Постанова 4855 № 580/1009/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1009/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Федотова І.В., А.Ю.Коротких, за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у Черкаській області (далі - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 66868,33 грн. Черкаський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 19 травня 2020 року позов задовольнив. Частково не погоджуючись з таким судовим рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила змінити рішення суду першої інстанції шляхом зменшення суми стягнення на самостійно сплачені кошти. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 19.12.2001 року та перебуває на обліку як платник податків і зборів. Згідно наявної у матеріалах справи інтегрованої картки платника податків позивач має непогашений податковий борг перед бюджетом з урахуванням часткової сплати податкового боргу у загальній сумі 66868,33 грн., який складається з: 61,31 грн. (пеня) +17000 грн. ( ППР №000374057 від 29.03.2018 року) +17000 грн. ( ППР №000384057 від 29.03.2018 року) +17000 грн. (ППР №000394057 від 29.03.2018 року) +17000 грн. ( ППР №000404057 від 29.03.2018 року)- 1200 грн. ( платіжні доручення №@2PL143829 08.01.2019 року на суму 400 грн. та №@2PL440179 від 26.02.2019 року на суму 400 грн., №12XL3571М від 21.04.2020 року на суму 400 грн.)+7,02 грн. (пеня). Оскільки податковий борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, ГУ ДПС у Черкаській області звернулося до суду з відповідним позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції зазначив, що оскільки, у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем у встановлені законодавством строки податкового боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення коштів з відповідача в рахунок погашення податкового боргу у сумі 66868,33 грн. та вважає їх такими, що підлягають до задоволення. ФОП ОСОБА_1 у апеляційній скарзі не заперечувала проти наявності боргу, а лише зазначила, що нею у період з 18.01.2019 року по 26.05.2020 року було сплачено 6300 грн. в рахунок погашення податкового боргу, а тому просила врахувати цю суму. З приводу даних спірних правовідносин колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно наявної у матеріалах справи інтегрованої картки платника податків станом на 30.04.2020 року у ФОП ОСОБА_1 наявний непогашений податковий борг у загальній сумі 66868,33 грн. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). У відповідності з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті). За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Отже факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого зобов`язання призводить до набуття таким статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що спірна сума грошового зобов`язання вважається узгодженою та не підлягає оскарженню. З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення контролюючим органом відповідачу податкової вимоги форми "Ф" від 30.01.2019 року №829-51 на загальну суму податкового боргу 68095,13 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості. Щодо долучених до матеріалів справи платіжних доручень про сплату відповідачем щомісячно протягом 2019 року коштів у розмірі 400 грн./міс., колегія суддів зазначає, що останні не можуть бути взяті судом до уваги оскільки, з вказаних документів не можливо встановити на який рахунок одержувача вказані кошти були перераховані та чи враховані вказані кошти саме на погашення податкового боргу. Встановлення вказаних обставин належить до повноважень податкового органу. За вказаних вище обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивачки не містить. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: І. В. Федотов А.Ю. Коротких