Постанова Черкаський апеляційний суд № 703/2695/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1446/20Головуючий по 1 інстанції Справа №703/2695/19 Категорія: 311000000 Опалинська О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2020 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. секретар Винник І.М. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - виконавчий комітет Смілянської міської ради Черкаської області; особа, яка подала апеляційну скаргу - виконавчий комітет Смілянської міської ради; розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу виконавчого комітету Смілянської міської ради на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в: у липні 2019 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 11 вересня 2018 року розпорядженням міського голови №145-к її було призначено виконуючою обов`язки начальника відділу капітального будівництва та управління житловим фондом управління житлово-комунального господарства за строковим трудовим договором з 11 вересня 2018 року до заповнення вакансії відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». В цей же день було укладено строковий трудовий договір, згідно положень підпункту 7.1 пункту 7 якого строк дії договору встановлено з 11 вересня 2018 року до заповнення вакансії. 18 лютого 2019 року розпорядженням № 41-к «Про переведення ОСОБА_2 » на посаду начальника відділу капітального будівництва та управління житловим фондом управління житлово-комунального господарства з 20 лютого 2019 року переведено головного спеціаліста відділу капітального будівництва та управління житловим фондом управління житлово-комунального господарства ОСОБА_2 , що була зарахована до кадрового резерву на цю посаду. 19 лютого 2019 року розпорядженням Смілянського міського голови № 42-к від 18 лютого 2019 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади, у зв`язку із закінченням строку договору, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Своє звільнення позивач вважає незаконним та необґрунтованим, крім того, вважає явним порушенням чинного законодавства зарахування ОСОБА_2 до кадрового резерву з подальшим переведенням її на вищу посаду без проходження курсів підвищення кваліфікації, стажування, за відсутності рекомендацій атестаційної комісії на призначення на вищу посаду. Позивач вказує, що з 18 лютого 2019 року по 27 лютого 2019 року перебувала на лікарняному, тому її було звільнено з вище вказаної посади в період тимчасової непрацездатності. На підставі викладеного, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження № 41-к від 18 лютого 2019 року «Про переведення ОСОБА_2 » та № 42-к «Про звільнення ОСОБА_1 » з поновленням її на роботі; зобов`язати Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради нарахувати їй середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також позивач просила визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду із позовом та поновити його, оскільки обставини її звільнення з посади їй стали відомими лише 27 лютого 2019 року після закінчення лікарняного. 22 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом з аналогічним предметом, однак, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року провадження у справі було закрито, а позивачу роз`яснено право на звернення із таким позовом у порядку цивільного судочинства. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 липня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано поважними причини пропуску строку на звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом та поновлено його. Визнано незаконним та скасовано розпорядження виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області № 42-к від 18 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади в.о. начальника відділу капітального будівництва та управління житловим фондом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді в.о. начальника відділу капітального будівництва та управління житловим фондом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області. Стягнуто з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 191 298,40 грн. Стягнуто з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області на користь держави судовий збір в розмірі 1536,80 грн. Допущено рішення до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць та в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в.о. начальника відділу капітального будівництва та управління житловим фондом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області. В решті позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, виконавчий комітет Смілянської міської ради подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 липня 2020 року та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. В апеляційній скарзі вказує, що позивач ОСОБА_1 призначена на посаду виконуючого обов`язки начальника відділу капітального будівництва та управління житловим фондом управління житлово-комунального господарства розпорядженням міського голови, тому скаржник вважає, що виконавчий комітет є неналежним відповідачем у справі, а судом першої інстанції скасовано неіснуючий документ - розпорядження виконавчого комітету, а не міського голови Смілянської міської ради № 42-к від 18 лютого 2019 року. У зв`язку з тим, що позивач не заявляла клопотання про заміну неналежного відповідача, скаржник вказує, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги до виконавчого комітету Смілянської міської ради. Також зазначає, що позивачка працювала на вказаній посаді за строковим трудовим договором з 11 вересня 2018 року до заповнення вакансії, тому вона була звільнена з роботи у зв`язку із закінченням строкового трудового договору відповідно до вимог законодавства, тому судом неправомірно було поновлено її на роботі. Вважає, що порушення у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 під час перебування на лікарняному може бути усунено судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності. Своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із наступних підстав. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі виконавчий комітет Смілянської міської ради Черкаської області вказує, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано строковості трудових відносин, а також те, що виконавчий комітет Смілянської міської ради не приймав розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , тобто був неналежним відповідачем у справі, тому рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник виконавчого комітету Смілянської міської ради уточнив апеляційні вимоги та вказав, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження № 42-к, поновлення позивачки на роботі, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та звернення рішення до негайного виконання. Інші учасники справи апеляційні скарги на вказане рішення суду не подавали, тому апеляційний суд перевіряє законність рішення Смілянського міськрайонного суду від 08 липня 2020 року лише в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області № 42-к від 18 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади в.о. начальника відділу капітального будівництва та управління житловим фондом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, поновлення її на роботі на вказаній посаді та стягнення з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 191 298,40 грн. Судом встановлено, що 11 вересня 2018 року виконавчий комітет Смілянської міської ради в особі міського голови Цибка Олексія Олександровича та ОСОБА_1 уклали строковий трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_1 приймається на роботу для виконання посадових обов`язків начальника відділу капітального будівництва та управління житловим фондом управління ЖКГ. Строк дії договору встановлено з 11 вересня 2018 року до заповнення вакансії відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Роботодавцем за договором є виконавчий комітет Смілянської міської ради (а.