Постанова Львівський апеляційний суд № 466/939/18

Справа № 466/939/18 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б. Провадження № 22-ц/811/48/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія: 36 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 серпня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М. суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я., секретаря: Матяш С.І., з участю: з участю: ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - адвоката Жерухи Р.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Будівельна компанія «Львів», ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львів», з участю третьої особи - ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із відповідача причинених їй збитків у розмірі 65532 грн. та 34000 грн., відшкодувати їй моральну шкоду та просить судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування своїх вимог покликалась на те, що вона - ОСОБА_1 бажаючи зробити капітальний ремонт у власному житлі за адресою: АДРЕСА_1 , 27.10.2017 року уклала договір №1710/Борислав-01 із Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львів», яку знайшла на сайті www.vserabotniki.com в особі директора ОСОБА_2 про виконання підрядних робіт. ОСОБА_2 оглянув квартиру у присутності її матері та погодився розпочати виконання робіт після оформлення договору. Договір був надісланий їй на електронну скриньку. В подальшому велика частина переговорів між нею та ОСОБА_2 відносно ремонтних робіт здійснювалося по електронній пошті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Договір був підписаний дистанційно. Роботи були розпочаті та позивачем для виконання робіт підрядникові надсилалися грошові кошти, згідно з додатком до договору (графіка). До певного часу ремонтні роботи виконувалися належним чином, та в подальшому ОСОБА_1 було виявлено явні недоліки, а саме факти неякісного виконання штукатурки, за роботу та матеріали яких, нею було сплачено підряднику 65532,40 грн. Вона надіслала претензії підряднику, просила надіслати їй звіт щодо матеріалів та їх використання, та підрядник ухилився від надання звіту. Також зазначає, що підрядник попросив її зробити переказ коштів на наступну стадію графіку - шпаклівка, які вона переслала підряднику у розмірі 1050 Євро двома частинами (500+550 Євро). Вона надала час підряднику для усунення недоліків по штукатурці, та представником підрядника надано її матері ключі від ще не відремонтованої квартири. Сума завданих їй збитків становить 65532 грн. та 1050 Євро. 20 березня 2018 року позивач - ОСОБА_1 подала на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог, а саме просила відшкодувати причинені їй збитки у розмірі 65532 грн. та 34000 грн., відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 3000 грн. та судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львів», ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди - відмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . Апелянт вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Стверджує, що суд визнає, що за своєю правовою природою укладений договір є договором будівельного підряду (ч. 4 ст.837 ЦК України, параграф 3 глави 61 ЦК України), однак, застосовує при ухваленні рішення норми матеріального права як до побутового підряду ( параграф 2 глави 61 ЦК України). Звертає увагу на те, що що суд задовольнив її клопотання від 14 серпня 2019 року про допит свідка ОСОБА_3 , але відповідних дій вчинено не було, а саме, направлення в Міністерство Юстиції до Києва відповідної Ухвали (Клопотання). Опитування свідка ОСОБА_3 зможе прояснить істотні обставини, що стосуються справи за її позовом, на яких ґрунтується предмет її доказування. Також стверджує, що доказів, що Підрядником виконані всі роботи за договором підряду належним чином Відповідачем не надано. Поза увагою суду першої інстанції лишились і такі факти, що підрядник в особі O.P. Підковича не надав звіт і чеки за використані матеріали, цим самим порушив її право замовниці виконання капремонту - ст.840 ЦК України. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задоволити. 25 березня 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Жеруха Р.С. подав до суду відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2019 року без змін. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника відповідача на заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов договору, з доказів наданих позивачем, неможливо встановити недоліки виконаних відповідачем робіт. