Ухвала КАС ВС № 480/668/19

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 03 вересня 2020 року м. Київ справа №480/668/19 провадження №К/9901/6142/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Желєзного І.В., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 в справі № 480/668/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, у с т а н о в и в: 25.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради щодо вчинення дій із забезпечення оновлення містобудівної документації «Детальний план території Центральної частини міста Суми». Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2019, яке було залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019, ОСОБА_1 в позові відмовлено. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду 12.02.2020, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову. Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху з тих мотивів, що заявник не зазначив жодної з передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України підстав, на яких подається касаційна скарга. На виконання вимог означеної ухвали до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржник надіслав заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучив уточнений примірник касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Отже, вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху заявник виконав у строк, встановлений Верховним Судом. Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження. Приписами пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. За правилом частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках. За змістом пункту третього частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у разі, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Водночас за правилами пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у разі, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. А згідно з вимогами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Аналіз аргументів касаційної скарги в їхньому логічному взаємозв`язку з висвітленими в судовому рішенні суду апеляційної інстанції обставинами справи вказує на наявність у цій ситуації обставин, наведених у пункті 3 та абзаці першому пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, які є підставами для відкриття касаційного провадження, оскільки Верховний Суд ще не викладав висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, а також наявне обґрунтування стосовно неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права та викладена аргументація щодо того, що суд не дослідив зібрані у справі докази і що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність порушених прав й законних інтересів позивача. Також колегія суддів зазначає, що згідно з вимогами частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Водночас відповідно до положень частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції був складений 13.12.2019, утім саме судове рішення йому не вручалося. Водночас за інформацією, наданою позивачу 16.01.2020 під час його звернення до Другого апеляційного адміністративного суду, 19.12.2019 на його адресу була надіслана повна постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі № 480/668/19. 17.01.2020 ОСОБА_1 подав до Сумського окружного адміністративного суду заяву про видавання йому копії постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі № 480/668/19, повний текст якої був отриманий 03.02.2020 його представником Пономаренком В.П . З цих підстав ОСОБА_1 вважає поважними причини пропуску ним строку на касаційне оскарження, а тому просить поновити йому процесуальний строк для звернення до суду з касаційною скаргою. У цьому контексті Верховний Суд підкреслює, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція). Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами, зміст якого полягає в тому, що кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, які не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Ці принципи, які охоплюють усі аспекти процесуального законодавства України, також застосовуються в конкретній сфері вручення сторонам судових документів, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції не може тлумачитись як такий, що визначає конкретну форму вручення документів (див. рішення ЄСПЛ у справі «Авотіньш проти Латвії» [ВП] (<…> [GC]), заява № 17502/07, § 119, ЄСПЛ 2016). Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення ЄСПЛ у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, § § 17, 18, від 6 лютого 2001 року). Невручення стороні в належний спосіб судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні (див. рішення ЄСПЛ у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, § 70, від 21 травня 2015 року). У цій справі для забезпечення дотримання принципу рівності сторін заявнику мала бути забезпечена можливість ознайомитися із судовим рішення суду апеляційної інстанції, яке було ухвалене в його справі, а також мала бути надана адекватна можливість подати касаційну скаргу на нього. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає конкретну процедуру, щоб заявник фактично міг скористатися такою можливістю. Відповідно до частини четвертої статті 321 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції приймаються, проголошуються, вручаються (видаються або надсилаються) учасникам справи в порядку, встановленому главою 9 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі. Водночас за правилами частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення (частина одинадцята цієї самої статті). З аналізу наведених норм висновується, що коли було ухвалено постанову суду апеляційної інстанції, апеляційний суд мав надіслати заявнику копію відповідного судового рішення, а також, що більш важливо - неодмінно мало бути забезпечене належне вручення йому ухваленого апеляційним судом рішення. Для з`ясування обставин виконання судом апеляційної інстанції вимог КАС України щодо інформування заявника про ухвалене в його справі судове рішення, суддя-доповідач Єзеров А.