Постанова 4811 № 454/969/19

Справа № 454/969/19 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я. Провадження № 22-ц/811/1066/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія: 44 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Крайник Н.М., Шеремети Н.О. при секретарі Матяш С.І. з участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілої особи, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,- В С Т А Н О В И В : В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до ПАТ «Страхова компанія «Провідна»та просить стягнути з неї суму страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою у розмірі 6400 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000грн. Свої вимоги мотивує наступним. 27.11.2017р. близько 21.47 год. в м.Києві по пр.Лобоновського трапилась ДТП з участю транспортного засобу марки "Фольксваген Туарег"державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , який скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 . Після цього пішохода відкинуло на зустрічну смугу, де на нього повторно здійснив наїзд автомобіль марки "Мітсубісі Паджеро Спорт" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 . Внаслідок вказаної ДТП пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер в КМКЛ №17. Постановою від 18.06.2018р. закрито кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Згідно висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №3607 смерть ОСОБА_4 настала від множинних переломів кісток скелету, з ушкодженням внутрішніх органів та шоком на що вказують дані в п.1.А), Б), В), Г); переважне малокрів`я внутрішніх органів; шокові нирки; крововиливи під ендокардом лівого шлуночка серця (плями Мінакова). Характер і розташування ушкоджень на нижніх кінцівках вказують, що первинний контакт виступаючих частин першого автомобіля з потерпілим стався на рівні гомілок. Це свідчить про те, що в момент співудару потерпілий знаходився в вертикальному чи приближеному до нього положенні, ймовірно в стані динаміки і був звернутий лівою бічною поверхнею тіла по відношенню до виступаючих частин автомобіля. Ушкодження на лівій половині голови, лівій руці, а також, переломи деяких ребер зліва, могли утворитись внаслідок наступного співудару з лівим крилом та дзеркалом автомобіля. Ушкодження на інших поверхнях тіла могли виникнути внаслідок відкидання на дорожнє покриття, співудару та ковзання по ньому. Достовірних ознак, які б вказували на переїзд тіла колесами автомобіля не виявлено. Виходячи із висновків судово-медичної експертизи смерть пішохода ОСОБА_4 настала від наїзду на нього транспортного засобу марки "Фольксваген Туарег" державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 . Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ СК "Провідна" згідно страхового поліса АК №1190513.21.09.2018р. позивачка звернулась до відповідача з повідомленням про ДТП та заявою №2300241439 на виплату страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою в розмірі 12 800 грн. Листом №17-05/12756 від 10.12.2018р., відповідач повідомив, що заяву розглянуто. Послався на той факт, що згідно наданих документів ОСОБА_4 загинув внаслідок ДТП, що сталася 27.11.2017р. за участю транспортних засобів марки "Фольксваген Туарег" під керуванням водія ОСОБА_3 , та "Мітсубісі Паджеро Спорт" під керуванням ОСОБА_5 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ СК "Галицька". Відповідач вважає, що відповідальність за заподіяну шкоду повинні нести страхові компанії обох водіїв. За результатами проведення розслідування причин та обставин настання страхового випадку відповідач не представив та не надав позивачу будь-яких доказів того, що могло б ставити під сумнів факт настання у його страхувальника цивільно-правової відповідальності у повному обсязі та відповідно факт настання страхового випадку. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 05 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілої особи, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено. Рішення суду через через Адвокатське об`єднання «Автопоміч» оскаржила ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував п.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який говорить, що якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Також скаржник просить стягнути з відповідача на її користь 4000 грн. витрат на правову допомогу. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача в підтримання доводів позовної заяви, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає із наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає. З досліджених повідомлення дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування від 21.09.2018р. судом встановлено, що представник позивачки ОСОБА_6 повідомив ПрАТ "СК "Провідна" повідомив про ДТП, яка мала місце 27.11.2017р. в м.Київ на пр.Лобоновського, 37 під час якої водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки "Фольцваген Туарег" державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , внаслідок якої пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер. З постанови про закриття кримінального провадження від 18.06.2018р. встановлено, що ДТП сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України з боку пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , а в діях водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_5 порушень Правил дорожнього руху України, які б знаходились в прямому причинно-наслідковому зв`язку не вбачається, а тому закрито кримінальне провадження №12017100000001235 за фактом дорожньо-транспортної пригоди у зв`язку з відсутністю в діях водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Дослідженим висновком експерта №3607 від 12.01.2018р. встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала від множинних переломів кісток скелету, з ушкодженням внутрішніх органів та шоком на що вказують дані в п.1.