Ухвала КЦС ВС № 496/929/17

Ухвала 03 вересня 2020 року м. Київ справа № 496/929/17 провадження № 61-4516ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі спадкодавцем, встановлення факту володіння майном померлим на праві приватної власності та визнання права власності на спадкове майно, ВСТАНОВИВ: Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у березні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила: - встановити факт сумісного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між нею та ОСОБА_3 з січня 2008 року по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; встановити факт володіння на праві власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/2 частиною житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 ; - визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку під АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з січня 2008 року вона проживала з ОСОБА_3 постійно без реєстрації шлюбу та безперервно, підтримувала з ним подружні стосунки по день його смерті в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила: встановити факт сумісного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між нею та ОСОБА_3 з січня 2008 року по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; встановити факт володіння на праві власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ѕ частиною житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку під АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 25 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів проживання разом як чоловік та жінка не менше 5 років до дня смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 10 березня 2020 року подала до Верховного Суду касаційну скаргуна рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору,вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи. На виконання ухвали Верховного Суду від 19 березня 2020 року особою, яка подала касаційну скаргу, сплачено судовий збір. Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги до 22 червня 2020 року, а саме вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи. Ухвала Верховного Суду від 18 травня 2020 року отримана ОСОБА_1 30 травня 2020 року, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. У червні 2020 року на виконання ухвали Верховного Суду від 19 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала уточнену касаційну скаргу, в якій просить оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В якості підстав на касаційне оскарження ОСОБА_1 посилалась на пункти перший та другий частини другої статті 389 ЦПК України, а саме те, що суди не врахували рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року по справі №1-8/99 та постанову Пленуму Верховного Суду України від 30 червня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування». Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України). Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Тому ОСОБА_1 не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень. У пункті 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону 731-IX, передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Будь-яких заяв щодо продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, зумовлених обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, від ОСОБА_1 станом на 03 вересня 2020 року не надходило. Отже, ухвала Верховного Суду від 18 травня 2020 року не виконана. Тому суд не може вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається. Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року повернути. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. О. Дундар