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що 27 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львів», в особі директора Підковича Ореста Романовича та ОСОБА_1 укладено договір №1710/Борислав-01 про високоякісне виконання внутрішніх облицювально-оздоблювальних робіт у квартирі АДРЕСА_1 , за умовами якого замовник зобов`язується оплатити проведені підрядником роботи після їх здачі, а підрядник зобов`язується у встановлений строк виконати роботи, здати належно виконану роботу. Згідно графіку виконання робіт ТзОВ «БК «Львів» від 27 жовтня 2017 року, перелік робіт поділявся на вісім етапів, перші три з яких, що підтверджено позивачем, виконувалися належним чином, а саме: демонтажні роботи, електрика, сантехніка та претензій у сторін один до одного не було. На четвертому етапі, а саме - штукатурка, у позивача виникли претензії до відповідача, оскільки на думку позивача, роботи по штукатурці виконано неякісно (нерівні стіни, кути і стики криві, дуже тонкий шар штукатурки, вода у кухні через не облікований кран не перекрита, будматеріали для корегування недоліків відсутні). Кошторис на штукатурку ТзОВ «БК «Львів» станом на 17 листопада 2017 року складав грошову суму у розмірі 65532 грн., 40 коп. та позивачем перераховано на рахунок відповідача, який вказав, що ним було отримано навіть більше грошових коштів, у розмірі 66520 грн., та позивач наполегливо стверджувала, що вона перераховувала йому суму, у розмірі 65532 грн., 40 коп. Кошторис на шпаклівку ТзОВ «БК «Львів» станом 05 грудня 2017 року складає за матеріали 33238,80 грн. та робота - 37578,80 грн., який позивачем погоджено не було. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до частини другої статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Згідно частин першої, третьої статті 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ч. 3 ст. 865 ЦК України до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Згідно ч.4 ст. 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну. Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, пов`язані з наданням позивачу послуг по високоякісному виконанню внутрішніх облицювально-оздоблювальних робіт у квартирі АДРЕСА_1 . Відповідач на виконання своїх договірних зобов`язань виконував свою роботу. Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на неякісне виконання підрядних робіт. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанції про неможливість врахування в якості належного та допустимого доказу з цього приводу представлених позивачем фотографій виконаних робіт. Позивач вважає, що такі фото встановлюють факт неналежного виконання ремонтних, але колегія суддів зауважує, що при цьому жодного експертного дослідження з цього приводу до суду позивачем подано не було, як і не було заявлено позивачем клопотання про призначення відповідної експертизи. Крім того, ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2018 року призначалась судова будівельно-технічна експертиза по справі за клопотанням відповідача, ОСОБА_1 оскаржила таку в апеляційному порядку та постановою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 29 липня 2019 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Будівельна компанія «Львів», ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди відновлено, оскільки 29 липня 2019 року до суду повернулися матеріали справи про призначення експертизи без виконання, у зв`язку з незгодою позивача зі строками проведення експертизи. За таких умов твердження позивачки, які вона поклала в основу своєї позиції, не були належним чином доведені в ході розгляду справи, відтак не були прийняті судом. Колегія суддів відзначає, що у відповідності до ст.78 ЦК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Позивач обов`язку доказування таких обставин у відповідності до зазначених матеріальних норм не виконав, що і було зазначено судом першої інстанції, а доводи апелянта з цього приводу висновок суду в цій частині не спростовують. Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим позивачем доказам, врахувавши наведені норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачкою не було належним чином доведено як наявності дефектів чи недовиконання підрядником будівельних робіт так і вартості таких дефектів. Визначаючи розподіл тягаря доведення, колегією суддів враховано, що у такій категорії спорів позивач звільняється від обов`язку доведення вини відповідача, проте зобов`язаний довести наявність інших елементів цивільно-правової відповідальності особи за завдання іншій особі шкоди в результаті вчинення протиправних дій (бездіяльності). Заявник не скористалася правом проведення судової будівельно-технічної експертизи, інших доказів на підтвердження завдання їй шкоди у зв`язку з бездіяльністю відповідача ОСОБА_1 не надала. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 28.08.2020 року. Головуючий: О.М. Ванівський Судді: Н.П. Крайник О.Я. Мельничук