Ухвала КГС ВС № 916/196/20

УХВАЛА 02 вересня 2020 року м. Київ Справа № 916/196/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. учасники справи: боржник - ОСОБА_1 розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у складі колегії суддів: Лавриненко Л.В. (головуючий), Аленін О.Ю., Філінюк І.Г. у справі №916/196/20 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ВСТАНОВИВ: 06.08.2020 поштовим відправленням ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 01.08.2020 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у справі №916/196/20 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотав про поновлення строку на касаційне оскарження. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/196/20 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Васьковського О.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020. Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 , Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України, до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір". Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги ОСОБА_1 , предметом касаційного оскарження визначено ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у справі №916/196/20 про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.02.2020 разом з доданими до скарги документами. Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становив 2 102 грн. Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду 06.08.2020 ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020, якою повернено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.02.2020 у справі №916/196/20, скаржнику належало сплатити судовий збір на суму 2 102 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020). Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, Законом України "Про судовий збір" у редакції зі змінами, внесеними Законом України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинним з 15.12.2017, суду надано право відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, звільнити заявника від його сплати за наявності відповідних обставин (умов), визначених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає. Питання про відстрочення (розстрочення) судом сплати судового збору чи звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Така правова позиція узгоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.12.2018 у справі №908/4538/15 та в ухвалах від 15.01.2019 у справі №903/182/15 та від 25.03.2019 у справі №904/3994/18. Відтак, відстрочення (розстрочення) або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони (заявника) розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами. Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"). Як вбачається з матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 , скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, водночас заявлено клопотання про його звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 06.04.2020 у справі №916/196/20, обґрунтоване скрутним фінансовим становищем фізичної особи-заявника, який маючи заборгованість перед фінансовими установами, що перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати, у порядку, передбаченому статтями 115-121 Кодексу України з процедур банкрутства, звернувся до суду із заявою про відкриття відносно нього провадження у справі про неплатоспроможність. Скаржник зауважив, що Законом України "Про судовий збір" не передбачено чіткого переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. За твердженням скаржника, такими доказами можуть бути видана в установленому порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію; довідка про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї; банківські документи про відсутність коштів на рахунку; довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків; документи про заборгованість перед іншими особами, зокрема, за комунальні послуги; документи про стягнення заборгованості у межах виконавчого провадження тощо. Аналіз положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дозволяє зробити висновок про те, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити таку особу від сплати судового збору, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік (пункт 1 частини першої, частина друга цієї статті). Звертаючись з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у справі №916/196/20, ОСОБА_1 не надав касаційному суду доказів на підтвердження його сукупного доходу за 2019 звітний рік та доказів того, що сума судового збору, що підлягає до сплати за касаційний перегляд ухвали апеляційного суду у цій справі, - 2 102 грн. перевищує 5% від річного доходу ОСОБА_1 за 2019 рік, зважаючи на обставини його звернення із касаційною скаргою у серпні 2020 року. Водночас, сам факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед фінансовими установами на суму, що перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати, та посилання скаржника на його скрутне фінансове становище не можуть вважатися підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за касаційний перегляд ухвали апеляційного суду у справі №916/196/20, так як перелік підстав, визначених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", керуючись якими суд може звільнити скаржника від сплати судового збору, є вичерпним. Суд зауважує, що як додаток 1 до касаційної скарги ОСОБА_1 надано заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 з додатками, серед яких наявні декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2018, 2017, 2016 роки, в яких містяться дані про активи та сукупний річний дохід ОСОБА_1 відповідно за 2018, 2017 та 2018 роки. Також, скаржником як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність надано довідку за №ФЛ000000002 від 06.11.2019, видану ТОВ "Фреш Логістика" про сукупний дохід ОСОБА_1 за період роботи на підприємстві на посаді комплектувальника товарів з 01.05.2019 по 31.10.2019 на загальну суму 26 309, 84 грн. Разом з тим, із наявної у додатках до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фотокопії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що у період з 02.04.2018 ОСОБА_1 працював на посаді комплектувальника товарів у ТОВ "Фреш Логістика", а 06.11.2019 його було звільнено за угодою сторін (записи 26, 27). Отже, довідка ТОВ "Фреш Логістика" за №ФЛ000000002 від 06.11.2019 щодо розміру сукупного доходу ОСОБА_1 за період роботи на підприємстві на посаді комплектувальника товарів з 01.05.2019 по 31.10.2019 не відображає сукупного доходу скаржника за 2019 звітний рік. Відтак, скаржником не надано доказів на підтвердження наявності підстав для його звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у серпні 2020 року на ухвалу апеляційного суду від 06.04.2020 у справі №916/196/20 в розумінні пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір". Водночас, Верховний Суд зауважує, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини незадовільного майнового стану скаржника та відсутність у нього коштів для сплати судового збору за подання касаційної скарги, не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення скаржника від такої сплати при зверненні до суду касаційної інстанції. Також, Суд зазначає, що у вступній, описовій, мотивувальній та прохальній частинах касаційної скарги від 01.08.2020 (вх. КГС ВС №6269/2020 від 20.08.2020) скаржник зазначив номером справи - 916/146/20, про що працівниками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду складено акт №29.1-11/228 від 20.08.2020. Разом з тим, ОСОБА_1 до касаційної скарги долучено копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 про повернення його апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.02.2020, прийняту у справі №916/196/20, що допускає намір ОСОБА_1 оскаржити судове рішення саме у справі №916/196/20. Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 від 01.08.2020 не відповідає вимогам ГПК України щодо її форми та змісту. Виходячи з положень частин другої, п`ятої статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 8 Закону України "Про судовий збір", статтями 174, 234, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 01.08.2020 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у справі №916/196/20 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 18 вересня 2020 року.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду Л.Й. Катеринчук