Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/2141/20

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/308/20 Головуючий у суді І-ї інстанції Поступайло В. В. Категорія - 44-3 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Онуфрієв В. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.09.2020 року.суддя Кропивницького апеляційного суду Онуфрієв В.М., за участю секретаря Сакари І.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та в його інтересах захисника - адвоката Пушкарьова Д.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Пушкарьова Д.Є. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 червня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. Стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 420 грн. 40 коп. ВСТАНОВИВ: Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 , 01.04.2020 року о 09 год. 09 хв. по вул.Академіка Короленка, 25/6 у м.Кропивницькому, виконуючи на транспортному засобі «БАЗ 22154», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , регулярне пасажирське перевезення на міському автобусному маршруті №21 у режимі маршрутного таксі у кількості 15 пасажирів, яка одночасно перевищувала половину кількості місць для сидіння, визначених у реєстраційних документах (15 чоловік з водієм, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу), чим порушив підпункт 4 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №239 від 25.03.2020 року), вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП. В апеляційній скарзі адвокат Пушкарьов Д.Є. в інтересах ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП. Свої вимоги обґрунтував тим, що оскаржувана постанова судді винесена 19.06.2020 р. без участі ОСОБА_1 та без його відома. Станом на той час ОСОБА_1 перебував за межами території України (а саме у Польщі), що підтверджується відповідною відміткою про перетин Державного кордону України 18.05.2020 р. (копія його паспорту громадянина України для виїзду за кордон додається), а відтак не міг об`єктивно дізнатися про існування постанови відносно нього. В Україну ОСОБА_1 повернувся лише 06.08.2020 р. (перетнув Державний кордон України у Львівській області), після чого 07.08.2020 р. приїхав додому у м. Кропивницький, де й дізнався про існування вказаної постанови, коли отримав від своїх родичів нерозпечатаний конверт з суду на його ім`я, який вони отримали раніше замість нього, але без нього не розпечатували. Наведене свідчить про те, що визначений законом 10-денний строк для оскарження постанови пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, а тому, оскільки дана апеляційна скарга подається в межах 10 днів від дня (07.08.2020 року), коли ОСОБА_1 довідався про існування оскаржуваної постанови, може бути поновлений. Вказує, що відповідно до ст. 268 КУпАП України справу про адміністративне правопорушення може бути розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності виключно за умови належного сповіщення цієї особи про день та час розгляду справи за відсутності клопотань цієї особи про відкладення розгляду справи. Як вбачається з оскаржуваної постанови судді, розгляд даної справи 19.06.2020 р., під час якого судом проводилося дослідження письмових доказів та відеозапису, проводився без участі ОСОБА_1 . В постанові судді зазначається про завчасне та належне сповіщення ОСОБА_1 про проведення судового засідання 19.06.2020 року. Однак з матеріалів справи вбачається, що насправді про проведення по справі судових засідань і 09.06.2020 року, і 19.06.2020 року ОСОБА_1 сповіщений не був взагалі. Так, відповідні поштові відправлення з судовими повістками на адресу ОСОБА_1 судом направлені не були через відсутність в суді необхідних для цього поштових марок (відповідні невідправлені конверти наявні в матеріалах справи на аркушах 21 та 28). СМС-повідомлення на телефон ОСОБА_1 також не надійшли, а телефонограма суду надійшла за місцем попередньої роботи ОСОБА_1 , звідки він вже звільнився, а тому йому також не була доведена до відома. Наведене свідчить про те, що в порушення приписів ч. 1 ст. 268 КпАП України дану справу розглянуто 19.06.2020 р. без участі ОСОБА_1 за відсутності належного його сповіщення про день та час розгляду справи. Також вказує, що ст. 44-3 КпАП України передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм як з боку громадян, так і з боку посадових осіб. В даному випадку ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за даною статтею як громадянина, причому як громадянина, який, згідно фабули справи, здійснював регулярне пасажирське перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті № 21 в режимі маршрутного таксі. Водночас в ході розгляду справи в суді першої інстанції достеменно встановлено, що на момент події 01.04.2020 р. ОСОБА_1 працював на посаді водія в ПП «Олікс», тобто перебував з даною юридичною особою у трудових відносинах. Автомобіль «БАЗ 