Постанова 4824 № 365/85/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА 01 вересня 2020 року місто Київ. Справа № 365/85/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10814/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Суддя доповідач Желепи О.В., суддів Олійника В.І., Кулікової С.В. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» на заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 04 травня 2020 року (у складі судді Денисенко Н.О., повний текст судового рішення складено 04 травня 2020 року ) в справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : 26 лютого 2020 року представник позивача за довіреністю С.С. Крючков звернувся до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що 28 лютого 2019 року між сторонами було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (далі - Договір від 28.02.2019) шляхом підписання відповідачем Заяви № 317304111/030418 про приєднання до Договору від 28.02.2019 (далі - Заява). За умовами п. 3.4 Заяви Банк на підставі наданих Клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України документів відкриває Клієнту поточний рахунок за тарифним пакетом «Мій комфорт» за № НОМЕР_1 в гривні на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті Банку та на інформаційних стендах, що знаходяться в приміщеннях установ Банку, та надає Клієнту Платіжну картку типу «Моя картка» та ПІН-конверт до неї (за наявності). Відповідно до п. 4.3 Заяви сторонами узгоджено, що Заява є документом, який підтверджує укладення Договору. Згідно з Положення про кредитування клієнтів АТ «Ощадбанк» з використанням електронних платіжних засобів, максимальний розмір кредиту, що може бути встановлено клієнту відповідно до обраної ним програми кредитування становить 250000,00 грн. Процентна ставка ща користування кредитними коштами визначена у розмірі 0,001% річних. Щомісячна комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 3,2% від залишку використаної заборгованості за кредитом. За умовами Договору клієнту встановлено кредитну лінію в розмірі 78000,00 грн. Відповідач зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням і своєчасно та в повному обсязі повернути суму кердиту, сплатити всі нараховані проценти та інші платежі, передбачені кредитним договором (п.п.1.17.1 розділу ХХІІ Договору). В разі порушення строку сплати платежів за Договором клієнт зобовязаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення, починаючи з дня, коли відповідна сума ала бути сплчена до дати фактичної сплати, але не більше 15% від суми простроченого платежу (п. 1.21 Розділу ХХІІ Договору. Позивач виконав свої зобов`язання за Договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі, однак відповідач порушив умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки та порядку, тому станом на 12 грудня 2019 року виникла заборгованість в загальному розмірі 93584,49 грн., яка складається із заборгованості по основному боргу в розмірі - 77977,25 грн, по сплаті процентів та комісії за користування кредитом - 15052,48 грн, комісії за розрахунково-касове обслуговування - 14,95 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості по основному боргу - 353,39 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості по процентах - 121,81 грн, сума інфляційних витрат від простроченої суми заборгованості по основному боргу - 38,35 грн, сума інфляційних витрат від простроченої суми заборгованості по процентам - 26,26 грн, тому просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість у зазначеному розмірі та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. Заочним рішенням Згурівського районного суду Київської області від 04 травня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управліня по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором у розмірі 77977,25 (сімдесят сім тисяч дев?ятсот сімдесят сім) грн 25 коп., та сплачений судовий збір у розмірі 1751 (одна тисяча сімсот п?ятдесят одна) грн 45 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк»згідно поштової відмітки 15 липня 2020 року звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині процентів та комісії за користування кредитом - 15052,48 грн, комісії за розрахунково-касове обслуговування - 14,95 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості по основному боргу - 353,39 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості по процентах - 121,81 грн, сума інфляційних витрат від простроченої суми заборгованості по основному боргу - 38,35 грн, сума інфляційних витрат від простроченої суми заборгованості по процентам - 26,26 грн. В апеляційній скарзі АТ «Державний ощадний банк України» вказує, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права , судома не встановлені в повному обсязі фактичні обставини справи. Зазначає, що позивачем перед укладенням договору про споживчий кредит дотримано вимоги закону щодо інформування споживача про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, на яких відповідач отримав кредит. За таких обставин, твердження суду про те, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем позивач не дотримав вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, є безпідставним. Також, суд посилався на недотримання позивачем вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-ХІІ, однак зазначена стаття закону в редакції, чинна на момент виникнення спірних правовідносин, не містить частини другої, яка була виключена на підставі Закот С №173 4-VIII. Тому, відмовляючи позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача і процентів, комісій, пені та сум, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд застосував норму матеріального права, що на момент виникнення спірних відносин втратила чинність, а тому не може застосовуватись судом при розгляді цієї справи. За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalinocontre lePortugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц) За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як встановлено в суді першої інстанції, 28 лютого 2019 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» Установа банку № ТВБВ № 10026/0890 та ОСОБА_1 було укладено договір у вигляді Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) № 317304111/030418 (а.с.9 - копія заяви). Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 568 (набрала чинності 10.07.2019) «Питання акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» змінено тип Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за зазначеним кредитним договором станом на 12 грудня 2019 року становить 93584,49 грн., яка складається із заборгованості по основному боргу в розмірі - 77977,25 грн, по сплаті процентів та комісії за користування кредитом - 15052,48 грн, комісії за розрахунково-касове обслуговування - 14,95 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості по основному боргу - 353,39 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості по процентах - 121,81 грн, сума інфляційних витрат від простроченої суми заборгованості по основному боргу - 38,35 грн, сума інфляційних витрат від простроченої суми заборгованості по процентам - 26,26 грн. Відповідно до положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За частиною 2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно з ч.1 ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Державний ощадний банк України» Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ч.1 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 28.02.2019 процентна ставка не зазначена. Також у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісій, відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, суми інфляційних витрат від простроченої суми заборгованості по основному боргу та від простроченої суми заборгованості по процентам. Суд першої інстанції вірно зазначив, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві про приєднання № 317304111/030418 домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Отже, як вірно зазначив суд, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Враховуючи основні засади цивільного законодавства та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд першої інстанції вірно вважав, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про приєднання та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. З огляду на наведене були відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ «Державний ощадний банк України» дотримав вимог Закону про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданого тягара з`ясування змісту кредитного договору. Доводи апеляційної скарги в частині посилання суду на Закон "Про захист прав споживачів" в редакції, що не була чинною на час виникнення правовідносин, колегія суддів не приймає, так як вважає, що вказані доводи на правильність рішенння суду не впливають. Апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитної картки, за поданою заявою, а також доказів користування такою карткою, тобто відсутні докази фактичного отримння відповідачем в борг будь-яких коштів. Ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду такі докази позивачем не подавались. Розрахунок заборгованості зроблений позивачем не є належним доказом отримання відповідачем в борг грошових коштів. Разом з тим, з огляду на те, що відповідач не оскаржує рішення суду в частині стягнення тіла кредиту, в цій частині воно апеляційним судом не переглядається. За відсутності доказів отримання кредитної картки, а також грошових коштів за такою карткою, чи то шляхом зняття готівки, чи шляхом здійснення розрахунків за товари чи послуги, апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача сум, передбачених ст. 625 ЦК України, а також відсотків та комісій, в тому числі і за розрахунково-касове обслуговування, щодо розміру яких домовленості між сторонами договору під час його укладення досягнуто не було, за відсутності підпису відповідача на загальних умовах надання кредиту, наданих суду, та не зазначення конкретних показників відсотків, комісій та порядку їх нарахування в заяві про приєднання від 28 лютого 2019 року на а.с. 9-10, підписаній відповідачем. Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга позивача не містить. Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими під час розгляду справи. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6ст. 19 ЦПК Україниє малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а)г) п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 04 травня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: Судді: