Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/3331/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3331/20 пров. № А/857/6985/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Большакової О.О., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,- суддя (судді) в суді першої інстанції - Борискін С.А., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення - 29 травня 2020 року, В С Т А Н О В И В: 12 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила: визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 29719,66 грн, яка були виплачена у квітні 2020 року; зобов`язати нарахувати та виплатити згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з листопада 2014 року по квітень 2020 року на суму пенсії 29719,66 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати вона має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі судового рішення, яке з вини відповідача фактично виконане останнім лише у 2020 році. Однак, відповідач всупереч вимогам чинного законодавства не нарахував та не виплатив вказану компенсацію. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з листопада 2015 року по березень 2020 року на суму пенсії 29719,66 грн згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Сарненського районного суду Рівненської області, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Проте, оскільки перерахунок пенсії позивача відповідно до рішення суду здійснено у жовтні 2015 року, з строком її виплати - листопад 2015 року, а виплата пенсії здійснена у квітні 2020 року, то відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат з листопада 2015 року по березень 2020 року. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з листопада 2015 року по березень 2020 року на суму пенсії 29719,66 грн згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та прийняти нове, яким зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з травня 2015 року по квітень 2020 року на суму пенсії 23851,27 грн та за період з грудня 2015 року по квітень 2020 року на суму пенсії 5868,39 грн згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що в мотивувальній частині рішення відсутнє посилання на докази, в результаті вивчення яких суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з листопада 2015 року по березень 2020 року та не зроблено посилання на протоколи та розпорядження відповідача про перерахунок пенсії позивача і призначення цієї пенсії до виплати. Разом з тим, лише з цих документів можна встановити дату здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача по судовому рішенню та призначення цієї пенсії до виплати. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що на розгляді Верховного Суду перебуває адміністративна справа № 510/1286/16-а предметом розгляду якої є питання щодо подачі позовної заяви з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, який пропущено позивачем у даній справі. Пенсійний фонд не може здійснювати виплату пенсійних коштів по рішенню суду, якщо законодавством встановлено інший порядок виплати відповідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Крім того, виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер та не підпадає під дію Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 26 листопада 2014 року в справі №572/4355/14-а, що набрала законної сили, зокрема, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії за період з 08 березня 2014 року по 02 серпня 2014 року, виходячи з 6 розмірів мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до категорії 1 за період з 08 березня 2014 року по 02 серпня 2014 року, виходячи з 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, починаючи з 08 березня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На виконання судового рішення відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 у жовтні 2015 року з терміном виплати в листопаді 2015 року (а.с.28-29), а фактичну виплату пенсії у сумі 29719,66 грн, що не заперечувалось відповідачем, здійснено у квітні 2020 року (а.с.22). 23 квітня 2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 26 листопада 2014 року в справі №572/4355/14-а (а.с.8). Листом від 29 квітня 2020 року №5322-5266/П-02/8-1700/20 відповідач повідомив позивачу, що згідно з матеріалами справи, Управлінням Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області проведено перерахунок її пенсії на виконання рішення суду; доплату по проведеним перерахункам включено у додаткові відомості на виплату пенсій за судовими рішеннями: на травень 2015 року - 23851,27 грн, на грудень 2015 року - 5868,39 грн. Також пенсійний орган зазначив про відсутність підстав для виплати компенсації з огляду на положення Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду (а.с.9). Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дії щодо відмови нарахувати і виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, та зобов`язання нарахувати та виплатити таку компенсацію за період з листопада 2015 року по березень 2020 року на суму пенсії 29719,66 грн. Щодо задоволення позовних вимог в частині зобов`язання нарахувати та виплатити таку компенсацію за період з листопада 2014 року по жовтень 2015 року та за квітень 2020 року, то такі вимоги суд першої інстанції вважає безпідставними. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV частиною 2 статті 46 якого встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон № 250-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок № 159). Відповідно до ст. 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно з п. 1 Порядку № 159 дія такого поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст. 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Пунктом 2 Порядку № 159 встановлено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Відповідно до п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Таким чином, дія зазначених нормативних положень поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а. Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно з п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5 Порядку № 159). Відповідно до п. 7 Порядку № 159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема, коштів Пенсійного фонду. Отже, нормативно передбачено різні джерела виплати компенсації. Щодо Пенсійного фонду України, то компенсації можуть виплачуватися як за рахунок коштів самого Фонду, так і за рахунок коштів, що спрямовуються на ці цілі з бюджету. При цьому, правове значення має те, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, коли такий виплачений. Саме ці обставини є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Разом з тим, право на компенсацію втрати частини грошових доходів особа набуває у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованих сум. Оскільки право ОСОБА_1 отримати пенсію у збільшеному розмірі встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, на підставі якого позивач і отримав таку, то позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів за порушення строків їх виплати. Слід також зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, такі спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Крім того, використане у ст. 3 Закону №2050-ІІІ та п. 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. В межах спірних правовідносин нарахування та виплата позивачу пенсії відбулась у зв`язку із прийняттям пенсійним органом відповідного розпорядження на виконання судового рішення. Щодо доводів відповідача про те, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати», а має характер одноразової виплати, то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством, тобто вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати». Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року в справі № 521/940/17, від 08 серпня 2019 року (справа №638/19990/16-а), від 19 грудня 2019 року (справа №522/1189/17). Оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 26 листопада 2014 року та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2015 року у справі №572/4355/14-а, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправними. Щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, то колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи слідує, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення суду відповідачем здійснено у жовтні 2015 року, а фактичну виплату проведено 08 квітня 2020 року, що підтверджується копією банківської виписки (а.с.22). За таких обставин, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, враховуючи положення ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким врегульовано порядок виплати пенсій, а також положення ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати», за період з листопада 2015 року по березень 2020 року на суму пенсії 29719,66 грн. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що компенсація за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати має бути нарахована та виплачена відповідачем з травня 2015 року по квітень 2020 року включно на суму 23851,27 грн та з грудня 2015 року по квітень 2020 року включно на суму 5868,39 грн, колегія суддів вважає помилковими з наступних підстав. З наявного в матеріалах справи розпорядження №142941 від 16 жовтня 2015 року слідує, що перерахунок пенсії здійснено у жовтні 2015 року(а.с.28). Також виплата суми пенсії 29719,66 грн відповідно до рішення суду була здійснена до 08 квітня 2020 року. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що до жовтня 2015 року включно затримки у виплаті пенсії ще не було, так як не було здійснено перерахунку пенсії. Також у квітні 2020 року відповідачем не було порушено строку виплати позивачу вказаної суми, а пенсії, так як в даному місяці відповідач виплатив нараховані згідно з рішенням суду суми, відповідно до вказаних положень Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості та при обчисленні суми компенсації враховується нарахований, але невиплачений грошовий дохід за відповідний місяць. При цьому, колегії суддів вважає помилковими покликання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки позивач звернувся до суду у межах шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України, так як фактична виплата належної йому суми пенсії згідно з рішенням суду здійснена лише у квітня 2020 року. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована позивачу згідно з постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 26 листопада 2014 року у справі №572/4355/14-а є протиправними, тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку компенсацію за період з листопада 2015 року по березень 2020 року на суму пенсії 29719,66 грн. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року у справі № 460/3331/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. О. Большакова В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 02 вересня 2020 року.