Постанова 4824 № 359/3101/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №359/3101/18 Головуючий у І інстанції - Чирка С.С. апеляційне провадження №22-ц/824/1230/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Гуля В.В., суддів Сушко Л.П., Сліпченка О.І., за участю секретаря Потоцької О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,- встановив: У квітні 2019 року ОСОБА_3 діючи від імені та в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом. Вимоги позову обґрунтовані тим, що з 08.08.2004 року сторони у справі перебувають в зареєстрованому шлюбі. За період подружнього життя у сторін народилася ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх декількох років стосунки між позивачем та відповідачем зіпсувались, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, а тому просить суд розірвати шлюб. Крім цього позивачка просить суд визначити місце проживання дитини разом з матір`ю. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 серпня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис 1379 - розірвано. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_2 , за адресою фактичного місця проживання останньої, а саме АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою АДРЕСА_2 , проживаючою за адресою АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1536 гривень 80 копійок. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, вважаючипоспішним, необґрунтованим та незаконним. Апеляційну скаргу мотивував тим, що відповідно до ст. 112 СК України судом не наведено підтвердження неможливості подальшого спільного життя і збереження шлюбу та невідповідність подальшого існування шлюбу інтересам позивача на нашої спільної дитини. Не відповідає дійсності твердження позивача, що протягом останніх років стосунки розладились та зникло порозуміння. Крім того справу розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату і час слухання справи, що відповідно ст. 376 ч. 3 п. 3 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 08.08.2004 року зареєстрували шлюб. Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про одруження виданого 08.08.2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області серія НОМЕР_3 . Після реєстрації шлюбу прізвище у подружжя ОСОБА_1 (а.с.4). Сторони у справі є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про народження виданого 17 листопада 2006 року виконкомом Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області серія НОМЕР_4 (а.с.12). Відповідно до ч.1 ст.110 та ч.2 ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд задовольняє його і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Задовольняючи позов в частині розірвання шлюбу, суд виходив з того, що позивач не бажає жити однією сім`єю та відновлювати відносини. Викладене свідчить про те, що подальше існування шлюбу порушуватиме права та інтереси позивача. Ці обставини є самостійною та достатньою підставою для розірвання шлюбу. Докази, які б спростовували обґрунтованість цього висновку, в матеріалах справи відсутні. Також судом першої інстанції встановлено, що з висновку наданого органом опіки та піклування №557 від 22.07.2019 року вбачається, що орган опіки та піклування рекомендує визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з його матір`ю. Крім цього в висновку вказано, що малолітній ОСОБА_4 сам виявив бажання проживати разом з матір`ю. Оскільки згоди між батьками щодо місця проживання малолітнього сина не досягнуто, дитина проживає із матір`ю, що не заперечується відповідачем, тобто із врахуванням думки батьків, думки самого малолітнього ОСОБА_4 , а також органу опіки та піклування, суд вважав за необхідне залишити на постійне проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визначивши місце проживання малолітнього разом із його матір`ю ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі відповідач оскаржує рішення суду лише в частині розірвання шлюбу, посилаючись при цьому, що справа розглянута у його відсутність, без належного повідомлення про день та час судового засідання, що є підставою для його скасування. Відповідно ст. 376 ч. 3 п. 3 ЦПК України передбачено, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує апеляційну скаргу такою підставо - це є обов`язковою підставою для скасування рішення. Згідно матеріалів справи ні відповідач, ні його представник ОСОБА_8 про дату, час і місце судового засідання суду на 31 жовтня 2019 року повідомлені не були. Відомостей про це в матеріалах справи не має. Таким чином, оскільки рішення у справі постановлено у відсутність відповідача і його представника, без належного повідомлення про день та час судового засідання, відповідно до ст. 376 ч. 3 п. 3 ЦПК України рішення суду в частині розірвання шлюбу підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. В обґрунтування пред`явленої вимоги про розірвання шлюбу позивач посилається на те, що протягом останніх декількох років стосунки між сторонами розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки, у поведінці відповідача з`явилися прояви домашнього насильства по відношенню до позивача. Відповідач абсолютно нехтував своїми обов`язками щодо спільного піклування про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної поваги, дружби, взаємодопомоги, які передбачені ст.. 55 ч. 1 СК України, а також нехтував своїм обов`язком утверджувати в сім`ї повагу до матері, як того вимагає ч. 2 ст. 55 СК України. Вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, а також інтересам дитини, що мають істотне значення, оскільки відповідач у сімейних відносинах став кривдником по відношенню до позивача, чинить постійний психологічний тиск та позивача, не враховує право на повагу до індивідуальності, звичок та уподобань позивача, створює постійні перешкоди для фізичного та духовного розвитку, прояву здібностей позивача, тощо. Така поведінка позивача суперечить інтересам їх малолітньої дитини, оскільки негативно впливає на психологічний стан дитини, її духовний розвиток та завдає дитині важких душевних страждань, які призвели до проблем із фізичним та/або психологічним здоров`ям дитини. Фактично сім`я припинила своє існування, На даний час сторони проживають окремо, сімейне життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них. Відповідно до статті 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Постанова КЦС ВС від 11.06.2019 № 605/434/18 (61-3235св19): Тобто, у випадку виявлення обставин або фактів, під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення. Крім того, з пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", яка визначає що вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов`язком та вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Встановлено, що під час розгляду справи за заявою відповідача відповідно до ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2019 року подружжю було надано строк для примирення 1 місяць. За наслідками вжитих судом заходів примирення сторін не відбулось. Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу та посилається на те, що їх шлюб носить формальний характер, подружні відносини між ними припинено, подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим та буде суперечити інтересам позивачки, а тому позовні вимоги про розірвання шлюбу з цих підстав підлягають до задоволення. Інші аргументи позивача щодо насильства в сім`ї за відсутності в матеріалах справи доказав про це свого підтвердження не знайшло. Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для розірвання шлюбу не ґрунтуються на засадах добровільності шлюбу. В частині визначення місця проживання дитини рішення суду першої інстанції не оскаржувалось. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 серпня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції, актовий запис №1379-розірвати. В решті рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач В.В. Гуль Судді Л.П. Сушко О.І. Сліпченко