Постанова 4811 № 465/1870/20

Справа № 465/1870/20 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О. Провадження № 33/811/967/20 Доповідач: Гуцал І. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Гуцал І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 25 червня 2020 року стосовно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП, в с т а н о в и в : постановою судді Франківського районного суду м. Львова від 25 червня 2020 року провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, строків, передбачених ч.2 ст.38 КУпАП. Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 13 ерезня 2020 року о 18:10 год. керуючи автомобілем марки «TOYOTA» д.н.з. НОМЕР_1 на вул. В.Великого, 12 у м. Львові, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він був причетний, та не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, чим порушив п. 2.10а,д ПДР України, внаслідок чого на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №428682 від 18 березня 2020 року. При цьому у мотивувальній частині постанови судді вказано, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП, дії останнього правильно кваліфіковано за даною статтею. Вина правопорушника ОСОБА_1 доведена зібраними у справі матеріалами. Не погоджуючись з рішенням судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить оскаржувану постанову змінити шляхом виключення з мотивувальної частини положення: «з представлених на розгляд матеріалів вбачається, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст.122-4 КУпАП, дії останнього правильно кваліфіковано за даною статтею. Вина правопорушника ОСОБА_1 доведена зібраними у справі матеріалами». Крім того, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивує тим, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувся без його участі, про результати розгляду справи дізнався лише 30 червня 2020 року. Після цього, 6 липня 2020 року, у перший робочий день після завершення десятиденного строку на апеляційне оскарження, ним було подано апеляційну скаргу через скриньку прийому документації суду першої інстанції, відповідно до встановленого режиму роботи Франківського районного суду м. Львова у зв`язку з запровадженням обмежувальних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 на виконання відповідних Рекомендацій Ради суддів України. Разом з тим, через ускладнену комунікацію з судом першої інстанції, фіксація подання ним апеляційної скарги не була здійснена своєчасно. Апеляційну скаргу мотивує тим, що висновок судді першої інстанції про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, може мати преюдиційне значення в інших судових процесах, при цьому такий висновок є незаконним та необґрунтованим. Зокрема, вказує, що жоден із наявних у матеріалах справи документів не дає підстав для законного і обґрунтованого висновку, що вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, вчинено саме ним. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №428681 від 18 березня 2020 року скаредний з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, через що у такому він виклав свої зауваження. Правопорушення було вчинене 13 березня 2020 року, а протокол складений лише 18 березня 2020 року, тобто через п`ять діб, на підставі опосередкованого сприйняття особою, що його складала. Посилається на те, що факт його причетності до дорожньо-транспортної пригоди та залишення місця події стверджується лише спів падінням кольору та марки моделі транспортного засобу, чого недостатньо для доведення його вини в інкримінованому йому правопорушенні. Особа, щодо якої складено протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, ОСОБА_1 на розгляд апеляційної скарги, будучи належним чином повідомленим про час та дату проведення такого, не з`явився. В апеляційній скарзі просив розглядати таку без його участі. Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді, передбаченого ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, з урахуванням наведених у клопотанні про поновлення цього строку обставин, вважає за можливе поновити ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження, оскільки він був пропущений з поважних причин. Вивчивши матеріали справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 та апеляційні доводи, суддя апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає. Частиною 7 ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст.252 КУпАПпередбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і З матеріалів даної справи вбачається, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані в повному обсязі. Так, суддя першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі, оскільки адміністративне правопорушення було вчинене 13 березня 2020 року, постанова судді винесена 25 червня 2020 року, а, отже, на момент розгляду справи в суді, строк накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення закінчився. Слід зазначити, що закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАПможливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення, оскільки для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі у зв`язку з закінченням цього строку необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, статтею 38 КУпАПпередбачені не строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, а строки накладення адміністративного стягнення за вчинення такого. З огляду на наведене, закриття справи у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи в суді строку накладення адміністративного стягнення передбачає встановлення винуватості особи у вчиненні правопорушення, яке їй інкримінується. При цьому доводи апелянта в частині того, що його вина у вчиненні правопорушення жодними доказами не доведена, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, стверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколами серії ДПР18 №428682 та серії ДПР18 №428681 від 18 березня 2020 року, письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 який вказав, що 13 березня 2020 року на вул. Володимира Великого у м. Львові він рухався на своєму автомобілі «Opel Omega», р.н. НОМЕР_2 , в сторону вул. Княгині Ольги. Під час руху його підрізав автомобіль «Toyota FJ Cruiser», жовтого кольору, який рухався в правому ряду та, переїжджаючи в його смугу руху, здійснив зіткнення з його автомобілем і з місця ДТП втік. При цьому ОСОБА_2 вказує, що відео з реєстратора свого авто він надав працівникам поліції. При цьому своїх поясненнях ОСОБА_1 вказує, що відео з реєстратора, наданого потерпілим, поганої якості. В той самий час, він побачив на ньому авто, схоже на його. Також ОСОБА_1 вказує, що на даний час в Україні через будь-який веб-сайт з купівлі-продажу транспортних засобів у мережі Інтернет можна придбати 5-8 аналогічних автомобілів Toyota FJ Cruiser», жовтого кольору. Разом з тим, дані доводи не можуть братися до уваги суддею апеляційної інстанції, оскільки доводи того, що у момент скоєння ДТП, 13 березня 2020 року о 18 год. 10 хв. на вул. Володимира Великого у м. Львові, рухалось приблизно 5-8 однакових транспортних засобів, які співпадали б за кольором, маркою та моделлю з автомобілем особи, якій вміняється вчинення даного адміністративного правопорушення, судді не представлено. Крім того, ОСОБА_1 не заперечив, що у вказаний час перебував в районі скоєння ДТП, доказів факту перебування в іншому місці він судді апеляційної інстанції не надав. Посилання ОСОБА_1 на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з запізненням, а саме: через п`ять діб після дорожньо-транспортної пригоди, а тому такий складений з порушенням не береться, як і складення такого у відсутності свідків, не береться до уваги суддею апеляційної інстанції, виходячи з наступного. Частиною 2 ст. 254 КУпАП встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таким чином, двадцять чотири години, відведені законодавцем на складення протоколу про адміністративне правопорушення, обчислюються не з моменту вчинення такого, а з моменту виявлення особи, що його вчинила. Оскільки, як вірно встановлено суддею першої інстанції, ОСОБА_1 після скоєння дорожньо-транспортної пригоди, місце такої залишив, встановлення його анкетних даних та місцезнаходження потребувало певного періоду часу, а тому протокол про адміністративне правопорушення був складений не 13, а 18 березня 2020 року. При цьому посилання апелянта на те, що такий протокол був складений з порушенням, оскільки під час його складення не були залучені свідки, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної інстанції, оскільки відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складається у присутності свідків, якщо вони є. У даному випадку будь-які дані про свідків відсутні. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для зміни постанови судді першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено. З огляду на те, що апеляційним переглядом справи щодо ОСОБА_1 не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові від 25 червня 2020 року відповідають фактичним обставинам справи і не спростовуються доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя п о с т а н о в и в : постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 25 червня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Гуцал І.П.