А), Б), В), Г); переважне малокрів`я внутрішніх органів; шокові нирки; крововиливи під ендокардом лівого шлуночка серця (плями Мінакова). Характер і розташування ушкоджень на нижніх кінцівках вказують, що первинний контакт виступаючих частин першого автомобіля з потерпілим стався на рівні гомілок. Це свідчить про те, що в момент співудару потерпілий знаходився в вертикальному чи приближеному до нього положенні, ймовірно в стані динаміки і був звернутий лівою бічною поверхнею тіла по відношенню до виступаючих частин автомобіля. Ушкодження на лівій половині голови, лівій руці, а також, переломи деяких ребер зліва, могли утворитись внаслідок наступного співудару з лівим крилом та дзеркалом автомобіля. Ушкодження на інших поверхнях тіла могли виникнути внаслідок відкидання на дорожнє покриття, співудару та ковзання по ньому. Достовірних ознак, які б вказували на переїзд тіла колесами автомобіля не виявлено. Також встановлено, що позивачка, ОСОБА_1 є мамою померлого ОСОБА_4 . До числа осіб, яким належить компенсація моральної шкоди входять мати загиблого ОСОБА_1 , його дружина - ОСОБА_11 та дочка - ОСОБА_12 . Тому, розмір відшкодування моральної шкоди позивачці становить 12800 грн. (12:1/3х3200грн.), у відповідності до положень ч.3 ст.27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Також встановлено, що ПрАТ "СК "Провідна" виплатила ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 6400 грн., що становить 50% від розміру належного до виплати страхового відшкодування пов"язаного із заподіянням моральної шкоди. Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд виходив з тих обставин, що позов подано до неналежних осіб. З таким висновком колегія суддів погоджується з наступних обставин. Згідно ч. 1,2,5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно ч.2,ч.3 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Відповідно до ч.1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV). Стаття 3 Закону № 1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV). Відповідно до ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно з пунктом 1.3. статті 1 Закону № 1961-IV потерпілі - це юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. За змістом статті 27 Закону № 1961-IV Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. ПрАТ "СК "Провідна" виплачено ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 6400 грн., що становить 50% від розміру належного до виплати страхового відшкодування пов"язаного із заподіянням моральної шкоди. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Колегія суддів погоджується з тим, що позивачем не доведено, що смерть потерпілого ОСОБА_4 настала лише з вини водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем марки "Фольксваген Туарег" державний номерний знак НОМЕР_1 , який скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , після чого пішохода відкинуло на зустрічну смугу де на нього повторно здійснив наїзд автомобіль марки "Мітсубісі Паджеро Спорт" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , і що саме страхова компанія ОСОБА_3 в якої останній застрахував свою відповідальність (ПрАТ "СК "Провідна") зобов`язана відшкодувати позивачу шкоду в повному розмірі. Згідно п.3 ст.36 27 Закону № 1961-IVУ разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. У пункті 8 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. за №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз"ясно, що шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. Суди мають розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад, пасажирам, пішоходам). У цьому випадку особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК). При цьому солідарний боржник, який відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з кожного з інших завдавачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування. Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов`язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов`язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов`язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників. Беручи до уваги те, що цивільно-правова відповідальність автомобіля марки"Мітсубісі Паджеро Спорт" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 застрахована в ПрАТ СК "Галицька", а згідно ч.1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Разом з цим, відповідно до ч.ч.2,3 ст.51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. В даному ж випадку позивач звернулася до суду до ПАТ «Страхова компанія «Провідна» в якої була застрахована цивільно-правова відповідальність автомобіля марки "Фольцваген Туарег" державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , яка здійснила свою частину виплати позивачу суму страхового відшкодування, в зв`язку з чим пред`явлений позов є безпідставним та таким, що пред`явлений не до тої особи. Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 лютого 2020 рокузалишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 лютого 2020 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 03 вересня 2020 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: Н.П. Крайник Н.О. Шеремета