Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/21849/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21849/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Кобаля М.І., Ключковича В.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому просила: - визнати протиправними дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо проведення перевірки змін у майновому стані суб`єктів декларування - ОСОБА_1 та складення адміністративного протоколу за несвоєчасне подання декларації про майновий стан суб`єктом декларування ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати протокол №801 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складеного 21 серпня 2019 року старшим оперуповноваженим сектору протидії корупції Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітаном поліції Горшковим Артемом Романовичем відносно ОСОБА_1 . Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року закрито провадження у справі №640/21849/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправними дій, скасування протоколу в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо складення адміністративного протоколу за несвоєчасне подання декларації про майновий стан суб`єктом декларування ОСОБА_1 та визнання протиправним та скасування протоколу №801 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складеного 21 серпня 2019 року старшим оперуповноваженим сектору протидії корупції Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітаном поліції Горшковим Артемом Романовичем відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 ). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі Департамент захисту економіки Національної поліції України, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві від 26 березня 2013 року №189-к ОСОБА_1 з 26 березня 2013 року призначено на посаду головного спеціаліста відділу інтеграції та соціального супроводу управління у справах біженців Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві. Наказом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві від 20 серпня 2013 року №513-К оголошено наказ Державної міграційної служби України від 16 серпня 2013 року №370-К, яким ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві". 21 серпня 2019 року старший оперуповноважений сектору протидії корупції управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітан поліції Горшков А.Р. , відповідно до вимог статей 254-256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанови Кабінету Міністрів України №877 від 28 жовтня 2015 року "Про затвердження положення про Національну поліцію України", наказу Національної поліції України №81 від 07 листопада 2018 року "Про затвердження Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції", розглянувши матеріали перевірки про порушення Закону України "Про запобігання корупції" стосовно вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, склав адміністративний протокол №801 відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язане з корупцією, передбаченого частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Відповідно до вказаного протоколу, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві, будучи державним службовцем категорії "Б", являючись суб`єктом відповідальності за вчинення корупційного правопорушення згідно з підпунктом "в" пункту 1 частини 1 статті 3 Закону та примітки до статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на якого поширюється дія Закону, в порушення вимог частини 2 статті 52 Закону та пункту 6 розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру, затвердженого рішенням НАЗК від 10 червня 2016 року №3, несвоєчасно 29 липня 2019 року повідомила про суттєві зміни у майновому стані, які виникли у зв`язку з отриманням нею 27 червня 2019 року доходу у вигляді нарахованої заробітної плати в розмірі 108 833,88 грн., чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі - Закон №1700-VII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Так, абзацом 14 статті 1 Закону №1700-VII встановлено, що спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК, Національне агентство). Згідно із підпунктом 1, 2, 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту 1 розділу 1 Положення про Департамент, ДЗЕ Національної поліції України є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність. Згідно із пунктом 3 розділу II Положення про Департамент встановлено, що одним із основних завдань ДЗЕ Національної поліції України є протидія корупційним правопорушенням і правопорушенням, пов`язаним з корупцією. Відповідно до підпунктом 3 пункту 2 розділу IV Положення про Департамент, працівники Департаменту, у тому числі і його відокремлених територіальних підрозділів, в тому числі і відповідач, мають право складати адміністративні протоколи про виявлені факти порушення антикорупційного законодавства та направляти їх до судових органів у встановленому законодавством порядку. В той же час, згідно із підпунктів 1, 8 частини 1 статті 11 Закону №1700-VII до компетенції НАЗК належать повноваження щодо: - проведення аналізу стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції; - здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №1700-VII НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має, серед іншого, такі права: - одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань (пункт 1); - приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти (пункт 5); - отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону (пункт 6); - отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, щодо достовірності відомостей, зазначених у деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (пункт 9); - ініціювати проведення службового розслідування, вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, надсилати до інших спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції матеріали, що свідчать про факти таких правопорушень (пункт 12); - складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Національного агентства, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення (пункт 12-1). Крім того, частиною 1 статті 48 Закону №1700-VII встановлено, що Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль. Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством (частина 3 статті 48 Закону №1700-VII). Відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1700-VII державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов`язані перевіряти факт подання суб`єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку. При цьому, відповідно до частини 3 статті 49 Закону №1700-VII якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб`єкта про факт неподання декларації, і суб`єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону. Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, вищому органу управління відповідного громадського об`єднання, іншого непідприємницького товариства про факт неподання декларації відповідним суб`єктом декларування. Згідно із частини 3 статті 65 Закону №1700-VII встановлено, що з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Аналізуючи наведені вище норми законодавства, колегія суддів наголошує, що повноваження стосовно здійснення контролю, в тому числі щодо своєчасності подання, та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції НАЗК і повинно відбуватися у порядку, визначеному Законом №1700-VII. Вказане узгоджується з висновками щодо застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02 жовтня 2018 року в справі №800/433/17(П/9901/112/18). Згідно пункту 1 розділу ІІІ Положення про Департамент, ДЗЕ Національної поліції України та його відокремлені підрозділи, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: - аналізує стан економічної злочинності, чинники, що її обумовлюють, прогнозує криміногенну ситуацію в соціально-економічній сфері держави та окремих її регіонах; розробляє та вносить пропозиції керівництв;. Національної поліції України щодо організації діяльності підрозділів захисту економіки; - взаємодіє із структурними підрозділами Національної поліції України та іншими органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі громадськими, а також з правоохоронними органами іноземних держав і міжнародними організаціями у вирішенні питань боротьби зі злочинністю; - уживає заходи з протидії злочинам в органах державної влади, проти власності, у сфері інтелектуальної власності, пов`язаним з фальшивомонетництвом, а також із забезпечення відшкодування завданих зазначеними злочинами збитків; - протидіє кримінальним правопорушенням у сфері господарської діяльності, земельних відносин і використання державного майна, запобігання незаконному використанню надр та інших природних ресурсів, легалізації (відмиванню) доходів, одержаних незаконним шляхом; - уживає заходи щодо захисту бюджетних коштів від злочинних посягань, забезпечення правомірності застосування процедур закупівлі товарів, робіт і послуг та цільового використання бюджетних коштів; - уживає заходи, спрямовані на встановлення майна та матеріальних цінностей, здобутих злочинним шляхом, щодо яких судом може бути прийнято рішення про стягнення їх для відшкодування завданих злочинами збитків чи виконання додаткової міри покарання у вигляді конфіскації майна; - у встановленому порядку бере участь у розгляді депутатських запитів і звернень народних депутатів України, звернень громадян, підприємств, установ, організацій, вивченні публікацій і повідомлень у засобах масової інформації з питань, то належать до компетенції Департаменту: - сприяє забезпеченню відповідно до законодавства правовою режиму воєнного стану, у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. Аналізуючи вказані вище норми, вбачається, що Департамент, як і його відокремлені підрозділи, а також їх посадові особи, не наділені повноваженнями перевірки своєчасності подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані. Відтак, здійснюючи моніторинг подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, збираючи інформацію та витребовуючи копії документів з метою аналізу дотримання ОСОБА_1 вимог антикорупційного законодавства, відповідач перебрав на себе повноваження НАЗК, до яких, зокрема, відноситься здійснення контролю та перевірки декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, визначеному цим Законом. В свою чергу, як вже зазначалось вище, порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, в тому числі щодо своєчасності подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб`єктами декларування, а також їх повної перевірки визначається Національним агентством (частина 3 статті 43 Закону №1700-VII). При цьому, відповідно до пункту 3 Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10 лютого 2017 року №56 (далі - Порядок №56) контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: 1) верховенства права; 2) рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб`єктів декларування; 3) об`єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; 4) достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; 5) неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб`єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; 6) гарантування права на судовий захист суб`єктів декларування. Отже, вищезазначені норми не наділяють ні Департамент, а тим паче його відокремлені підрозділи та їх посадових осіб, функціями НАЗК щодо контролю своєчасності подання декларацій та повідомлень. Більше того, згідно пункту 5 Розділу І цього Порядку контроль декларацій Національне агентство здійснює відповідно до цього Порядку (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) саме через працівників структурного підрозділу його апарату (а не Національної поліції), діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції (далі - Підрозділ), та автоматично засобами програмного забезпечення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. В матеріалах справи відсутні будь-які висновки чи повідомлення НАЗК за результатами контролю своєчасності подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, які виникли у зв`язку з отриманням ОСОБА_1 27 червня 2019 року доходу у вигляді нарахованої заробітної плати в розмір 108 833,88 грн. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, здійснюючи за вказаних обставин контроль у виді перевірки своєчасності подання ОСОБА_1 повідомлення про суттєві зміни в майновому стані та витребування копій документів і інформації щодо неї з метою аналізу дотримання нею вимог антикорупційного законодавства діяв не на підставі, не у межах та не у спосіб, визначені Законом України "Про запобігання корупції", Законом України "Про Національну поліцію", а відтак, позовні вимоги про визнання таких дій протиправними є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Кобаль М.І. Суддя Ключкович В.Ю.