Постанова Житомирський апеляційний суд № 285/11/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/11/20 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В. Категорія 66 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого - судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Кучерявого О.В. без участі сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 травня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Михайловської А.В. у цивільній справі №285/11/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням, - в с т а н о в и в: У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» звернулося до суду з позовом. Позивач просив постановити рішення, яким визнати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що внаслідок укладання між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» договору про відступлення прав вимоги від 28.05.2019 року, останнє набуло права вимоги за кредитним договором №014/1842/82/121720 від 16.10.2007 року, що був укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Згідно умов кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит на умовах повернення і сплати процентів за користування у строки, що передбачені кредитним договором. У свою ж чергу, 29.05.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» було укладено і договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, яким був забезпечений Кредитний договір. Відповідно до умов Кредитного договору ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» задовольнив свої кредиторські вимоги за рахунок Предмета іпотеки, а саме: 06.12.2019 року ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки у спірній квартирі зареєстровані відповідачі, позивач вважав свої права порушеними, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» у відповідності до положень/умов Кредитного договору №014/1842/82/121720 від 16.10.2007р. Договору іпотеки, посвідченого 18.10.2007р. Качан В.О. приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області за реєстровим №5004, керуючись нормами ст.ст.35-37 Закону України «Про іпотеку», задовольнило свої кредиторські вимоги за рахунок предмета іпотеки. А саме, 06.12.2019 року ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 74,8 кв.м., житловою - 48,2 кв.м. Таким чином, з 06.12.2019 року, на думку апелянта, він є законним власником іпотечного нерухомого майна. На момент передачі в іпотеку спірної квартири в ній було зареєстровано лише одну особу - ОСОБА_3 . Згідно інформаційної довідки від 24.12.2019 року за №3023, виданої центром надання адміністративних послуг відділу ведення реєстру територіальної громади Житомирської області Новоград-Волинської міської ради в спірній квартирі зареєстровані дві особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тобто, Іпотекодавцем в порушення норм чинного законодавства, без дозволу Іпотекодержателя було зареєстровано в квартирі, яка є предметом іпотеки, третіх осіб. Про цю обставину апелянт дізнався із вказаної довідки від 24.12.2019 року. У зв`язку з наведеним ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» було змушено звернутися до суду за захистом свого права. Проте, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та помилково застосував до спірних правовідносин норми ст.109 ЖК Української РСР. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_3 був власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу 18.05.2006 року. З метою забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором № 014/1842/82/121720 від 16.10.2007 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , останнім було передано в іпотеку, на підставі Договору іпотеки від 18.10.2007 року, майно, а саме: зазначену вище квартиру (а.с.7-9). 28.05.2019 року та 29.05.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» укладено договори про відступлення прав вимоги за Кредитним договором №014/1842/82/121720 від 16.10.2007 року та Договором іпотеки від 18.10.2007 року, що були укладені між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 (а.с.11-20). Крім того встановлено, що 06.12.2019 року ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.21). У справі, що розглядається, новий власник, який набув право власності на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення у позасудовому порядку, заявив про наявність перешкод у користуванні своєю власністю, оскільки в ній зареєстровані відповідачі, які відмовляються знятися з реєстрації у даній квартирі. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що законних підстав для задоволення позову не було. При цьому судом враховано, що Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло. Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Усталена практика Верховного Суду засвідчує, що вирішення питання про виселення особи з житла у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки має відбуватись із дотриманням гарантій, передбачених положеннями статті 109 Житлового кодексу Української РСР. Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК УРСР (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1484цс15). Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України). Законом України від 22 вересня 2011 року №3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» внесено зміни до статті 109 ЖК УРСР, згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Отже, за змістом статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР особам, яких виселяють із жилого приміщення, що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. При цьому, суд звертає увагу, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» був обізнаний про наявність обтяжень спірної квартири, яка належала на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_1 , зокрема про наявність відповідних речових прав осіб, які зареєстровані і проживають у житловому приміщенні, тобто мало можливість виявити ризики, пов`язані з набуттям права власності на спірну нерухомість у зв`язку із невиконанням боргових зобов`язань, забезпечених іпотекою. Наявність права осіб, місце проживання яких зареєстровано у набутій позивачем на підставі іпотечного договору квартирі, обмежує право останньої на користування майном. Частина друга статті 109 ЖК Української РСР на час реалізації прав іпотекодержателя містила заборону виселення осіб без надання іншого житлового приміщення у випадку, якщо квартира придбана не за рахунок коштів, отриманих у позику. Тобто, іпотекодержатель, як потенційний (у разі невиконання боргових зобов`язань, забезпечених іпотекою) новий власник спірного житлового приміщення, мав об`єктивну можливість знати про наявність прав відповідачів на користування спірною квартирою і при набутті права власності мав усвідомлювати, що відповідачі мають зареєстроване місце проживання у квартирі. Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) та від 05 червня 2019 року у справі № 643/18788/15-ц (провадження № 14-93цс19). Аналогічна думка висловлена Верховним Судом у постанові від 06.05.2020 року у справі № 640/15833/16-ц. Крім того, обгрунтовуючи заявлені в цій справі вимоги, позивач посилався на положення ст.156 ЖК та 405 ЦК. Разом з тим, в порушення вимог ст.81 ЦПК позивачем не надано будь-яких доказів про відсутність відповідачів у спірному житловому приміщенні понад встановлений законом строк. Оскільки позивач обумовлює своє звернення до суду саме у зв`язку із набуттям права на іпотечне майно, то суд першої інстанції, враховуючи вимоги Закону України «Про іпотеку», міжнародних договорів, національного законодавства, поведінку учасників правовідносин, позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду, рішення Верховного Суду, дотримуючись балансу прав та інтересів сторін у спірних правовідносинах та із урахуванням гарантій, передбачених частиною другою статті 109 ЖК Української РСР, за відсутності відомостей про інше постійне жиле приміщення, яке підлягає наданню відповідачам у зв`язку із зняттям з реєстрації, обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог позивача. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» залишити без задоволення. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 травня 2020 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Судді: