Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/6938/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6938/19 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Коваля М.П., суддів - Домусчі С.Д., - Кравця О.О., за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційні скарги ОСОБА_1 , директора Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року, прийняте у складі суду судді Харченко Ю.В. в місті Одеса по справі за позовом ОСОБА_1 до директора Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до директора Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 (далі - Відповідач, директор Подільського місцевого центру з надання БВПД ОСОБА_2), в якому просив: - визнати незаконними дії директора Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги ОСОБА_2 щодо зволікання у наданні ОСОБА_1 безоплатної правової допомоги всупереч Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та порушення Конституційних прав; - зобов`язати директора Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги ОСОБА_2 вжити заходів з надання ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу безоплатної вторинної правової допомоги» у повному обсязі; - стягнути з директора Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги ОСОБА_2 нанесену ОСОБА_1 незаконними діями моральну і матеріальну шкоду в сумі 50 000 грн.; - зобов`язати директора Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги в Одеській області провести ретельну перевірку роботи підпорядкованого Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги за зверненнями Позивача. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що в порядку статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» він звернувся до Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із двома заявами про надання безоплатної вторинної правової допомоги. Проте, оскаржуваними наказами йому відмовлено у наданні безоплатної правової допомоги з огляду на те, що у даний час ОСОБА_1 надається безоплатна правова допомога більше ніж за шістьма наказами. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; скасовано накази Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги «Про відмову в наданні вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » від 04.11.2019р. за № 545 та № 546; зобов`язано Подільський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання безоплатної вторинної допомоги від 24.10.2019р. з питання складання касаційної скарги по справі № 815/516/18 про визнання незаконним перерахунку розміру субсидії, зобов`язання вчинення певних дій, та з питання здійснення представництва його інтересів під час розгляду справи № 815/3009/18 у П`ятому апеляційному адміністративному суді щодо вчинення незаконних дій в процесі розрахунку та виплати субсидії, з урахуванням окреслених у даному рішенні висновків, та правової оцінки суду; в решті позову відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким: визнати незаконними дії директора Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги ОСОБА_2 щодо зволікання у наданні ОСОБА_1 безоплатної правової допомоги всупереч Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та порушення Конституційних прав; зобов`язати директора Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги ОСОБА_2 вжити заходів з надання ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу безоплатної вторинної правової допомоги» у повному обсязі; стягнути з директора Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги ОСОБА_2 нанесену ОСОБА_1 незаконними діями моральну і матеріальну шкоду в сумі 50000 грн.; зобов`язати директора Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги в Одеській області провести ретельну перевірку роботи підпорядкованого Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги за зверненнями Позивача. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що рішенням суду першої інстанції від 28.02.2020р. по справі № 420/6938/19 позовні вимоги задоволено частково, але серед переліку задоволених вимог немає жодної вимоги, які викладені в його позовній заяві. Разом з цим, вказаним рішенням скасовано накази Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги «Про відмову в наданні вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » від 04.11.2019р. за № 545 та № 546, але дії Відповідача незаконними не визнавалися. Крім того, апелянт зазначає, що оскаржуваним рішенням зобов`язано Відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання безоплатної вторинної допомоги від 24.10.2019р. по адміністративним справам № 815/516/18 та № 815/3009/18, проте йому вже така допомога не потрібна. Також скаржник не погоджується з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних про стягнення моральної та матеріальної шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , директор Подільського місцевого центру з надання БВПД ОСОБА_2 просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, яка не містить посилань на норми матеріального та процесуального права, які були порушені судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення. Із вищевказаним рішенням суду першої інстанції також не погодився директор Подільського місцевого центру з надання БВПД ОСОБА_2 та звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його повністю та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона не погоджується з висновком місцевого суду про те, що втрата суб`єктом, визначеним пунктами 1, 21, 22, 8, 9, 12, 13 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги можлива лише у разі наявності двох обов`язкових складових, а саме: отримання безоплатної вторинної правової допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року, та, водночас, не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно. На думку апелянта, підстави для настання правового наслідку по втраті права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги застосовуються окремо одна від одної в залежності від обставин, а висновок суду щодо обов`язковості застосування одночасно двох обов`язкових складових, як умов настання правового наслідку для втрати особою права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги є неправильним тлумаченням норми матеріального права, а саме ч. 3 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Разом з тим, скаржник звертає увагу на те, що ОСОБА_1 на час подання у 2019 році