Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/833/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1187/20Головуючий по 1 інстанції Справа №705/833/20 Категорія: 304090000 Корман О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 серпня 2020 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. учасники справи: позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач - ОСОБА_1 ; особа, що подала апеляційну скаргу - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и л а: У лютому 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із вказаним позовом обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 26.10.2018 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 12500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження. Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором, станом на 14 січня 2020 року відповідач має заборгованість в сумі - 17541,42 грн, що складається з 11612,42 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 11612,42 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 2614,48 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 2003,02 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0 грн - нарахована пеня; 0 грн - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина); 811, 50 - штраф (процентна складова). Просив суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 17541,42 грн. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2020 року в позові відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду належних та достатніх доказів того, що між сторонами 26.10.2018 року дійсно було укладено кредитний договір, так як Анкета-заява, яка додана до позовної заяви, не містить посилань на те, що відповідач виявив бажання оформити кредитний договір того чи іншого виду. Також відсутні докази того, що відповідач ознайомився під підпис з Умовами і Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк». Скаржник вважає, що відсутність підпису позичальника в Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він погоджується з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах. Звертає увагу суду, що 02.04.2018 року під час отримання кредитної картки та при наданні можливості користуватися кредитними коштами відповідача було належним чином ознайомлено з умовами кредитування, що підтверджується особистим підписом відповідача на паспорті споживчого кредиту, який додано до апеляційної скарги. Також свідченням визнання угоди відповідачем є факт користування картрахунком та використання кредитних коштів, що підтверджується випискою про рух коштів доданою до апеляційної скарги. Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із наступних підстав. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалене судом першої інстанції рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам. Судом першої інстанції встановлено, що в наданій позивачем анкеті-заяві зазначені лише анкетні відомості ОСОБА_1 . Будь-якої іншої інформації, з якої можливо б було встановити, що ОСОБА_1 виявив бажання оформити саме кредитний договір або просив видати кредитну карту «Універсальна», ця анкета не містить. В ній відсутні відомості про номер карткового рахунку, який було відкрито відповідачу та на який було перераховано кредитні кошти, суми цих коштів та повідомлення йому пін-коду. Як доказ банком надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не підписані позичальником. Відповідно до вказаного витягу з Тарифів банк пропонує кредитування за чотирма схемами. Визначити, яку конкретну схему кредитування обрано відповідачем, з наданих документів встановити неможливо. В обґрунтування доводів щодо укладення договору АТ "КБ "Приватбанк" надав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, який розміщений на сайті http://privatbank.ua/terms. Наданий банком витяг з Умов та правил не підписаний відповідачем. Згідно з розрахунком заборгованості станом на 14 січня 2020 року сума заборгованості становить 17541,42 грн, яка складається з наступного: 11612,42 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 11612,42 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 2614,48 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 2003,02 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0 грн - нарахована пеня; 0 грн - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина); 811, 50 - штраф (процентна складова). Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того,що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору, умов, на яких він укладався, в тому числі і щодо розміру відсотків та штрафних санкцій за користування кредитними коштами. Колегія суддів в повній мірі не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи із наступного. Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вини повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і проценти за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26 жовтня 2018 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (без уточнення обраного виду карти) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов узгоджені з відповідачем при підписанні анкети-заяви від 26 жовтня 2018 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, простроченого тіла кредиту та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Такі висновки відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що анкета-заява від 26 жовтня 2018 року, крім анкетних даних ОСОБА_1 не містить жодних відомостей, на підставі яких можна встановити волевиявлення позичальника на укладення кредитного договору на умовах, що заявлені позивачем. В анкеті-заяві відсутні відомості щодо обрання типу кредитної картки, схеми погашення кредиту, нарахування відсотків та міра відповідальності за порушення зобов`язань по кредиту. До позовної заяви не додані документи, які підтверджують, що на момент підписання заяви, відповідач був ознайомлений саме з заявленими позивачем умовами кредитування з використанням кредитки. Надані Тарифи з обслуговування кредитних карт «Універсальна» не підтверджують узгодження з позичальником конкретних умов кредитування. Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач не підписував надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/, то такі докази є неналежними і не беруться до уваги судом. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, сплату простроченого тіла та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. За таких міркувань, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України. Однак, враховуючи, що розрахунком заборгованості підтверджено факт отримання та використання ОСОБА_1 кредитних коштів, то у зв`язку з тим, що такі кошти добровільно не повернуті АТ КБ «Приватбанк», заборгованість за фактично отриманою сумою кредитних коштів підлягає стягненню з боржника. Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про те, що між сторонами був укладений договір приєднання на тих умовах, що заявляє позивач, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи. Водночас, колегія суддів вважає, що Банком доведено використання позичальником кредитних коштів та невиконання обов`язку щодо їх повернення кредитору. Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 11612,42 грн (прострочене тіло кредиту). Крім того, до апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» долучив виписку з відкритого на ім`я ОСОБА_1 рахунку, довідку про видачу кредитних карток, довідку про зміну умов кредитування та копію паспорту споживчого кредиту (а.с. 58-65). Частинами 2, 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. АТ КБ «Приватбанк не надав доказів неможливості подання до суду першої інстанції долучених до апеляційної скарги документів, а тому вони не приймаються судом апеляційної інстанції. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вище зазначене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає до часткового задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2020 року підлягає до зміни в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту. Відповідно до статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» підлягають частковому задоволенню, а саме на 66,20 %, то понесені судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 3478,81 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» -задовольнити частково. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2020 року - змінити, скасувавши його в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту. Ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11612,42 гривень. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 3478,81 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді