Постанова 4811 № 459/2221/19

Справа № 459/2221/19 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І. Провадження № 22-ц/811/3798/19 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 серпня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П. секретаря: Сеньків Х.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 жовтня 2019 року,- ВСТАНОВИВ: у серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є самотньою літньою жінкою, єдиним доходом якої є пенсія за віком у розмірі 2205 грн. Пенсія не забезпечує необхідного мінімуму проживання, оскільки частина пенсії витрачається на сплату комунальних послуг та купівлю ліків, а сума, яка залишається, є меншою ніж мінімальний прожитковий мінімум. Стверджує, що її син, ОСОБА_2 , добровільно ніякої допомоги їй не надає, хоча отримує шахтарську пенсію, власної сім`ї ніколи не мав, неповнолітніх дітей на утриманні немає, а тому має можливість надавати їй матеріальну допомогу. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь у розмірі 1/4 від всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з дати подання позову і до зміни матеріального та сімейного стану сторін. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 16 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що в матеріалах справи є достатньо доказів, які підтверджують її потребу в матеріальній допомозі. Позов до іншого повнолітнього сина - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на її утримання не пред`являла, оскільки він має на утриманні сім`ю. Зазначає, що подарувала відповідачу квартиру. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що вона потребує матеріальної допомоги, а сам по собі факт її непрацездатності не зумовлює виникнення у її сина обов`язку надавати кошти на її утримання. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Відповідно до ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 3). З долученої до матеріалів справи довідки № 3692 від 02.08.2019 року, виданої Червоноградським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ і отримує пенсію за віком у розмірі 2205 грн. 85 коп., а загальний розмір отриманої пенсії за період з лютого 2019 року по липень 2019 року становить 13 135,10 грн. (а.с. 4). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, становить 1564 грн. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19, висловила правову позицію про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі. Положення статей 202, 203 СК України, які регулюють спірні правовідносини, не передбачають врахування лише прожиткового мінімуму, встановленого законом, як безумовної умови для стягнення чи відмови у стягненні аліментів, а повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про потребу у матеріальній допомозі. Обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Такий обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується із їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. На підтвердження потреби в матеріальній допомозі ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи квитанції про сплату комунальних послуг та чеки, які підтверджують придбання ліків за період з травня по липень 2019 року. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що долучені до матеріалів справи квитанції та чеки не підтверджують необхідність отримання коштів від сина, ОСОБА_2 , оскільки такі не підтверджують понесення нею значних витрат на оплату комунальних послуг та придбання ліків, оскільки чеками підтверджується, що витрати позивача на купівлю лікарських засобів не перевищують 542,29 грн. на місяць, а витрат на сплату комунальних послуг не перевищують 862,14 грн. на місяць. Враховуючи те, що позивачка, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не довела належними та допустимими доказами потреби у наданні їй матеріальної допомоги від сина ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Постанова складена 27.08.2020 року. Головуючий: Шеремета Н. О. Судді: Крайник Н. П. Цяцяк Р. П.