LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд240/8449/20

від 27.08.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/8449/20 Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 27 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та незаконними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у перерахунку пенсії з урахуванням надбавки у розмірі 15% від посадового окладу за таємний режим праці; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2018 року з урахуванням надбавки у розмірі 15% від посадового окладу за таємний режим праці. Ухвалою від 10.06.2020 Житомирський окружний адміністративний суд зупинив провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду України у справі №510/1286/16-а. Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 та направити справу для продовження судового розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що предмет розгляду у справі № 510/1286/16-а, яка перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, дещо відрізняється від предмета розгляду даної справи. При цьому, метою передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є з`ясування можливості застосування у спорах стосовно соціального захисту шестимісячних строків звернення до суду, встановлених процесуальним законом (ст.99 КАС України в редакції до 15.12.2017 та ст.122 КАС України в редакції з 15.12.2017), можливості застосування строків звернення до суду для фактичного встановлення строкових меж триваючого порушення у сфері реалізації соціальних прав, а також можливості не застосовувати відповідний процесуальний строк, а використовувати як аналогію до всіх зазначених спорів положення ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», щодо виплати пенсій, не отриманих з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, за минулий час без обмеження будь-яким строк Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався. Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предмети спірних відносин у даній справі, в частині застосування строків звернення до суду, та у справі № 510/1286/16-а, є подібними, а відтак, за висновком суду першої інстанції, наявні підстави для зупинення провадження у даній справі. Водночас, суд першої інстанції в обґрунтування підстав для зупинення провадження у справі послався на п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України, зазначивши про необхідність зупинення провадження у даній справі, як у типовій, до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 510/1286/16-а. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Положеннями статті 236 КАС України розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких, суд зобов`язаний вчинити дану процесуальну дію. Перелік даних підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Так, відповідно до п. 5 ч.2 ст.236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції. За визначенням п.п.21, 22 ч.1 ст.4 КАС України типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги. Зразкова адміністративна справа - це типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення. 26.06.2019 ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято до розгляду справу № 510/1286/16-а за позовом особи до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (яке є правонаступником управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Виходячи зі змісту вказаної ухвали, причиною передачі Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч.5 ст.346 КАС України слугувала наявність виключної правової проблеми, яка полягає у необхідності формування відповідних правових позицій, для чого потрібно надати відповіді на такі питання:

1. Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб`єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?

2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), для фактичного встановлення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?

3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб`єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?

4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС України використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ); статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та статей 51, 55 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб» (далі - № 2262-ХІІ), в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком? Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що спірні відносини, що склалися у даній справі та у справі № 510/1286/16-а, яка розглядається Великою Палатою Верховного Суду, є різними. Так, предметом позову у справі № 510/1286/16-а є визнання неправомірними дій управління ПФУ щодо неврахування для обчислення пенсії позивача сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат; зобов`язання управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії як державному службовцю з дати її призначення - 17 липня 2009 року на виконання статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», з урахуванням середньомісячної суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат за 24 календарних місяці. При цьому, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі, при призначені позивачу пенсії у 2009 р. в розрахунок пенсії не включені інші виплати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов`язкове державне страхування, а саме: індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премії до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат. При зверненні позивачки до УПФУ у Ренійському районі для перерахунку пенсії на підставі довідки про складові заробітної плати №1020/04 від 01.08.2016, листом від 08.08.2016 їй було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки ці виплати не є складовою заробітної плати, відповідно до ст. 33 ЗУ «Про державну службу», тому не включаються до заробітної плати державного службовця при обчисленні пенсії. Отже, у справі № 510/1286/16-а спірні відносини склалися внаслідок неправильного, на думку позивача, нарахування пенсії при її призначенні у 2009 році за рахунок неврахування окремих видів виплат. Разом з тим, у даній справі позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування відмови відповідача у перерахунку пенсії з урахуванням надбавки у розмірі 15% від посадового окладу за таємний режим праці та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням вказаної надбавки за період з 01.01.2018. Тобто, спірні відносини у даній справі не пов`язані з помилкою відповідача при призначенні пенсії, а пов`язані з тим, що позивачу у 2018 році здійснено перерахунок пенсії без врахування надбавки у розмірі 15% від посадового окладу за таємний режим роботи з підстав затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 форми довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.01.2018 року, де зазначається посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що правовідносини у даній справі не є подібними до тих, які є предметом розгляду у справі № 510/1286/16-а, а відтак, відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 240/8449/20, передбачені п.9 ч.2 ст.236 КАС України - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду. Відповідно до п.п.1, 4 ст.320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи викладене, ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року по справі № 240/8449/20 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та незаконними, зобов`язання вчинити дії скасувати. Справу № 240/8449/20 направити для продовження розгляду до Житомирського окружного адміністративного суду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»