерноскладу(безхазяйне майно), відповідно до рішення виконкому від 27 лютого 2019 року №13. З пояснень представника позивача адвоката Марущенка А.М. вбачається, що ОСОБА_1 членом сільськогосподарського підприємства ім. Мічуріна не був, а придбав частину зернотоку, яка складається з зерноскладу площею 1944.2кв.м у власників майнових паїв, передавши органу місцевого самоврядування їхні майнові сертифікати. В матеріалах справи документи на підтвердження укладення позивачем договорів купівлі-продажу нерухомого майна відсутні. Відповідно до вимог статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. За загальним правилом судове рішення не є підставою виникнення права власності. Відповідно до частини 5 статті 11 ЦПК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках встановлених актами цивільного законодавства. Згідно із положеннями статті 657 ЦК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Нормами матеріального права, що регулюють зобов`язання, які виникли із договору купівлі-продажу, не передбачено виникнення права власності на нерухоме майно на підставі судового рішення. За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. До такого висновку щодо застосування статті 392 ЦК України дійшов Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 18 лютого 2015 року у справі №6-244цс14, від 10 лютого 2016 року у справі №6-2124цс15 та інших, та відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягає врахуванню судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Беручи до уваги, що моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке позивачем належними правовстановлюючими документами на спірне нерухоме майно не підтверджено, вимоги щодо визнання його власником будівлі зерноскладу не ґрунтуються на законі. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, оскільки набуття права власності регулюється окремими нормами, а позов заявлений не для визнання, а для набуття права власності. Посилання позивача на те, що документом, який підтверджує набуття ним права власності на частину зернотоку, а саме: на будівлю зерноскладу площею 1944.2кв.м , яка розташована по АДРЕСА_1 , є рішення виконавчого комітету Першотравневої сільської ради від 11 серпня 2004 року №70 суперечить вимогам законодавства , що регулює спірні відносини. Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень», який набрав законної сили 03 серпня 2004 року, та діяв на час виникнення спірних правовідносин, закріплено принципи державної реєстрації прав, відповідно до якого речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом Частиною 4 статті 18 цього ж Закону визначено, що для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об`єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права Статтею19 Закону в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно та передбачено, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна ; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об`єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності набудівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об`єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом. Відповідно до підпункту «а» пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого наказом МіністерстваюстиціїУкраїни N7/5 від 07 лютого 2002 року, в редакції, що діяла на час прийняття виконкомом Першотравневої сільської ради рішення №70, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема органами місцевого самоврядування: - фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію - власникам спільних будівель, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися належні їм частки. У разі, якщо співвласники не згодні змінити частки добровільно, це питання вирішується в судовому порядку; - членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об`єднання, які повністю внесли свої пайові внески; - юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об`єктів нерухомого майна їх засновниками; - фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) підприємства, об`єднання, організації отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, об`єднання, організації, що ліквідовується; - фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників підприємства і за рішенням засновників (власників) отримали у власність об`єкт нерухомого майна, переданий їм за актом приймання-передавання; - інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об`єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об`єкта (частини) інвестору; - реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об`єкти нерухомого майна з представленням рішень комісій з реабілітації про повернення цього майна; - у разі виділення окремого будинку зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше будинків (будівель); - фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна, акта про прийняття об`єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об`єкта; - фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені із житлових у нежитлові і навпаки, при наданні рішення відповідного органу; - фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об`єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. Отже, відповідно до діючого в Україні законодавства документом, виданим органом місцевого самоврядування, який підтверджує факт набуття права власності на нерухоме майно, є не рішення цього органу про надання згоди на оформлення права власності, а свідоцтво про право власності, видане в межах повноважень визначених законом. При цьому повноважень видавати свідоцтво про право власності на нерухоме майно з підстав придбання цього майна за договором купівлі-продажу орган місцевого самоврядування не має. Також слід зазначити, що рішення виконкому Першотравневої сільської ради від 11 серпня 2004 року №70 не містить посилання на правові підстави для надання згоди ОСОБА_1 на оформлення права власності на спірну нежитлову будівлю, оскільки в цьому рішенні йдеться про нежитлову будівлю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташовану в АДРЕСА_1 в межах села ( а не «Зероносклад» площею 1944.2кв.м в АДРЕСА_1 ) враховуючи, що 27 травня 2004 року Першотравнева сільська рада видала свідоцтво про право власності на це ж саме нерухоме майно- зернотік, розташований в АДРЕСА_1 , на ім`я власника- ТОВ «Агрофактор», пославшись як на підставу виникнення права власності у вказаної юридичної особи на рішення виконавчого комітету Першотравневої сільської ради від 25лютого 2004 року №9. Таким чином, позивач не підтвердив належними та допустимими доказами набуття ним в серпні 2004 року права власності на будівлю зерноскладу площею 1944,2 кв.м., що розташована у АДРЕСА_1 , тому його право на цю будівлю підтвердженню в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України, не підлягає. У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19). Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим». Як вбачається зі змісту позовних вимог позивач просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно , на підставі якого зареєстровано право власності територіальної громади на спірне нерухоме майно, посилаючись на порушення його прав власника. Оскільки набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно не знайшло свого підтвердження під час розгляду даної справи то підстави для визнання оспорюваного свідоцтва про право власності територіальної громади на будівлю зерноскладу площею 1944,2 кв.м., що розташована у АДРЕСА_1 а недійсним відсутні. Доводи апелянта щодо законності дій працівників комунального підприємства «Генічеське бюро технічної інвентаризації» під час проведення інвентаризації будівлі зерноскладу, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , колегія суддів до уваги не приймає, оскільки наведені обставини виходять за межі предмета та підстав заявленого позову і не мають правового значення при вирішенні питання щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції від 27 лютого 2020 року та додаткове рішення від 06 березня 2020 року ухвалені судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України підстави для їх скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 06 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення виготовлено 04 вересня 2020 року. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.А. Приходько Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.О. Бездрабко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Вейтас