Ухвала КАС ВС № 200/5122/19-а

УХВАЛА 26 серпня 2020 року Київ справа №200/5122/19-а адміністративне провадження №К/9901/20523/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі № 200/5122/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління ДФС у Донецькій області, про стягнення заборгованості з бюджету з відшкодування податку на додану вартість, УСТАНОВИВ: 17.08.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020. За наслідками перевірки касаційної скарги суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України). Статтею 329 КАС України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 ухвалена у відкритому судовому засіданні, складена в повному обсязі 04.02.2020. За таких обставин, останнім днем строку на касаційне оскарження є 04.03.2020. Касаційну скаргу подано (здано на пошту) 14.08.2020, тобто зі значним пропуском строку (5 місяців) на касаційне оскарження. Подане Офісом великих платників податків ДПС клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивоване тим, що скаржник вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою у справі № 200/5122/19-а, але ухвалою Суду від 06.08.2020 скаргу повернуто у зв`язку з тим, що у касаційній скарзі не було зазначено підстав касаційного оскарження судових рішень. Проте як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» відповідач вже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішення у цій справі. Ухвалами Верховного Суду від 12.03.2020, 10.07.2020 та 06.08.2020 касаційну скаргу відповідача було повернуто. Суд вважає за необхідне зазначити, що з часу первинного повернення касаційної скарги (ухвала Верховного Суду від 12.03.2020) до дня подачі вчетверте касаційної скарги (14.08.2020) минуло 5 місяців. Зважаючи на значний пропуск строку (5 місяців) на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення. Пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги. Окрім цього, у поданні вчетверте касаційної скарги до Верховного Суду не вбачається наміру добросовісної реалізації належного права на касаційне оскарження судового рішення та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону. Відповідно до приписів частини 3 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки відповідачем не надано поважних доказів на підтвердження наявності причин наведених в клопотанні про поновлення строку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній формально наведено підставу для касаційного оскарження судового рішення - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. На обґрунтування визначеної підстави скаржник виклав обставини справи, норми Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що строк, який надається для усунення недоліку позовної заяви, не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Враховуючи вищезазначене, на виконання вимог статті 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачу в 10-денний строк запропоновано навести інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, надати докази на їх підтвердження, зазначити підстави для касаційного оскарження судового рішення . Керуючись статтями 328, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Офісу великих платників податків ДПС про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі № 200/5122/19-а відмовити. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі № 200/5122/19-а залишити без руху. Надати Офісу великих платників податків ДПС строк тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... І.А. Гончарова І.А. Васильєва С.С. Пасічник, Судді Верховного Суду