Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/11814/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 вересня 2020 року м. Чернівці справа № 727/11814/19 провадження №22-ц/822/586/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Перепелюк І. Б. суддів: Владичана А.І., Литвинюк І.М. секретар Герман Я.І. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Морозова Оксана Володимирівна, та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 16 квітня 2020 року встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Позовні вимоги обґрунтовані слідуючими обставинами. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 31 серпня 2008 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина в розмірі 1/3 частини від заробітку щомісячно, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Внаслідок невиконання відповідачем вказаного рішення суду заборгованість відповідача по сплаті аліментів за період з 01 січня 2012 року по 29 жовтня 2019 року становить 91501,98 грн., а тому наявні підстави для стягнення з нього з неустойки за несвоєчасну сплату аліментів. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів на утримання сина за період з 01 січня 2012 року по 29 жовтня 2019 року в розмірі 86025,56 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 16 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 64519,17 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що загальна сума пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 січня 2012 року по 29 жовтня 2019 року, яка підлягає стягнення з відповідача на підставі статті 196 СК України, становить 86025,56 грн. Водночас, враховуючи здійснення відповідачем догляду за своєю матір`ю, яка є інвалідом першої групи та потребує постійної допомоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру неустойки за прострочення сплати аліментів із суми 86025,56 грн до суми 64519,17 грн. Короткий зміст вимог апеляційних скарг В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Морозова О.В., просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Рішення суду в частині стягнення судового збору скасувати на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір». ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити та ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 86025,56 грн. Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Морозова О.В., в апеляційній скарзі посилається на те, що він виконував зобов`язання щодо сплати аліментів та сплачував 1/3 частину від усіх своїх доходів. Протягом тривалого часу в зв`язку з відсутністю постійного місяця роботи він сплачував аліменти самостійно, надаючи квитанції про таку сплату державному виконавцю. Жодного разу державний виконавець не повідомляв відповідача про наявність у нього заборгованості по сплаті аліментів. Вказує на те, що аліменти ним систематично сплачується з 2009 року, випадки несплати були поодинокими та пов`язані з його матеріальним становищем. ОСОБА_1 обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що відповідач не надав суду доказів того, що саме він здійснює догляд за своєю матір`ю, тому суд не мав достатніх підстав для зменшення розміру пені за прострочення сплати аліментів. Зазначає, що відповідач з матір`ю не проживає, а проживає разом із своєю дружиною по АДРЕСА_1 . На даний час з матір`ю відповідача проживає онука зі своїм чоловіком.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що з 28 листопада 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі від якого вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 31 серпня 2005 року шлюб між сторонами розірвано та стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 21 липня 2005 року і до повноліття дитини, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Відповідно до розрахунку державного виконавця заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на сина станом на 29 жовтня 2019 року склала 91501,98 грн. Згідно з наданим позивачкою розрахунком загальна сума неустойки (пені), за період з 01.09.2008р. по 01.10.2019р. що підлягає стягненню становить 86025,56грн. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити з наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає наведеним нормам. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України). Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до наведеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц провадження № 14-616цс18, розмір пені за місячним платежем розраховується таким чином: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. За цим правилом обраховується пеня за кожний прострочений місячний платіж. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин статтю 196 СК України та правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18. Визначаючи розмір пені за прострочення сплати аліментів, суд керувався розрахунком заборгованості по аліментах від 29 жовтня 2019 року, складеним старшим державним виконавцем Вітушинською Е.В., який не оскаржувався та не спростований відповідачем. Як вбачається з наданого позивачкою розрахунку, заборгованість по аліментах виникла починаючи з вересня 2008 року, боржник частково виконував зобов`язання зі сплати аліментів. Кількість прострочених днів з 01 вересня 2008 року по 01 жовтня 2019 року становить 3987 днів. Розмір неустойки (пені) становить 963 710,56 грн. Вказаний розрахунок зроблений вірно та відповідачем не спростований. Разом з тим, суд врахував положення ч. 1 ст. 196 СК України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня. Загальна сума пені за прострочення сплати аліментів становить 963 710,56 грн., однак в силу ч. 1 ст. 196 СК України вказана сума підлягає обмеженню до 86025,56 грн. - суми заборгованості по сплаті аліментів. Саме таку суму просила стягнути позивач з відповідача. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що аліменти ним систематично сплачується з 2009 року, випадки несплати були поодинокими та пов`язані з його матеріальним становищем, є неспроможними, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на законі та не підтверджуються жодними доказами. Відсутність заборгованості зі сплати аліментів, як і відсутність його вини у її виникненні відповідач не спростував. Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач дійсно систематично сплачував аліменти, однак їх розмір був незначним, що і призвело до виникнення заборгованості. Колегія суддів звертає увагу, що у разі виникнення у платника аліментів скрутного матеріального становища, він не був позбавлений права звернутися до суду про їх зменшення, однак таких дій не вчиняв. Згідно з частиною другою статті 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Суд першої інстанції зменшуючи розмір пені за прострочення сплати аліментів послався на здійснення відповідачем догляду за своєю матір`ю, яка є інвалідом першої групи та потребує постійної допомоги. З таким висновком не погоджується колегія суддів, оскільки це не підтверджено належними та допустимими доказами. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення догляду за матір`ю відповідач надав довідку до акту огляду МСЕК від 15 лютого 2017 року. Положеннями статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України). Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснення догляду за матір`ю, яка є інвалідом І групи, чи інших обставин передбачених ч.2 ст.196 СК України, то висновок суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені є помилковим та таким, що ґрунтується на припущеннях. Тому немає підстав вважати судове рішення в цій частині законним і обґрунтованим. Враховуючи зазначене, є підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід змінити в частині визначення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача з 64519,17грн. на 86025,56грн. Щодо судових витрат З мотивувальної частини судового рішення вбачається, що суд приходить до висновку про зміну судового рішення та стягнення з відповідача на користь позивачки всієї суми пені за прострочення сплати аліментів, яку було заявлено в позові. З огляду на вказане розподіл судових витрат слід змінити. За подання до суду позову підлягав сплаті судовий збір в сумі 860 гривень 25 копійок. За подання до суду апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір в сумі 1290 гривень 40 копійок. Позивач на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Отже, з ОСОБА_2 слід стягнути 2150 гривень 65 копійок судових витрат в дохід держави. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п.4 ч.1 ст. 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Морозова Оксана Володимирівна, залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 16 квітня 2020 року змінити. Визначити розмір пені за прострочення сплати аліментів, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в сумі 86025 (вісімдесят шість тисяч двадцять п`ять) гривень 56 копійок. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_2 2150 (дві тисячі сто п`ятдесят) гривень 65 копійок судових витрат в дохід держави. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий І.Б. Перепелюк Судді: А.І. Владичан І.М. Литвинюк