Постанова 4856 № 120/16512/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/16512/23 Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк Алла Юріївна Суддя-доповідач: Залімський І. Г. 14 жовтня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про стягнення податкового боргу у сумі 41612,57 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.04.2024 позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.04.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за ФОП ОСОБА_1 не рахується податковий борг про стягнення якого подано даний позов. Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 19.08.2024 справу передано для розгляду головуючому судді Залімському І.Г. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Встановлено, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом, адже станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується податкова заборгованість 41612,57 грн, яка складається із наступних платежів: - єдиний податок з фізичних осіб 31731,57 грн основний платіж, вказана заборгованість виникла на підставі податкових декларацій №9430416829 від 08.02.2022 на суму 20929,89 грн, №9133508504 від 20.07.2022 на суму 10801,68 грн; - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів 9881,00 грн основний платіж, вказана заборгованість виникла на підставі податкової декларації №9036413840 від 21.02.2022 на суму 9881,00 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 41612,57 грн, який відповідач в добровільному порядку не погашає, у зв`язку із чим наявні підставі для ухвалення судового рішення про стягнення такого боргу. Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до статті 67 Конституції України, прийнятій на п`ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996, кожен зобов`язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. У пункті 54.1 статті 54 ПК України зафіксовано, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Як визначено пунктом 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно пункту 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Пунктом 95.3 статті 95 ПК України обумовлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. З урахуванням наведеного суд зазначає, що у разі вичерпання податковим органом заходів для спонукання платника податків погасити податковий борг, такий податковий борг підлягає стягненню на підставі відповідного судового рішення у розмірі станом на час ухвалення такого судового рішення. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2024 витребувано у Головного управління ДПС у м. Києві інформацію: щодо сум здійснених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 платежів платником податків (із розбивкою по датам і сумам платежів) та сум проведених зарахувань сплачених грошових коштів відповідно до платіжних інструкцій №19 від 11.04.2023, № 20 від 19.04.2023 та №22 від 19.04.2023; щодо наявності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу нарахованого за податковими деклараціями №9430416829 від 08.02.2022, №9133508504 від 20.07.2022, №9036413840 від 21.02.2022. На виконання вказаної ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2024, Головне управління ДПС у м. Києві подало до суду інтегровану картки відповідача з 2022 по теперішній час з єдиного податку з фізичних осіб та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), за відповідачем не рахується податковий борг та не обліковувався станом на час розгляду даної справи у суді першої інстанції. Водночас, відомостей щодо наявності податкового боргу, про стягнення якого подано позов, а також про суму такого боргу станом на час ухвалення рішення у даній справі, позивачем не надано, що виключає можливість задоволення заявлених позовних вимог про стягнення такого боргу. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. За результатом розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про ухвалення рішення на користь відповідача, якому позивач зобов`язаний відшкодувати судові витрати на сплату судового збору в сумі 4026 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні позову. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір у розмірі 4026 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.