22154», державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 01.04.2020 р., не є його власністю та не перебував в його користуванні на підставі договору оренди. Відтак підстав вважати, що саме ОСОБА_1 як громадянин, тобто як фізична особа, здійснював 01.04.2020 р. о 09:09 вказане у протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові «регулярне пасажирське перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті № 21 в режимі маршрутного таксі» немає, оскільки відповідні пасажирські перевезення у м. Кропивницький здійснюють офіційні перевізники, з якими у Міської ради міста Кропивницького укладено відповідні договори. В даному випадку маршрут № 21 у м. Кропивницькому обслуговується ПП «Олікс», працівником якого був ОСОБА_1 . За таких обставин підстав вважати саме ОСОБА_1 як громадянина суб`єктом правопорушення, передбаченого тим абзацом підпункту 4 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р., на який посилається суддя в оскаржуваній постанові, немає. Відповідний протокол, за наявності для цього підстав, мав бути складений не на ОСОБА_1 як на громадянина, а на керівника ПП «Олікс» (або на іншу уповноважену особу цього підприємства-перевізника) як на посадову особу. Саме відповідна уповноважена особа ПП «Олікс» як роботодавця ОСОБА_1 повинна була перед виїздом на маршрут 01.04.2020 р. довести до відома ОСОБА_1 положення Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р., і зокрема підпункту 4 пункту 2 даної постанови, чого зроблено не було. В своїх поясненнях на місці події, зафіксованих на наявних у справі відеозаписах з бодикамів обох працівників Патрульної поліції України, ОСОБА_1 чітко пояснював, що про введення обмежень на здійснення перевезень на маршруті йому його роботодавець на повідомляв, а 01.04.2020 р. був його перший робочий день на маршруті. Відповідно про введенні обмеження ОСОБА_1 дізнався безпосередньо на місці події від працівників Патрульної поліції України. Суддя при винесенні оскаржуваної постанови не обґрунтував належним чином неможливість застосування у даній справі положень ст. 22 КпАП України, що встановлює малозначність діяння. В даному випадку така можливість у судді об`єктивно існувала, оскільки від дій ОСОБА_1 не настало жодних негативних наслідків. Більш того, жодних негативних наслідків для здоров`я громадян (а саме з метою боротьби з такими наслідками до КпАП України введено статтю 443) і не могло настати, оскільки, як чітко видно на наявних у справі відеозаписах з бодикамів обох працівників Патрульної поліції України, усі пасажири в салоні керованого ОСОБА_1 маршрутного таксі були у масках, а тому не могли наражати на небезпеку один одного. Крім того, суддя мав врахувати і те, що станом на момент винесення ним оскаржуваної постанови Кабінетом Міністрів України було пом`якшено умови перевезення пасажирів на міських маршрутах, внаслідок чого перевезення вказаної у постанові кількості пасажирів у салоні автомобіля «БАЗ 22154» перестало бути порушенням вимог підпункту 4 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р., що свідчить про те, що відповідальність за подібні діяння законодавцем була фактично скасована. Не взявши до уваги викладені вище обставини, суддя натомість безпідставно врахував при винесенні оскаржуваної постанови факт притягнення ОСОБА_1 раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності у 2012-2016 роках, чим порушив приписи ст. 39 КпАП України та ст. 89 КК України, згідно яких ОСОБА_1 вважається таким, що не був підданий адміністративному стягненню та не має судимості. Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , та в його інтересах захисника-адвоката Пушкарьова Є.С., які підтримали подану апеляційну скаргу, з`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, зваживши доводи апеляційної скарги, а також перевіривши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Згідно з вимогами ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вказаних вимог закону суд першої інстанції під час розгляду справи стосовно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП не дотримався, через що постанова суду підлягає скасуванню в цій частині, виходячи з такого. Так, висновок районного суду з наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП є помилковим та передчасним, висновки суду викладені в постанові не відповідають дійсним фактичним обставинам справи, зібраним доказам по справі судом надано неправильну правову оцінку, порушенням при складанні протоколу про адміністративні правопорушення належної правової оцінки не надано. Так, диспозицією ст. 44-3 КУпАП, передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року заборонено до 24 квітня 2020 року регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, крім перевезення, в тому числі: в одному транспортному засобі та автобусах, які виконують регулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, кількості пасажирів, яка одночасно не перевищує половини кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу та визначених у реєстраційних документах, за умови перевезення людей у засобах індивідуального захисту, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів. На підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, працівниками поліції до суду надано протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 661135 від 01.04.2020. Крім того в якості вини ОСОБА_1 до протоколу додані письмові пояснення свідка ОСОБА_2 та відеозапис на оптичному диску. Так, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 661135 від 01.04.2020, ОСОБА_1 01.04.2020 року о 09 год. 09 хв. ОСОБА_1 по вул.Академіка Короленка, 25/6 у м.Кропивницькому, виконуючи на транспортному засобі «БАЗ 22154», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , регулярне пасажирське перевезення на міському автобусному маршруті №21 у режимі маршрутного таксі у кількості 15 пасажирів, яка одночасно перевищувала половину кількості місць для сидіння, визначених у реєстраційних документах (15 чоловік з водієм, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу), чим порушив підпункт 4 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №239 від 25.03.2020 року), вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП. ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційної інстанції показав, що 01.04.2020 року о 09 год. 09 хв., по вул.Академіка Короленка, 25/6 у м.Кропивницькому, виконуючи на транспортному засобі «БАЗ 22154», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , регулярне пасажирське перевезення на міському автобусному маршруті №21 у режимі маршрутного таксі у кількості 15 пасажирів. Також вказав, що він працював водієм у ПП «Олікс», тобто був найманим працівником, перший раз за період карантину, в перший день обмежень у перевезенні пасажирів, здійснював регулярні пасажирські перевезення, до відома йому зміни до правил перевезення у зв`язку з введеним карантином не доводились. Окрім цього, вказав, що просив вийти половину пасажирів на що отримав відмову, тобто вживав усіх необхідних заходів. Враховуючи вище викладене, апеляційний суд доходить до висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував чи є ОСОБА_3 суб`єктом цього правопорушення і дійшов висновку про його винуватість без відповідних доказів цього. Оскільки ОСОБА_3 був водієм, найманим працівником, тобто його роботодавцем був ПП «Олікс», в матеріалах справи відсутні посадові обов`язки водія ОСОБА_1 та підтверджуючі докази про те, що ОСОБА_1 доводилось до відома зміни правил перевезення згідно підпункту 4 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №239 від 25.03.2020 року). ОСОБА_1 не перебував на посаді яка здійснює господарську або організаційну діяльність. Тобто фактично не є суб`єктом інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Крім того апеляційний суд при цьому враховує, що ОСОБА_1 перший раз за період карантину в перший день обмежень у перевезенні здійснював регулярні пасажирські перевезення, до відома йому зміни до правил перевезення у зв`язку з введеним карантином не доводились. Також суд апеляційної інстанції враховує пояснення ОСОБА_3 надані в суді апеляційної інстанції та зазначені в протоколі з приводу того, що останній вжив всіх можливих заходів щоб необхідна кількість пасажирів вийшла с транспортного засобу, що прямо вказує на відсутність умислу в діях ОСОБА_1 , а отже суб`єктивної сторони інкримінованого йому адміністративного правопорушення. На переконання апеляційного суду оптичні диски додані до матеріалів справи також не підтверджують факт того, що ОСОБА_1 є суб`єктом даного правопорушення. Тому апеляційний суд доходить висновку, що оптичні диски є недопустимими доказами по справі. При цьому також враховує, що ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні конвертах паперових конвертах взагалі не зазначено на які носії здійснювався відеозапис події. Враховуючи викладене апеляційний суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Разом із тим, суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказані порушення вимог закону допущені при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не повно та не об`єктивно розглянув справу, не надав зібраним доказам по справі належну правову оцінку та дійшов помилкового та передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Допущені порушення вимог закону є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження стосовно ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення. За таких підстав, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 червня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 червня 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу 17000 грн. скасувати, а провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду (підпис) В.М. Онуфрієв