Постанова 4819 № 650/683/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 серпня 2020 року м. Херсон єдиний унікальний номер справи: 650/683/19 номер провадження: 22-ц/819/903/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий (суддя-доповідач) Базіль Л.В., суддів: Приходько Л.А., Бездрабко В.О., секретар Дундич А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ковальчук Ірини Миколаївни, яка діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 березня 2020 року ухвалене в складі судді Хомик І.І., в цивільній справі № 650/683/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» про визнання недійсною додаткової угоди ВСТАНОВИВ: В січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» про визнання недійсною додаткової угоди. Позов мотивовано тим, що вона є власником земельної ділянки площею 9.7698 га, кадастровий номер 6520983500:03:002:0043, що розташована на території Новокам`янської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області. Між позивачем та ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» 14 квітня 2008 року було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. Відповідно до пункту 7 вказаного договору, договір укладено терміном на 11 років з моменту реєстрації договору оренди по 01 грудня 2018 року. Позивач зазначає, що за час дії договору внесення будь-яких змін у встановленому порядку сторонами не проводилося. Орендар за шість місяців до закінчення строку дії договору не повідомив її про намір продовжити строк дії договору, а тому вважає, що строк дії договору закінчився 01 грудня 2018 року. Крім того, 09.08.2018 року позивач попередила відповідача про намір розірвати з останнім договір оренди, однак жодної відповіді так і не отримала. Проте із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивачу стало відомо про те, що угодою про внесення змін від 01.01.2015 року було продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки. Позивач стверджує про те, що не підписувала дану додаткову угоду та не знала про її існування. Зважаючи на викладене, з урахуванням заяви про уточнення позовної заяви від 04.07.2019 року (а.с.65-68),позивач просить визнати недійсною Додаткову угоду від 25.07.2012 року до договору оренди земельної ділянки від 22.05.2008 року, що зареєстрований у Державному реєстрі земель за № ХС 652090004002520, відносно земельної ділянки площею 9.7698 га, кадастровий номер 6520983500:03:002:0043, що розташована на території Новокам`янської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 березня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 25.07.2012 року до договору оренди земельної ділянки від 22.05.2008 року, що зареєстрований у Державному реєстрі земель за № ХС652090004002520, відносно земельної ділянки площею 9,7698 га, кадастровий номер 6520983500:03:002:0043, що розташована на території Новокам`янської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні додаткової угоди від 25.07.2012 року до договору оренди земельної ділянки від 22.05.2008 року від імені ОСОБА_1 з ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» було відсутнє волевиявлення ОСОБА_1 , що відповідно до статті 203та частини першої статті 215 ЦК Україниє підставою для визнання цього договору недійсним. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна, від імені ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 12.03.2020 року та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачкою не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вона не знала та не могла дізнатися про порушення свого права, оскільки отримувала, починаючи з 2012 року (часу підписання додаткової угоди) орендну плату у значно більшому розмірі (3%), а не 2%, як то було встановлено в договорі оренди від 2008 року, але суд першої інстанції зазначені обставини відхилив, не надавши їм належної правової оцінки та не відмовив у позові в зв`язку із спливом строку позовної давності. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє від імені ОСОБА_1 , вказує, що доводи відповідача про те, що позивач повинна була здогадатися про існування додаткової угоди у зв`язку із збільшенням орендної плати ґрунтуються на її думку на припущеннях, а тому не можуть бути взяті до уваги. В судовому засіданні адвокат Ковальчук І.М. доводи викладені в апеляційній скарзі підтримала з підстав в ній викладених, просила вимоги апеляційної скарги задовольнити. Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, ОСОБА_2 26.08.2020 року через канцелярію суду направила заяву, в якій просила розглянути апеляційну скаргу без участі позивача та його представника. З огляду на викладене, керуючись ч.2 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважав, що не явка позивача та її представника не є перешкодою для розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, адвоката Ковальчук І.М., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ХС № 028418 належить земельна ділянка, розміром 9,770га, розташована на території Новокам`янської сільської ради (а.с.15). 14 квітня 2008 року позивач, на ряду з іншими власниками земельних ділянок, уклала з ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» договір оренди вказаної вище земельної ділянки площею 9.77 га. Термін дії договору - 11 років по 01 грудня 2018 року (а.