А. 12.06.2020 надіслав на адресу Сумського окружного адміністративного суду листа № 480/668/19/35317/20 (К/9901/6142/20), в якому просив терміново надіслати в належний спосіб засвідчені сканкопії документів, які підтверджують те, що ОСОБА_1 був належно повідомлений про час та місце апеляційного розгляду справи, а також належно засвідчені сканкопії документів, які підтверджують як факт надсилання ОСОБА_1 повного тексту постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі № 480/668/19, так і факт отримання ОСОБА_1 повного тексту постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі № 480/668/19. 02.07.2020 засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшов лист-відповідь Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 на вказаний лист судді-доповідача Єзерова А.А. Відповідно до змісту означеного листа-відповіді у матеріалах адміністративної справи № 480/668/19 відсутній документ, що підтверджує факт отримання ОСОБА_1 повного тексту постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019. Також до цього самого листа-відповіді долучена сканкопія поштового конверта із вкладенням на 2 аркушах. На повідомленні про вручення поштового відправлення міститься відмітка «повертається» та вписано після слова «До» від руки «Харків», а в розділі «Причини повернення (досилання)» зроблена позначка навпроти графи «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення», яка засвідчена підписом уповноваженого працівника оператора поштового зв`язку «Укрпошта». Отже, як засвідчує лист-відповідь Сумського окружного адміністративного суду, скаржнику хоча й надсилалася, проте не була вручена копія постанови суду апеляційної інстанції в цій справі. Водночас з огляду на те, що національне законодавство вимагало, щоб заявнику було вручено копію постанови суду апеляційної інстанції, зокрема й для надання можливості подати касаційну скаргу на неї, він міг обґрунтовано очікувати такого вручення та роз`яснення процедури оскарження відповідного судового рішення перш ніж подавати касаційну скаргу, замість того, щоб вживати активних дій для отримання копії такої постанови суду апеляційної інстанції. Верховний Суд наголошує, що держава має виявляти сумлінність для забезпечення ефективного здійснення прав, які гарантуються статтею 6 Конвенції (див., наприклад, рішення у справі «Фретте проти Франції» (Frette v. France), заява № 36515/97, § 49, ЄСПЛ 2002-I). Водночас обов`язок заявника також полягає у тому, щоб виявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати потрібних дій для ознайомлення з перебігом свого судового провадження (див., наприклад, ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності у справі «Тойшлер проти Німеччини» (Teuschler v. Germany), заява № 47636/99, від 04 жовтня 2001 року; рішення ЄСПЛ у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, § 48, від 10 лютого 2005 року; ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року; та рішення ЄСПЛ у справі «Мускат проти Мальти» (Muscat v. Malta), заява № 24197/10, § 44, від 17 липня 2012 року). Проте колегія суддів вважає, що за таких обставин він продемонстрував достатню сумлінність. Зокрема, 17.01.2020, фактично через місяць після того, як була ухвалена постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019, яка є предметом касаційного оскарження у цій справі, заявник звернувся до окружного адміністративного суду з проханням надати йому повний текст судового рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції. І навіть самого такого звернення заявника достатньо, щоб зробити висновок про те, що скаржнику не було вручене судове рішення апеляційного суду в його справі та що він бажав його отримати. Тобто з наведеного випливає, що на момент звернення із клопотанням про видавання повного тексту постанови суду апеляційної інстанції заявнику не було вручене зазначене судове рішення попри те, що він мав на це право відповідно до процесуального законодавства - КАС України. Колегія суддів також зауважує, що у справах, у яких Європейський суд з прав людини встановлював, що заявники не продемонстрували належної сумлінності у захисті власних інтересів за дещо схожих обставин, періоди бездіяльності між останніми процесуальними подіями у справах заявників та їхніми зверненнями до відповідних органів, зазвичай, були довшими, ніж у цій справі, в якій з моменту ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції та до звернення заявника до окружного адміністративного суду щодо надання йому копії постанови апеляційного суду у його справі минуло близько одного місяця (див., для порівняння, наприклад, ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності у справі «Гуржій проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), у якій відповідний період становив один рік та п`ять місяців, та рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» (Karakutsya v. Ukraine), заява № 18986/06, § 57, від 16 лютого 2017 року, у якій він становив один рік та вісім місяців). Отже, Верховний Суд встановив, що всупереч вимогам КАС України та незважаючи на зусилля заявника захистити свої інтереси, йому не була вручена копія ухваленої у його справі постанови суду апеляційної інстанції та не було надано адекватної можливості подати касаційну скаргу на неї. Зазначене призвело до порушення принципу рівності сторін та відповідно, права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції (див., для порівняння, рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), § § 19-21, та рішення у справі «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01, § 88, ЄСПЛ 2005-VIII (витяги). За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що наслідки такого порушення не можуть бути усунені інакше, окрім як в спосіб визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження судового рішення та поновлення заявникові такого процесуального строку на звернення до Верховного Суду. Отже, підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження немає. Керуючись положеннями статей 248, 328-331, 335, 338 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 в справі № 480/668/19.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 в справі № 480/668/19.

3. Витребувати з Сумського окружного адміністративного суду справу № 480/668/19.

4. Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.

5. Установити десятиденний строк з моменту отримання учасниками справи цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу. Роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та долучених до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя І.В. Желєзний Суддя В.М. Кравчук