с.11-12). Розпорядженням міського голови Смілянської міської ради № 145-к від 11 вересня 2018 року ОСОБА_1 призначено виконуючою обов`язки начальника відділу капітального будівництва та управління житловим фондом управління житлово-комунального господарства за строковим трудовим договором з 11 вересня 2018 року до заповнення вакансії відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (а.с. 10). Розпорядженням секретаря Смілянської міської ради № 42-к від 18 лютого 2019 року звільнено ОСОБА_1 19 лютого 2019 року у зв`язку із закінченням строку договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 13). Розпорядженням секретаря Смілянської міської ради № 41-к від 18 лютого 2019 року переведено ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста відділу капітального будівництва та управління житловим фондом управління ЖКГ на посаду начальника відділу капітального будівництва та управління житловим фондом управління ЖКГ з 20 лютого 2019 року як таку, що зарахована до кадрового резерву на цю посаду (а.с. 14). Скасовуючи розпорядження № 42-к від 18 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи, суд першої інстанції вважав, що в порушення вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України її було звільнено в період тимчасової непрацездатності, що підтверджується копією листка непрацездатності, згідно з яким позивачка перебувала на амбулаторному лікуванні в період з 18 лютого 2019 року по 27 лютого 2019 року (а.с. 9). Такі висновки суду першої інстанції є помилковими. Так, відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Статтею 23 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Припинення трудового договору по закінченню строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він висловив і волю на припинення такого трудового договору по закінченню строку, на який він був укладений. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. Звільнити працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору можна як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки частиною третьою статті 40 КЗпП України встановлено заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці лише з ініціативи роботодавця, тобто з підстав, передбачених у статтях 40, 41 КЗпП України. Отже, перебування ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні з 18 лютого 2019 року по 27 лютого 2019 року не є підставою для скасування розпорядження секретаря Смілянської міської ради № 42-к від 18 лютого 2019 року про звільнення позивачки з роботи з 19 лютого 2019 року та поновлення на роботі, оскільки вона працювала за трудовим договором із визначеним строком, встановленим за погодженням сторін договору. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування розпорядження секретаря Смілянської міської ради Черкаської області № 42-к від 18 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи та поновлення її виконуючою обов`язки начальника відділу капітального будівництва та управління житловим фондом управління ЖКГ, є необґрунтованим, тому підлягає скасуванню. У зв`язку з тим, що апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для поновлення позивачки на роботі, позовні вимоги про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та звернення судового рішення до негайного виконання також задоволенню не підлягають, тому рішення суду першої інстанції в цих частинах також підлягає скасуванню. Колегія суддів відхиляє твердження в апеляційній скарзі про те, що виконавчий комітет Смілянської міської ради є неналежним відповідачем у справі та оскільки позивачка не заявляла клопотання про заміну відповідача на належного, слід відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з цих підстав. Так, відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між власником підприємства, установи, організації або уповноваженої ним органом чи фізичною особою. Згідно зі строковим трудовим договором, укладеним із позивачкою, роботодавцем є виконавчий комітет Смілянської міської ради ( а.с. 12). При цьому як договір, так і розпорядження про прийняття на роботу ОСОБА_1 підписані міським головою Смілянської міської ради. Відповідно до статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування» міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста та очолює виконавчий комітет відповідної міської ради, головує на її засіданнях. Статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що міський голова, зокрема, призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру». У разі звільнення з посади міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження міського голови здійснює секретар відповідної міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Згідно з матеріалами справи розпорядження №42-к від 18 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 із роботи підписав секретар Смілянської міської ради, який на той час виконував обов`язки міського голови. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що виконавчий комітет Смілянської міської ради є належним відповідачем у справі, оскільки роботодавцем ОСОБА_1 був виконавчий комітет Смілянської міської ради, а міський голова (секретар міської ради як виконуючий обов`язки міського голови), який видав розпорядження про призначення та звільнення з посади позивачки, є посадовою особою міської ради та одночасно очолює виконавчий комітет відповідної міської ради. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження № 42-к, поновлення позивачки на роботі, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та звернення рішення до негайного виконання прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та при неповному з`ясуванні обставин справи, тому його слід скасувати в цих частинах та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження від 18 лютого 2019 року № 42-к «Про звільнення ОСОБА_1 » з поновленням на роботі; зобов`язання Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; звернення рішення суду до негайного виконання. Статтею 141 ЦПК України визначено якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання апеляційної скарги виконавчим комітетом Смілянської міської ради сплачено судовий збір в сумі 2305,20 грн, які у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», слід компенсувати за рахунок Держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу виконавчого комітету Смілянської міської ради задовольнити частково. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 липня 2020 року у даній справі скасувати в частині задоволення позовних вимог про: визнання незаконним та скасування розпорядження виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області № 42-к від 18 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади в.о. начальника відділу капітального будівництва та управління житловим фондом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області; поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді в.о. начальника відділу капітального будівництва та управління житловим фондом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області; стягнення з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 191 298,40 грн; стягнення з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області на користь держави судового збору в розмірі 1536,80 грн. та допущення рішення до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць та в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в.о. начальника відділу капітального будівництва та управління житловим фондом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області. Прийняти в цих частинах нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження від 18 лютого 2019 року № 42-к «Про звільнення ОСОБА_1 » з поновленням на роботі; зобов`язання Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; звернення рішення суду до негайного виконання, відмовити. Судові витрати виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2305,20 грн компенсувати за рахунок Держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді Повний текст постанови складений 03 вересня 2020 року