Постанова 4855 № 640/10111/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10111/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70 % від сум грошового забезпечення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити без обмеження максимального розміру пенсію ОСОБА_1 в розмірі 90 % від сум грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-Х11, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та д;е;яких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 в 2018 ропі лише 50 % , у 2019 році лише 75 % суми підвищення пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати 100 % суми підвищення пенсії без обмеження максимального розміру ОСОБА_1 , перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-Х11, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01 січня 2018 року врахуванням проведених раніше виплат. Позов обґрунтовано тим, що після проведення ГУ ПФУ у м. Києві перерахунку на підставі постанови КМ України від 21. лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» розмір пенсії встановлений при її призначені у відсотковому співвідношенні до суми грошового забезпечення зменшився з 90% до 70% та обмеження виплат максимального 100% розміру пенсії. Зазначено,, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами, внесені зміни до ч.2 статті 13 Закону №2262-ХІІ не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а має застосовуватися розмір грошового забезпечення у відсотках, який встановлено на момент призначення пенсії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року даний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70 % від сум грошового забезпечення; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити без обмеження максимального розміру пенсію ОСОБА_1 в розмірі 90 % від сум грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-Х11, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат; Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 в 2018 році лише 50 %, у 2019 році лише 75 % суми підвищення пенсії; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати 100 % суми підвищення пенсії без обмеження максимального розміру ОСОБА_1 , перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-Х11, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення в частині відмови у стягненні судових витрат на правничу допомогу в повному розмірі незаконним та необґрунтованим, ухваленим при порушенні норм процесуального права, у зв`язку з чим викладені в ньому висновки у цій частині не ґрунтуються на доказах, які містяться в матеріалах судової справи, та не відповідають положенням чинного законодавства, а тому воно підлягає зміні у цій частині. Просить змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року та абз.7 резолютивної частини викласти таким чином: «Стягнути за користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРОПУ 42098368)». Свої вимоги апелянт аргументує тим, що процесуальним законодавством передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, матеріали справи не містять жодних доказів, які б вказувати на неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу та їх обґрунтованість. Крім того, апеляційну скаргу подав відповідач, однак, у зв`язку з несплатою судового збору ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року скаргу було повернуто апелянту. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 статті 311 КАС України. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається позивач в своїй скарзі. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 30 грудня 2005 року є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ. У квітні 2018 року позивачу було перераховано пенсію з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої уповноваженим органом. Позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ в розмірі 90 % грошового забезпечення. Проте, відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років з Автоматизованої системи розрахунку пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, по пенсійній справі позивача НОМЕР_2 станом на 01 січня 2018 року основний розмір пенсії позивача зменшено з 90 % до 70 % розміру грошового забезпечення. В 2018 році відповідачем пенсія нараховувалась в розмірі 70% грошового забезпечення з обмеженням максимального розміру та склала - 10164 грн., а в 2019 році - 12086 грн. Такий перерахунок не відповідає встановленій нормі ч.2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ (від 09 квітня 1992 року), згідно якої у 2005 році була нарахована пенсія в розмірі 90% грошового забезпечення. Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права порушеними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(далі - Закон №2262-ХІІ), у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом з 76;оров`n3; - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Відповідно до пп. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині 2 статті 13 цифри "90" замінено цифрами "80". У той же час, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині 2 статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року. З аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала. Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.2 статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Відтак, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Тому суд переконаний, що зміна розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася внаслідок несення змін до положень ч.2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку. Аналогічний висновок викладено Верховним судом у постанові від 04 лютого 2019 року по справі №240/5401/18, у постанові 27 лютого 2018 року по справі №642/3284/17, від 31 січня 2018 року по справі №523/4930/15-а. За нормами ч. 1, 2 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Відповідно до ч.4 статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Частина 18 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку. 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Згідно пункту 6 Постанови №103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема у постанові Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», а саме пункт 5 викладено в такій редакції: «Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням». Вказаною Постановою також встановлено, що у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій зазначаються лише розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою. Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45). Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців. Постановою №103 встановлено, що перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», здійснюється з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років; додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, премії) не враховуються. Пунктом 2 Постанови КМУ №103 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Зі наявного в матеріалах справи розрахунку пенсії позивача встановлено, що згідно Постанови №103 підвищення пенсії позивача складає 7301,15 грн., з них виплачується: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення, що становить 3650,58 грн., з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення, що становить 5475,86 грн. та з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року щомісячно 100% від підвищення, що становить 7301,15 грн. Проте рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови в частині, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45. Таким чином, з огляду на визнання нечинними положень Постанови №103, враховуючи норми Порядку №45 та Постанови №704, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що перерахунок пенсій призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», здійснюється за правилами, що були передбачені до внесення змін Постановою №103, а саме з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, зокрема: щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію. Тобто, з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії ГУ ПФУ щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати не 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до вимог ч.ч.1, 6, 7, 9 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Судом встановлено, що представництво інтересів позивача в суді першої інстанції здійснювалося адвокатом на підставі ордеру серії КВ №785330, виписаному Адвокатському бюро «Івана Хомича» згідно з договором від 24 квітня 2020 року (а.с.19, 25). Порядок оплати послуг бюро визначений у статті 4 зазначеного Договору. Зокрема, згідно п.4.1 за надання правничої допомоги за цим Договором Клієнт сплачує Бюро суму в розмірі 25000,00 грн. при підписанні даного Договору протягом 5-ти робочих днів. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивачем додано: договір про надання правової допомоги від 24 квітня 2019 року, відповідно до якого вартість послуг за надання правової допомоги складає 25 000,00 грн.; ордер на надання правничої допомоги за договором від 24 квітня 2019 року, копію банківської квитанції про оплату послуг за надання правової допомоги за договором від 24 квітня 2019 року на суму 25 000,00 грн., копію акта прийому-передачі надання правничої допомоги № 1/19 та розрахунок витрат на правничу допомогу, у яких зазначено перелік наданих послуг, затрачений час на їх надання та розмір витрат позивача на правничу допомогу, що складає 25 000,00 грн. Позивачем належним чином обґрунтовано розмір судових витрат на правничу допомогу письмовими доказами, які підтверджують її надання, зокрема, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро відповідно до акта прийому-передачі надання правничої допомоги та розрахунком витрат на правничу допомогу, згідно з якими адвокатом надано правничу допомогу ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги. Так, розмір витрат позивача складає 25 000,00 грн. за 18 год. роботи, пов`язаної з наданням наступних послуг: консультації з правових питань складають 4000,00 грн. за 4 години: консультація 24 квітня 2019 року (одна година), консультація 30 квітня 2019 року (одна година тридцять хвилин), консультація 16 травня 2019 року (одна година), консультація 21 травня 2019 року (тридцять хвилин); правова оцінка та аналіз судової практики складають 5000,00 грн. за 4 години: аналіз законодавства щодо правового питання замовника (одна година тридцять хвилин), аналіз судової практики (одна година тридцять хвилин), складення примірної правової позиції (одна година); збирання (отримання) доказів складає 6000,00 грн. за З години: написання адвокатського запиту щодо отримання необхідних пенсійних розрахунків (тридцять хвилин), поїздка до Головного управління Пенсійного фонду України для подачі адвокатського запиту (одна година), поїздка до Головного управління Пенсійного фонду України для отримання відповіді на адвокатський запит (одна година тридцять хвилин); написання позовної заяви складає 8000,00 грн. за 5 години: написання тексту позовної заяви (дві години); внесення змін і доповнень до позовної заяви (дві години), редагування тексту позовної заяви (одна година); підготовка позовної заяви та копій документів до неї для направлення до суду складає 2000,00 грн. за 2 години. Оцінивши подані документи, якими адвокат обґрунтовував реальність надання послуг, суд першої інстанції дійшов висновку, що час, зазначений в розрахунку витрат від 16 травня 2019 року та акті виконаних робіт від 16 травня 2019 на підготовку позовної заяви, консультації, правову оцінку та написання позовної заяви є неспівмірним із часом, який може бути витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), у зв`язку з чим стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві понесені ним витрати на правничу допомогу лише у сумі 3000,00 грн. Разом з тим, відповідно до ч. 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»). Відтак, суд має право зменшити розмір витрат на правничу допомогу лише за умови наявності клопотання іншої сторони, і лише за умови недотримання вимог ч.5 статті 134 КАС України. Таким чином, у суду право зменшувати витрати на правничу допомогу виникає лише за наявності двох обов`язкових умов, які вказані вище. Тобто, процесуальним законодавством передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат на правову допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності критеріям заявлених витрат, визначеним в статті 134 КАС України. Однак, ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді від відповідача не надходило клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, відповідачем не надано доказів, які б вказувати на неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу та їх обґрунтованість, отже суд не мав права зменшувати розмір витрат на правничу допомогу. Отже, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції є реальними, підтверджені документально, відповідають умовам договору та є співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг і виконаних робіт та значенням справи для позивача. Також слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, відхиляючи доводи скаржника щодо невідповідності ціни юридичних послуг ринковій вартості, вказав на те, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, і що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Верховний Суд в постанові від 08 квітня 2019 року по справі № 922/619/181 наголосив, що суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення скарги позивача та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судових витрат, понесення позивачем яких підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а їх розмір видається пропорційним та обґрунтованим. Оскільки судом першої інстанції клопотання позивача про розподіл судових витрат було задоволено лише частково, то суд апеляційної інстанції присуджує на користь позивача всю суму витрат у розмірі 22 000,00 грн. шляхом зміни відповідного абзацу резолютивної частини оскаржуваного рішення. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, а рішення суду змінити. Приписи п.1, 4 ч.1 статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року - змінити, виклавши п.7 його резолютивної частини таким чином: «Стягнути за користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРОПУ 42098368)». Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 01 вересня 2020 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев