Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/2988/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2988/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В., при секретарі судового засідання: Земляк А.В., за участю представників: від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" Несветайло І.М., від Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Цимбал С.Ю., від Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) участі не брали, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.07.2020 про задоволення скарги на рішення державного виконавця, прийняту суддею Желєзною С.П., м. Одеса, повний текст складено 15.07.2020, у справі №916/2988/19 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" до відповідача: Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області про стягнення 396 096,12 грн ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" звернулося з позовом до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 396096,12 грн. За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 09.10.2019 відкрито провадження у справі №916/2988/19. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 у справі №916/2988/19 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 у справі №916/2988/19 скасовано; позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області задоволено; стягнуто з Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" борг у сумі 396096,12 грн, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5941,44 грн та судовий збір за апеляційний перегляд в розмірі 8912,16 грн. 04.06.2020 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №916/2988/19 місцевим господарським судом видано відповідний наказ. 17.06.2020 до суду першої інстанції від Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області надійшла скарга на рішення державного виконавця б/н від 17.06.2020 (вх.№2-2873/20 від 17.06.2020), в якій остання просила визнати неправомірною і скасувати постанову головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горділовського Максима Михайловича про відкриття виконавчого провадження №62325960 від 11.06.2020 та зобов`язати вказаного державного виконавця повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" наказ №916/2988/19 від 04.06.2020. В обґрунтування даної скарги відповідач посилався на відсутність у головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горділовського Максима Михайловича правових підстав для відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2988/19 від 04.06.2020 у зв`язку з тим, що в силу приписів Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з місцевого бюджету виконуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.07.2020 у справі №916/2988/19 (суддя Желєзна С.П.) скаргу Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області на дії державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено частково; визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горділовського Максима Михайловича про відкриття виконавчого провадження ВП№62325960 від 11.06.2020; в решті вимог скарги відмовлено. Вказана ухвала суду мотивована тим, що Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області є органом місцевого самоврядування, а відтак виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2988/19 від 04.06.2020 покладається на органи Казначейства, при цьому, беручи до уваги те, що відповідачем у скарзі на рішення державного виконавця б/н від 17.06.2020 (вх.№2-2873/20 від 17.06.2020) не зазначено правових підстав для зобов`язання державного виконавця повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" наказ Господарського суду Одеської області №916/2988/19 від 04.06.2020, місцевий господарський суд зауважив, що питання про повернення виконавчого документу стягувачу у випадку скасування постанови про відкриття виконавчого провадження повинно вирішуватись державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", після постановлення судом відповідної ухвали. Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.07.2020 у справі №916/2988/19 скасувати в повному обсязі та визнати постанову головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) правомірною. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що приписи законодавства, відповідно до яких рішення про стягнення коштів з місцевого бюджету виконуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, зумовлені лише специфікою обслуговування рахунків органів місцевого самоврядування та жодним чином не скасовують норм Закону України "Про виконавче провадження", за умовами яких примусове виконання судових рішень належить виключно до компетенції державних або приватних виконавців, у той час як Казначейство не є ані органом примусового виконання рішень, ані учасником виконавчого провадження, а лише здійснює безспірне списання грошових коштів. У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 18.08.2020 (вх.№2290/20/Д2 від 19.08.2020) Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду без змін. Зокрема, відповідач зауважує на тому, що судові рішення про стягнення коштів з місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 03.08.2020 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 19.08.2020 справу №916/2988/19 призначено до розгляду на 02.09.2020 о 10:00. У судовому засіданні 02.09.2020 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" апеляційну скаргу підтримав, представник Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області висловив заперечення проти її задоволення, представник Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІ а.с.194). Біляївський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що 04.06.2020 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №916/2988/19 місцевим господарським судом видано наказ про стягнення з Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" боргу у сумі 396096,12 грн, судового збору за подання позовної заяви в розмірі 5941,44 грн та судового збору за апеляційний перегляд в розмірі 8912,16 грн. Постановою головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горділовського М.М. від 11.06.2020 за заявою стягувача відкрито виконавче провадження №62325960 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2988/19 від 04.06.2020. Дана постанова державного виконавця разом з супровідним листом №16285/30 від 11.06.2020 направлена сторонам засобами поштового зв`язку 12.06.2020 та отримана Усатівською сільською радою Біляївського району Одеської області 16.06.2020, про що свідчить копія поштового конверту зі штрихкодовим ідентифікатором №6760205968020. 17.06.2020 відповідач звернувся до місцевого господарського суду зі скаргою на рішення державного виконавця б/н від 17.06.2020 (вх.№2-2873/20 від 17.06.2020). Задовольняючи частково вищезазначену скаргу б/н від 17.06.2020 (вх.