с.6-11). З копії реєстраційної справи по наданню в оренду земельних ділянок ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 499,839 га із земель приватної власності громадян на території Новокам`янської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області слідує, що договір оренди землі датований 14 травня 2008 року, і його сторонами вказані 45 осіб власників земельний паїв, в тому числі і ОСОБА_1 та ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії в особі директора Гузь Олександра Володимировича, згідно якого земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 площею 9,77 га передано відповідачу в оренду по 01 грудня 2018 року. Вказаний договір оренди землі від 14 травня 2008 року було зареєстровано 22 травня 2008 року у Великоолександрівському районному відділі Херсонської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 травня 2008 року за 4АА002094-040871600003. В акті прийому-передачі земельних ділянок вказано, що орендодавці в тому числі і ОСОБА_1 передали земельні ділянки, що розташовані на території Новокам`янської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області згідно з планом-схемами в користування орендарю ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії». 10.08.2018 року відповідач отримав від ОСОБА_1 лист, в якому остання вимагала розірвати договір 2008 року оренди земельної ділянки площею 9.77 га, кадастровий номер 6520983500:03:002:0022, так як строк договору закінчується 01 грудня 2018 року (а.с.22). Зазначені обставини сторонами не оспорюються. У подальшому в договір оренди земельної ділянки внесені зміни угодою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки без дати від 2012р., який зареєстровано у відділі Держкомзему у Великоолександрівському районі Херсонської області 25.07.2012р. № ХС 652090004002520. Дана угода укладена відповідачем з власниками земельних ділянок, в тому числі, і ОСОБА_1 (гр.9 угоди). Угодою внесені зміни до п.7,8 Договору оренди земельної ділянки, а саме продовжено строк дії договору до 31.12.2023р., та збільшено розмір орендної плати до 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням індексу інфляції за кожен рік оренди. ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом, зазначила, що додаткової угоди до договору оренди від 2008 року не підписувала та про її існування не знала, а отже строк дії договору оренди земельної ділянки сплив 01 грудня 2018 року та законодавчо визначений припиненим. Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2019 року по даній справі було призначено почеркознавчу експертизу (а.с.56). Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи № 342-П від 26.12.2019 року підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавці:№9 в угоді про внесення змін до договору оренди земельних ділянок №ХС-652090004002520 від 25.07.2012, ймовірно виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.134). Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що порушенні права позивача підлягають судовому захисту в обраний нею спосіб. Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можливо. Законодавець у ч.1 ст.16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. У даній справі, позивач ОСОБА_1 звернулася з вимогою про визнання недійсною додаткової угоди від 25.07.2012 року до договору оренди земельної ділянки від 22.05.2008 року, посилаюсь на те, що додаткової угоди не підписувала, її умови, в тому числі і продовження строку дії договору оренди до 31.12.2023 року не погоджувала, а тому відповідач безпідставно відмовляє їй в поверненні використовуваної земельної ділянки, як власнику цієї земельної ділянки, покликаючись на зміни внесені до договору оренди земельної ділянки додатковою угодою, яку підписала невстановлена особа замість позивача. Суд першої інстанції повно та достеменно встановив, що позивач не підписувала додаткової угоди від 25.07.2012 року до договору оренди земельної ділянки 2008 року та, відповідно істотних умов цієї угоди не погоджувала. Зазначені висновки суду першої інстанції не спростовані відповідачем і під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до статті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України і висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Законудоговір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19цього Законує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним. Враховуючи підстави позову наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, який суд відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК Українипорушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. З огляду на викладене апеляційна скарга ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст.367,374,376 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Ковальчук Ірини Миколаївни яка діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Злато Таврії" задовольнити. Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 березня 2020 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди від 25.07.2012 року до договору оренди земельної ділянки від 22.05.2008 року, що зареєстрований у Державному реєстрі земель за № ХС 652090004002520, відносно земельної ділянки площею 9.7698 га, кадастровий номер 6520983500:03:002:0043, що розташована на території Новокам`янської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (постанови) може бути оскаржена до Верховного Суду. Головуючий Базіль Л.В. Судді: Приходько Л.А., Бездрабко В.О. Повний текст постанови складено 31 серпня 2020 року Головуючий Базіль Л.В.