Постанова Рівненський апеляційний суд № 2-6765/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 серпня 2020 року м. Рівне Справа № 2-6765/11 Провадження № 22-ц/4815/737/20 Головуючий суддя в суді 1 інстанції : Панас О.В. Рівненський апеляційний суд : в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючий Боймиструк С.В. судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С., секретар судового засідання : Тхоревський С.О., з участю: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2020 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, В С Т А Н О В И В : 22 січня 2020 року на розгляд до Рівненського міського суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку. В поданні просить вирішити питання про звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 35,0 кв.м, що належить боржнику - ОСОБА_2 , право власності на яку не зареєстровано в установленому законом порядку. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2020 року приватному виконавцю виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. відмовлено у задоволенні подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. подала апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою. Зазначає, що в ході примусового виконання виконавчого провадження, згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, було встановлено, що квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_3 , номер запису 234-10484 в книзі 50 (реєстраційний номер майна в РПВН 11954507), а не за боржником ОСОБА_2 , як зазначається у оскаржуваній ухвалі. Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 18.05.2006 було зареєстровано заборону на нерухоме майно №3224197 відносно вказаної квартири на підставі договору іпотеки від 18.05.2006, посвідченого приватним нотаріусом Вовк Н.П. за реєстровим №2043/48, власник нерухомого майна - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Також, згідно інформації з Державного реєстру іпотек встановлено, що 18.05.2006 за реєстраційним номером обтяження 3224394 було зареєстровано іпотеку на підставі договору іпотеки від 18.05.2006, посвідченого приватним нотаріусом Вовк Н.П. за реєстровим №2043/48 (об`єкт обтяження квартира загальною площею 35,0 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН 11954507; іпотекодержатель АКБСР «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019; боржник за основним зобов`язанням ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ). Згідно інформації, наданої стягувачем, 18.05.2006 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Вовк Н.П. за реєстровим №2027 було посвідчено договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_2 . Продавець за вказаним договором ОСОБА_3 , покупець ОСОБА_2 . Враховуючи, що право власності боржника на квартиру, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 загальною площею 35,0 кв.м не зареєстровано в установленому законом порядку, що позбавляє можливості вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на належні боржнику нерухоме майно та виконати судове рішення, керуючись статтею 18, частиною 4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 353, 354, 356, 440 ЦПК України просить, скасувати ухвалу про відмову у задоволенні подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку від 24.01.2020 та прийняти нову постанову, якою задовольнити подання приватного виконавця. Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив. Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. в судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоч завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи не подали, а тому колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за їх відсутності в межах доводів і вимог апеляційної скарги. За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову було звернення стягнення на предмет іпотеки у виді кв. АДРЕСА_2 , яка станом на 18.05.2006, тобто на день укладення договору кредиту та договору іпотеки № 295Ж-1 була у законний спосіб зареєстрована як власність в КП МБТІ за ОСОБА_2 , тому подання не обґрунтоване, спростовується матеріалами цивільної справи № 2-6765/11. Тобто, як слідує з мотивації наведеної судом першої інстанції, підстав передбачених п.10 ст.440 ЦПК України немає, оскільки на його думку власник майна відомий, тобто боржник ОСОБА_2 та її право на майно було зареєстроване у встановленому порядку. З такими висновками місцевого суду колегія суддів не погоджується. Доказів реєстрації боржником ОСОБА_2 в установленому законом порядку за собою спірної квартири, як нерухомого майна, в справі немає, а згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається, що ця кв. АДРЕСА_2 досі значиться зареєстрованою за ОСОБА_3 , номер запису 234-10484 в книзі 50 (реєстраційний номер майна в РПВН 11954507), яка її продала 18.05.2006 року ОСОБА_2 .. Відсутні також відомості в справі про розірвання між сторонами договору купівлі-продажу спірної квартири чи визнання його неукладеним, недійсним, тощо. Судом установлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталії Олексіївни перебуває виконавче провадження АСВП № 60487620 з примусового виконання: назва документа: виконавчий лист № 2-6765/11 виданого 07.09.2012 документ видав: Рівненський міський суд Рівненської області про: звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 11954507, що належить на праві власності ОСОБА_2 / ідентифікаційний номер НОМЕР_2 /, та є предметом іпотеки за договором іпотеки №295Ж-1 від 18 травня 2006 року, шляхом реалізації зазначеного предмету іпотеки з прилюдних торгів в ході виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 121200,00 грн. 06 листопада 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження 05.11.2019 за вих. № 1275 було направлено сторонам виконавчого провадження. Однак, боржником лист отримано не було, вказаний лист було повернуто за закінченням встановленого строку зберігання. Згідно інформації з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Державної міграційної служби України, боржник ОСОБА_2 (на даний час - ОСОБА_4 ) була зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , знята з реєстрації 17.07.2019. Згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, було встановлено, що квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_3 (номер РПВН 11954507). Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 18.05.2006 було зареєстровано заборону на нерухоме майно № 3224197 відносно вказаної квартири на підставі договору іпотеки від 18.05.2006, посвідченого приватним нотаріусом Вовк Н.П. за реєстровим №2043/48, власник нерухомого майна - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . Також, згідно інформації з Державного реєстру іпотек встановлено, що 18.05.2006 р. за реєстраційним номером обтяження 3224394 було зареєстровано іпотеку на підставі договору іпотеки від 18.05.2006, посвідченого приватним нотаріусом Вовк Н.П. за реєстровим №2043/48 (об`єкт обтяження квартира загальною площею 35,0 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН 11954507; іпотекодержатель АКБСР «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019. Згідно з договору іпотеки № 295-Ж-1 від 18.05.2006, ОСОБА_2 , в рахунок виконання зобов`язання про договору кредиту передала ПАТ «Укрсоцбанку» в іпотеку належну їй на праві власності кв. АДРЕСА_2 . У п.1.2 вказаного договору зазначено, що право власності ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_2 зареєстровано в КП Рівненське міське бюро технічної інвентаризації в книзі № 50, номер запису 234-10484, реєстраційний номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 11954507 (а.с.16). Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи. Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику. Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності на об`єкти нерухомості. Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Оскільки статтею 575 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя. Таким чином, висновок місцевого суду суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження», які дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: - відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; - дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку». З матеріалів справи вбачається, що всі вимоги по зверненню стягнення приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. були виконані. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Статтею 10 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною першою статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Згідно частини третьої, четвертої статті 50 Закону у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому закономпорядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. З врахуванням того, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 18.05.2006 вищезазначена квартира придбана боржником у власність. Перевіркою майнового стану встановлено, що згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_3 , номер запису 234-10484 в книзі 50 (реєстраційний номер майна в РПВН 11954507), а не за боржником ОСОБА_2 . Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 18.05.2006 було зареєстровано заборону на нерухоме майно №3224197 відносно вказаної квартири на підставі договору іпотеки від 18.05.2006, посвідченого приватним нотаріусом Вовк Н.П. за реєстровим №2043/48, власник нерухомого майна - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Також, згідно інформації з Державного реєстру іпотек встановлено, що 18.05.2006 за реєстраційним номером обтяження 3224394 було зареєстровано іпотеку на підставі договору іпотеки від 18.05.2006, посвідченого приватним нотаріусом Вовк Н.П. за реєстровим №2043/48 (об`єкт обтяження квартира загальною площею 35,0 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН 11954507; іпотекодержатель АКБСР «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019; боржник за основним зобов`язанням ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ). Згідно інформації, наданої стягувачем, 18.05.2006 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Вовк Н.П. за реєстровим №2027 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири за номером АДРЕСА_2 . Продавець за вказаним договором ОСОБА_3 , покупець ОСОБА_2 . Таким чином ОСОБА_2 являється власником квартири за номером АДРЕСА_2 ,разом з цим право боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджає виконанню судового рішення. На даний час в спірній квартирі без реєстрації проживає інша особа. Порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення подання приватного виконавця. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталії Олексіївни задовольнити. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2020 рокускасувати та прийняти нову постанову. Задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталії Олексіївни про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку. Надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталії Олексіївни на проведення звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Користь, Корецького району Рівненської області, РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 23.01.2004 року Корецьким РВ УМВС України в Рівненській області, проживає за адресою : АДРЕСА_1 ), яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 35,0 кв.м. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складений 28 серпня 2020 року. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: С.О. Гордійчук С.С. Шимків