Постанова 4822 № 719/137/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 серпня 2020 року м. Чернівці справа № 719/137/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б. секретар Тодоряк Г.Д. позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 1 липня 2020 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Цицак В.Л. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь борг за договором купівлі-продажу квартири від 24 лютого 2018 року в сумі 9400 доларів США, три проценти річних за прострочення виконання зобов`язання в сумі 326 доларів США 81 цент. Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , яка є матір`ю позивачки, уклала із відповідачкою договір купівлі-продажу квартири. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2 купила від імені малолітнього сина ОСОБА_3 , трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Продаж вищевказаної квартири було вчинено за 253 791 гривень, що становило 9400 доларів США, які продавець повинен був отримати після підписання договору до 24 лютого 2019 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_5 померла. Позивачка являється єдиним спадкоємцем за законом першої черги, а тому їй належить право вимагати належного виконання зобов`язання за вказаним вище договором купівлі-продажу квартири. ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором купівлі-продажу не виконала, а саме в строк до 24 лютого 2019 року не сплатила грошові кошти за придбання квартири. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 1 липня 2020 року в позові відмовлено. Суд виходив з того, що ОСОБА_2 є субсидіарним боржником, відтак, може відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 лише у випадку пред`явлення вимоги до останнього і недостатності майна у нього для сплати заборгованості за договором. Суд вважав, що позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу є передчасними з огляду на непред`явлення таких вимог до основного боржника. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_3 був малолітнім, не міг вчиняти самостійно правочин щодо нерухомого майна та на нього не міг бути покладений обов`язок щодо виконання зобов`язання за вказаним договором. ОСОБА_2 також була законним представником неповнолітнього ОСОБА_3 станом на 24 лютого 2019 року, а тому була зобов`язана виконати умови договору купівлі-продажу квартири. Укладення договору купівлі-продажу квартири від 24 лютого 2018 року не відноситься до виду договорів, які неповнолітня особа може укладали самостійно, а тому суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 33 ЦК України. Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи Інший учасник справи відзив на апеляційну скаргу не подавав.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 24 лютого 2018 року між ОСОБА_5 , від імені якої діяла ОСОБА_1 , та малолітнім ОСОБА_3 , від імені якого діяла ОСОБА_2 , на підставі рішення № 148/14 Новодністровської міської ради Чернівецької області від 17 листопада 2017 року, укладено договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 53,3 кв. м., житловою площею 35,1 кв.м. У пункті 3 вказаного договору зазначено, що продаж вчинено за суму 253 791 гривень, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 9400 доларів США, які продавець отримає від покупця після підписання даного договору до 24 лютого 2019 року. Зазначена ціна відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає. Відповідно до пункту 9 договору купівлі-продажу квартири продавець зобов`язується передати квартиру покупцю у стані, що відповідає санітарним та технічним нормам щодо житлових приміщень та умовам цього договору зразу після підписання даного договору до 25 лютого 2018 року. А право власності на квартиру згідно пункту 12 договору у малолітнього ОСОБА_3 виникає з моменту державної реєстрації такого права. Згідно пункту 13 договору купівлі-продажу квартири факт повного розрахунку по даному договору засвідчується актом приймання-передання, який підписується сторонами цього договору чи їх уповноваженими представниками або нотаріально засвідченою заявою продавця (а.с.8). ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 2 травня 2018 року (а.с.68). Згідно довідки приватного нотаріуса Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Банковської О.Ю. №9/02-14 від 31 березня 2020 року, матеріалів спадкової справи № 4/2019 вбачається, що ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_5 , спадкоємцем першої черги після смерті її матері та прийняла спадщину (а.с.9, 66-86). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Так, згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно частини 1 стаття 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до частин 1, 2 статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Щодо вимоги про стягнення боргу за договором купівлі-продажу Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 може відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 лише у випадку пред`явлення вимоги до останнього і недостатності майна у нього для сплати заборгованості за договором. Також помилковим є застосування до вказаних правовідносин положень статті 33 ЦК України. Статтею 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Згідно частин 1, 2 статті 32 ЦК України крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Згідно частини 1 статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. З огляду на вказані норми права, укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна не відноситься до виду договорів, які може укладати неповнолітня особа самостійно. З огляду на вказане належним відповідачем у даних правовідносинах є ОСОБА_2 , яка уклала вищевказаний договір купівлі-продажу квартири в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_3 . Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , як законний представник ОСОБА_3 , свої зобов`язання за договором купівлі-продажу квартири в строк до 24 лютого 2019 року не виконала. Зокрема, в матеріалах справи відсутній акт приймання-передавання, підписаний сторонами або нотаріально засвідчена заява продавця, яка підтверджує факт розрахунку за договором купівлі-продажу квартири відповідно до пункту 13 такого договору. Аргумент відповідачки про те, що кошти за договором купівлі-продажу були передані відповідачці в день підписання такого договору у нотаріальній конторі не підтверджений належними та допустимими доказами. Крім того, наявність умови в договорі про сплату коштів за нерухоме майно після його підписання до 24 лютого 2019 року вказує на те, що сторони не мали намір здійснити відповідний розрахунок в день підписання такого договору. ОСОБА_1 є донькою продавця за договором купівлі-продажу квартири ОСОБА_5 , яка померла. Позивачка є спадкоємцем першої черги до майна, яке залишилось після смерті її матері та прийняла спадщину, в тому числі і право вимоги за вищевказаним договором купівлі-продажу. З огляду на вказане з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню борг за договором купівлі-продажу квартири від 24 лютого 2018 року. З позовної заяви вбачається, що позивачка просила стягнути борг за договором купівлі-продажу квартири від 24 лютого 2018 року в доларах США. Апеляційний суд не погоджується з вимогою позивачки про стягнення грошових коштів саме у доларах США виходячи з наступного. Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. З пункту 3 договору купівлі-продажу від 24 лютого 2018 року вбачається, що сторони погодили продаж квартири за 253 791 гривню, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 9400 доларів США. До спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України, оскільки відповідачка відповідно до умов договору була зобов`язана передати грошові кошти в гривнях, що еквівалентно 9400 доларів США. Сума боргу станом на 25 серпня 2020 року, еквівалентна 9400 доларів США, становить 257 505 гривень 48 копійок (курс НБУ 1 долар - 27 гривень 39 копійок). Такий висновок узгоджується з правовим висновком, який Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 7 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Як встановлено вище, відповідачка свій обов`язок повернути грошові кошти позивачці за договором купівлі-продажу не виконала, а тому з неї підлягає стягненню три проценти річних від простроченої суми, виходячи з наступного розрахунку. З позовної заяви вбачається, що позивачка просила стягнути три проценти річних за період з 25 лютого 2019 року по 22 квітня 2020 року. Вказаний період налічує 423 дні. Три проценти річних за один день становлять 21 гривня 16 копійок (257 505,48/100х3/365=21,16) Три проценти річних на період з 25 лютого 2019 року по 22 квітня 2020 року становить 8950 гривень 68 копійок. (21,16х423=8950,68) Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати на ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором купівлі-продажу квартири від 24 лютого 2018 року в сумі 257 505 гривень 48 копійок та три відсотки річних в сумі 8950 гривень 68 копійок. Щодо судових витрат Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат. З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення боргу з відповідачки на корись позивачки в повному обсязі в гривнях. З квитанції №18 від 23 квітня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви в сумі 2634 гривні 20 копійок (а.с.1). З квитанції №17 від 23 квітня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання до суду заяви про забезпечення позову в сумі 420 гривень (а.с.2). З квитанції №14 від 29 травня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в сумі 420 гривень (а.с.39). З квитанції №53 від 9 липня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в сумі 4581 гривні 90 копійок, хоча мала сплатити відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» 3951 гривень 30 копійок (а.с.97). Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати понесені на оплату судового збору в сумі 7425 гривень 50 копійок. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , задовольнити частково. Рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 1 липня 2020 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу квартири та трьох процентів річних задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором купівлі-продажу квартири від 24 лютого 2018 року в сумі 257 505 (двісті п`ятдесят сім тисяч п`ятсот п`ять) гривень 48 копійок та три проценти річних в сумі 8950 (вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень 68 копійок. Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на оплату судового збору в сумі 7425 (сім тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 50 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 31 серпня 2020 року. Головуючий О.О. Одинак Судді І.М. Литвинюк І.Б. Перепелюк