Постанова 4855 № 826/4626/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4626/16 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДПРО УКРАЇНА" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "АДПРО УКРАЇНА" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення від 09 жовтня 2015 року №0037301706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року позов задоволено. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 15 липня 2015 року позивачем помилково перераховано єдиний соціальний внесок за 1 половину липня 2015 року в сумі 158 781,23 грн. платіжним дорученням від 15.07.2015 №1051 на рахунок ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, в той час як в дійсності мало бути перераховано на відповідний рахунок ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві. В подальшому, на підставі листа ТОВ "АМЦС" (попередня назва ТОВ "Адпро Україна") № 21/09/15 від 21.09.2015, поданого до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, кошти в ЄСВ в сумі 158 781,23 грн. переведені на рахунок ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві. Кошти на рахунок ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшли 01.10.2015. Як наслідок, за несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення №0037301706 від 09.10.2015 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф та пеню в загальному розмірі 40 856,81грн. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 2464-VI). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із пунктом 1 частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (ч.5 ст.9 Закону №2464). Абзацом 1 частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. За змістом абз.1 ч.10 ст.9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. В той же час, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст.9 Закону №2464). Аналіз зазначених вище норм дає змогу дійти висновку, що чинним законодавством передбачено обов`язок сплати платником податків єдиного внеску у встановлені законом строки, а також передбачена відповідальність за порушення таких строків сплати. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено єдиний внесок, у строк, передбачений абзацом 1 частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI), до Державного бюджету України, хоча і сплата помилково була здійснена на інший субрахунок. Колегія суддів звертає увагу, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачені п.2 ч.10 ст.25 Закону № 2464. Підставою застосування даного виду санкцій є винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб`єктом господарювання своїх зобов`язань, передбачених чинним законодавством. Оскільки позивачем фактично було здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов`язку, то помилкове зазначення рахунку на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несвоєчасну сплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій. Таким чином, оскільки помилкове перерахування позивачем коштів на рахунок податкового органу за попереднім місцем реєстрації не вплинуло на виконання обов`язку платника зі сплати єдиного внеску до бюджету, та ним самостійно нараховано зобов`язання за зазначеним платежем, застосування до позивача штрафу і пені є неправомірним. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.11.2018 № 805/3665/16-а, від 24 жовтня 2018 року у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16), від 20.02.2018 у справі №816/591/16, від 21.02.2018 у справі №813/1008/16, від 14.02.2018 у справі №816/1254/17, 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18) та у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 №21-377а15. За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДПРО УКРАЇНА" штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, що є підставою для скасування рішення ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 09 жовтня 2015 року № 0037301706. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Мєзєнцев Є.І. Суддя Чаку Є.В.