№2-2873/20 від 17.06.2020), суд першої інстанції послався на те, що Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області є органом місцевого самоврядування, а відтак виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2988/19 від 04.06.2020 покладається на органи Казначейства, при цьому Господарський суд Одеської області врахував, що питання про повернення виконавчого документу стягувачу у випадку скасування постанови про відкриття виконавчого провадження повинно вирішуватись державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", після постановлення судом відповідної ухвали. Колегія суддів погоджується з вищенаведеним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду. В силу статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. За умовами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012). Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права. За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішення по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії"). У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 339 Господарського процесуального кодексу України). Частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно з частиною п`ятою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту а) частини першої статті 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Колегія суддів враховує, що під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень Господарського процесуального кодексу України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом а) частини першої статті 341 цього Кодексу. Саме таку правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 13.03.2019 у справі №920/149/18. Як зазначалося вище, постанова головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Горділовського М.М. від 11.06.2020 про відкриття виконавчого провадження №62325960 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2988/19 від 04.06.2020 отримана Усатівською сільською радою Біляївського району Одеської області 16.06.2020, що підтверджується копією поштового конверту зі штрихкодовим ідентифікатором №6760205968020 та інформацією з офіційного Інтернет-сайту "Укрпошта" про відстеження вказаного поштового відправлення, а відтак скаргу на рішення державного виконавця б/н від 17.06.2020 (вх.№2-2873/20 від 17.06.2020) відповідачем подано в межах визначеного процесуальним законом десятиденного строку. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон України "Про виконавче провадження") визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За умовами частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (частина друга статті 6 Закону України "Про виконавче провадження"). Пунктом 1 частини дев`ятої розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України унормовано, що рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 (далі Порядок). Пункт 2 Порядку містить перелік визначень понять, які у ньому вживаються, зокрема: -безспірне списання операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; -боржники визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання; -виконавчі документи оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження". Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Згідно з підпунктом 2 пункту 4 Порядку органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів. В абзаці 1 пункту 26 Порядку зазначено, що виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках). Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункти 1, 9 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015). Отже, Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема, стороною виконавчого провадження, і, відповідно, не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", але у той же час є встановленою Порядком особою, яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів. Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладеною в постанові від 16.04.2020 у справі №804/5950/17. В силу частини першої статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає, зокрема, сільську раду та її виконавчі органи. Частинами другою, третьою статті 5 Бюджетного кодексу України передбачено, що місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад. Як зазначалося вище, 04.06.2020 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №916/2988/19 місцевим господарським судом видано відповідний наказ про стягнення з Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" боргу у сумі 396096,12 грн, судового збору за подання позовної заяви в розмірі 5941,44 грн та судового збору за апеляційний перегляд в розмірі 8912,16 грн. З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005831641 від 09.10.2019 (т. І а.с. 47-48) вбачається, що Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області є органом місцевого самоврядування. За таких обставин, з огляду на те, що боржником за виконавчим документом про стягнення коштів наказом Господарського суду Одеської області №916/2988/19 від 04.06.2020 виступає орган місцевого самоврядування, який є бюджетною установою, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вказаний виконавчий документ має виконуватись органами Казначейства, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення скарги Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області на рішення державного виконавця б/н від 17.06.2020 (вх.№2-2873/20 від 17.06.2020) в частині вимог про визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горділовського Максима Михайловича про відкриття виконавчого провадження ВП№62325960 від 11.06.2020. Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.05.2019 у справі №908/54/17, обставини та правовідносини в якій є подібними до тих, що розглядаються. При цьому, колегія суддів, враховуючи незазначення Усатівською сільською радою Біляївського району Одеської області у скарзі на рішення державного виконавця б/н від 17.06.2020 (вх.№2-2873/20 від 17.06.2020) правових підстав для зобов`язання державного виконавця повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" наказ Господарського суду Одеської області №916/2988/19 від 04.06.2020, погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні вимог скарги в цій частині з огляду на їх передчасність, адже питання про повернення виконавчого документу стягувачу у випадку скасування постанови про відкриття виконавчого провадження повинно вирішуватись державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", після постановлення судом відповідної ухвали. З огляду на викладене та враховуючи те, що доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 13.07.2020 у справі №916/2988/19 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.07.2020 у справі №916/2988/19 без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 02.09.2020. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя Л.О. Будішевська Суддя Л.В. Поліщук