заяв про надання йому безоплатної вторинної правової допомоги, вже отримував безоплатну вторинну правову допомогу по 8 наказах на уповноваження працівника, виданих Подільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги за зверненнями гр. ОСОБА_1 та поданими у 2017 та 2018 роках. Дія зазначених наказів про уповноваження працівника не припинена і на час подання апеляційної скарги. Докази надання безоплатної вторинної правової допомоги одночасно за 8 наказами про уповноваження працівника, подано Відповідачем до суду, але не прийнято судом до уваги, хоча одночасно і не спростовано ані судом, ані Позивачем. Крім того, на думку апелянта, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції скасовано накази Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги «Про відмову в наданні вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » від 04.11.2019р. за № 545 та № 546 без визнання дій протиправними, що унеможливлює встановлення підставу скасування. У відзиві на апеляційну скаргу директора Подільського місцевого центру з надання БВПД ОСОБА_2, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до директора Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 із заявами про надання безоплатної вторинної допомоги з питань: - складання касаційної скарги по справі № 815/516/18 про визнання незаконним перерахунку розміру субсидії, зобов`язання вчинення певних дій; - здійснення представництва його інтересів під час розгляду справи № 815/3009/18 у П`ятому апеляційному адміністративному суді щодо вчинення незаконних дій в процесі розрахунку та виплати субсидії. 24 жовтня 2019 року Подільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги видано ОСОБА_1 талони про прийняття заяв про надання безоплатної вторинної допомоги до реєстраційних номерів звернень від 24.10.2019р. за № 1503-00229386 та № 2019-1503-00229386, відповідно до яких ОСОБА_1 з метою підтвердження права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги було запропоновано надати довідку з Пенсійного фону України про отриманий розмір пенсії за період з 01.04.2019р. по 30.09.2019р., та довідку з податкової інспекції про розмір доходів отриманих у І-II кварталі 2019 року. 29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав до Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги довідку з Пенсійного фону України про отриманий розмір пенсії за період з 01.04.2019р. по 30.09.2019р. та довідку з податкової інспекції про розмір доходів отриманих у І-II кварталі 2019 року на підтвердження права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги. В подальшому, після отримання усіх необхідних документів, фахівцями Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги проведено перевірку належності ОСОБА_1 до вразливої категорії суб`єктів, визначених у ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та за результатами якої встановлено, що ОСОБА_1 надається безоплатна вторинна правова допомога більше, ніж за шістьма дорученнями/наказами про уповноваження для надання безоплатної вторинної правової допомоги. У зв`язку з чим, за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 про надання безоплатної вторинної допомоги від 24.10.2019р. Подільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, з урахуванням приписів п. 1 ч. 1 ст. 17, ч. 3 ст. 19, ч. 3 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», 04 листопада 2019 року винесено накази «Про відмову в наданні вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » за № 545 та № 546, якими відмовлено ОСОБА_1 в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за заявами про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 24 жовтня 2019 року у зв`язку з тим, що суб`єкту одночасно надається безоплатна вторинна правова допомога більше, ніж за шістьма наказами про уповноваження працівників, виданими Подільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Не погодившись з відмовою Подільського місцевого центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у наданні безоплатної вторинної правової допомоги, ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідним адміністративним позовом. Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про скасування наказів Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги «Про відмову в наданні вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » від 04.11.2019р. за № 545 та № 546 з огляду на те, що втрата суб`єктом, визначеним пунктами 1, 21, 22, 8, 9, 12, 13 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги можлива лише у разі наявності двох обов`язкових складових, а саме: отримання безоплатної вторинної правової допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року, та, водночас, не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно. Разом з цим, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів ОСОБА_1 вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав Подільський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання безоплатної вторинної допомоги від 24.10.2019р. з питання складання касаційної скарги по справі № 815/516/18 про визнання незаконним перерахунку розміру субсидії, зобов`язання вчинення певних дій, та з питання здійснення представництва його інтересів під час розгляду справи № 815/3009/18 у П`ятому апеляційному адміністративному суді щодо вчинення незаконних дій в процесі розрахунку та виплати субсидії, з урахуванням окреслених у даному рішенні висновків, та правової оцінки суду. В частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та безпідставності. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Право на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги, визначені Законом України «Про безоплатну правову допомогу». Статтею 3 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» встановлено, що право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця, чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом. За приписами ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» зазначено, що безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» передбачено, що право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону. Суб`єкти права на безоплатну вторинну правову допомогу, визначені пунктами 1, 21, 22, 8, 9, 12, 13 ч. 1 цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року та не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно (ч. 3 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»). Отже, втрата суб`єктом, визначеним пунктами 1, 21, 22, 8, 9, 12, 13 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги можлива лише у разі наявності двох обов`язкових складових, а саме: отримання безоплатної вторинної правової допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року, та, водночас, не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно. Як вірно встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та не заперечується директором Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 - ОСОБА_1 належить до категорії осіб, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», тому має право на безоплатну вторинну правову допомогу. Статтею 20 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» встановлено підстави для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги, а саме особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону; 2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу; 3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними; 4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання; 5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги. Перелік підстав для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги, передбачений ст. 20 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», є вичерпним. Між тим, в даному випадку підставою для відмови ОСОБА_1 в наданні безоплатної вторинної правової допомоги послугувало те, що суб`єкту одночасно надається безоплатна вторинна правова допомога більше, ніж за шістьма наказами про уповноваження працівників, виданими Подільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що вбачається із оскаржуваних наказів «Про відмову в наданні вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » від 04.11.2019р. за № 545 та №

546. Тобто, підстава, яка слугувала для прийняття рішення для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги, не передбачена ст. 20 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Інші нормативно-правові акти, які регулюють порядок реалізації права на безоплатну правову допомогу, а також підстави та порядок надання такої допомоги, відсутні. Поряд з цим, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 надається безоплатна вторинна правова допомога за вісьма його заявами, поданими до Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги упродовж 2017-2018 років. Докази звернення ОСОБА_1 упродовж 2019 року до Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із відповідними заявами в матеріалах справи відсутні, крім тих заяв, по яким йому відмовлено в наданні безоплатної правової допомоги. Як передбачено ч. 3 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» втрата суб`єктом права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги можлива виключно у разі наявності двох обов`язкових складових, а саме: отримання безоплатної вторинної правової допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року, та, водночас, не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно. Відсутність одної складової частини унеможливлює позбавлення суб`єкта права на отримання такої допомоги. Оскільки по правовідносинам, які склалися між сторонами по справі, відсутні усі складові щодо застосування приписів ч. 3 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», директором Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 протиправно позбавлено ОСОБА_1 права на отримання останнім безоплатної вторинної правової допомоги. Доводи директора Подільського місцевого центру з надання БВПД ОСОБА_2 щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ч. 3 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», не приймається судовою колегією до уваги, оскільки доводи апелянта ґрунтуються на невірному тлумаченні зазначеної норми, яка передбачає наслідки втрати права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги лише за наявністю двох обов`язкових складових, а саме: отримання безоплатної вторинної правової допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року; не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно. В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, відмова в наданні безоплатної вторинної правової допомоги по заявам ОСОБА_1 Подільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги оформлена у вигляді відповідних наказів «Про відмову в наданні вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » від 04.11.2019р. за № 545 та № 546, однак у позові Позивач просив, зокрема: визнати незаконними дії директора Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги ОСОБА_2 щодо зволікання у наданні ОСОБА_1 безоплатної правової допомоги всупереч Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та порушення Конституційних прав; зобов`язати директора Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги ОСОБА_2 вжити заходів з надання ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу безоплатної вторинної правової допомоги» у повному обсязі. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009р. у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», п. 64). Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996р. у справі «Аксой проти Туреччини», п. 95). При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012р. у справі «Джорджевич проти Хорватії», п. 101; рішення від 06.11.1980р. у справі «Ван Остервійк проти Бельгії», п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився Позивач після порушення. Частиною 1 статті 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р. № 3-рп/2003). Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015р. по справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів Позивача від порушень з боку Відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018р. по справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018р. по справі № 826/14016/16 СМ, від 11.02.2019р. по справі № 2а-204/12, від 15.08.2019р. по справі № 800/396/17 ). Частиною 1 та 2 статті 245 КАС України вказано, що при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. За приписами ч. 2 ст. 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 мав право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги, тому з метою належного та ефективного відновлення порушеного права, колегія суддів вважає, що в даному випадку необхідно вийти за межі позовних вимог та скасувати накази Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги «Про відмову в наданні вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » від 04.11.2019р. за № 545 та № 546, а також зобов`язати Подільський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання безоплатної вторинної допомоги від 24.10.2019р. з питання складання касаційної скарги по справі № 815/516/18 про визнання незаконним перерахунку розміру субсидії, зобов`язання вчинення певних дій, та з питання здійснення представництва його інтересів під час розгляду справи № 815/3009/18 у П`ятому апеляційному адміністративному суді щодо вчинення незаконних дій в процесі розрахунку та виплати субсидії, з урахуванням окреслених у даному Рішенні висновків, та правової оцінки суду. Разом з тим, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення про скасування наказів Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги «Про відмову в наданні вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » від 04.11.2019р. за № 545 та № 546, а також про зобов`язання Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання безоплатної вторинної допомоги від 24.10.2019р. з питання складання касаційної скарги по справі № 815/516/18 про визнання незаконним перерахунку розміру субсидії, зобов`язання вчинення певних дій, та з питання здійснення представництва його інтересів під час розгляду справи № 815/3009/18 у П`ятому апеляційному адміністративному суді щодо вчинення незаконних дій в процесі розрахунку та виплати субсидії, з урахуванням окреслених у даному рішенні висновків, та правової оцінки суду, не визнає дій суб`єкта владних повноважень протиправними, хоча задоволенні вимоги є похідними від визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в цій частині. За таких обставин, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційних скарг ОСОБА_1 та директора Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 в цій частині, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позовної вимоги про визнання протиправною відмову директора Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги ОСОБА_2 щодо надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної допомоги від 24.10.2019р. з питання складання касаційної скарги по справі № 815/516/18 про визнання незаконним перерахунку розміру субсидії, зобов`язання вчинення певних дій, та з питання здійснення представництва його інтересів під час розгляду справи № 815/3009/18 у П`ятому апеляційному адміністративному суді щодо вчинення незаконних дій в процесі розрахунку та виплати субсидії. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 50 000 грн., колегія суддів виходить з наступного. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. В силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 року у справі №560/798/16-а. Зважаючи на ці обставини, суд дійшов висновку про те, що негативні емоції Позивача внаслідок відмови у наданні безоплатної вторинної допомоги перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями Відповідача, а відтак завдали позивачу моральної шкоди. Разом з тим, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, який заслуховує сторін та встановлює фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №818/607/17. Враховуючи викладене, всебічно та повно дослідивши матеріали справи у частині, що стосується відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що належним відшкодуванням заподіяної позивачу моральної шкоди, із врахуванням співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам є відшкодування у розмірі 1000,00 грн. При цьому, положеннями ч. 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Оскільки матеріалами справи не підтверджується заподіяння позивачу жодної матеріальної шкоди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача матеріальної шкоди. Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (ст. 317 КАС України). Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та директора Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною відмову директора Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги ОСОБА_2 щодо надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної допомоги від 24.10.2019р. з питання складання касаційної скарги по справі № 815/516/18 про визнання незаконним перерахунку розміру субсидії, зобов`язання вчинення певних дій, та з питання здійснення представництва його інтересів під час розгляду справи № 815/3009/18 у П`ятому апеляційному адміністративному суді щодо вчинення незаконних дій в процесі розрахунку та виплати субсидії та стягнення моральної шкоди, з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог, в іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 249, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , директора Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до директора Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди - скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною відмови директора Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги ОСОБА_2 щодо надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної допомоги від 24.10.2019р. з питання складання касаційної скарги по справі № 815/516/18 про визнання незаконним перерахунку розміру субсидії, зобов`язання вчинення певних дій, та з питання здійснення представництва його інтересів під час розгляду справи № 815/3009/18 у П`ятому апеляційному адміністративному суді щодо вчинення незаконних дій в процесі розрахунку та виплати субсидії та стягнення моральної шкоди. В цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати протиправною відмову директора Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги ОСОБА_2 щодо надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної допомоги від 24.10.2019р. з питання складання касаційної скарги по справі № 815/516/18 про визнання незаконним перерахунку розміру субсидії, зобов`язання вчинення певних дій, та з питання здійснення представництва його інтересів під час розгляду справи № 815/3009/18 у П`ятому апеляційному адміністративному суді щодо вчинення незаконних дій в процесі розрахунку та виплати субсидії. Стягнути з директора Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок). В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до директора Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О. О. Кравець