Постанова 4823 № 730/1205/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 27 серпня 2020 року м. ОСОБА_3 Унікальний номер справи № 730/1205/19 Головуючий у першій інстанції - Стельмах А. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/857/20 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючої-судді Шитченко Н.В., суддів Бобрової І.О., Мамонової О.Є., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, місце ухвалення рішення суду - смт Сосниця, дата складання повного тексту рішення суду - 16 квітня 2020 року. У С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь 25 000 грн заподіяної моральної шкоди. У мотивування заявлених вимог зазначала, що є інвалідом І групи з дитинства, у зв`язку з чим вимушена пересуватися на електровізку. З ОСОБА_2 вона проживає в одному під`їзді по АДРЕСА_1 . 21 квітня 2019 року на території прибудинкової території до неї підійшла неповнолітня дочка відповідача та почала звинувачувати її у викраденні декілька років назад належного їй велосипеда, перешкоджаючи при цьому їй вільно пересуватись на електровізку. У подальшому, продовжуючи свої звинувачення, дівчина зайшла без дозволу до приміщення, де зберігається електровізок, а згодом до неї приєднався й відповідач, які назвали її крадійкою, принижуючи таким чином, що змусило її викликати наряд поліції. Указує, що у зв`язку з описаними подіями вона зазнала моральних та душевних страждань, оскільки привселюдні безпідставні обвинувачення з боку відповідача да його дочки відбувались на очах багатьох мешканців житлового будинку, через що вона тривалий час відчувала пригнічений настрій та небажання виходити з квартири, що супроводжувалось підняттям артеріального тиску, головним болем та погіршенням сну. Завдану моральну шкоду оцінює у 25 000 грн. Розпорядженням в.о. голови Борзнянського районного суду від 05 листопада 2019 року справа № 730/1205/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, була направлена для розгляду до Сосницького районного суду Чернігівської області (а.с. 20-21). Заочним рішенням від 16 квітня 2020 року Сосницький районний суд у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовив. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи судове рішення упередженим та таким, що прийняте без дослідження матеріалів справи, просить скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач на підтвердження своєї невинуватості не надав ані відзиву на позов, ані жодних письмових пояснень з приводу подій, що трапились 21 квітня 2019 року. Позивачка зазначає, що суд безпідставно не пов`язав спричинену їй моральну шкоду внаслідок події, що підтверджена наявними у справі письмовими доказами, а саме, довідкою правоохоронних органів та довідкою про надання їй дозволу на зберігання електровізка у прибудові до житлового будинку. Наголошує на тому, що у відповідності до положень ст. 23 ЦК України має законне право на відшкодування моральної шкоди внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Відповідачем відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції констатував, що під час розгляду справи не було встановлено доказів, визначених ст.ст. 76, 77, 80 ЦПК України, на підтвердження протиправної поведінки 21 квітня 2019 року відповідача та його доньки, порушення честі та гідності позивачки, внаслідок чого остання зазнала моральних страждань. Районний суд указав, що звернення позивачки із заявою до поліції про вчинення протиправних дій щодо неї не є достатнім доказом на підтвердження зазначених нею позовних вимог. Суд апеляційної інстанції погоджується з прийнятим висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства. У справі встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства довічно з ураженням опорно-рухового апарату, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 30 травня 2006 року та копією довідки МСЕК від 20 січня 2012 року (а.с. 6, 8). Позивачка з 08 грудня 1993 року зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 , про що свідчить відмітка Борзнянського РС УДМСУ в Чернігівській області у її паспорті (а.с. 4 зворот). З акту приймання-передачі робіт (надання послуг) від 27 травня 2014 року вбачається, що ПАТ «Завод «Артемзварювання» на замовлення ОСОБА_1 виконало роботу по ремонту крісла колісного, зокрема, було проведено заміну двох акумуляторів (а.с. 7). Згідно з довідкою КП «Борзнажитлосервіс» від 17 квітня 2019 року до житлового будинку АДРЕСА_1 у 2014 році за погодженням з Борзнянською міською радою було добудовано прибудову для зберігання електровізка ОСОБА_1 (а.с. 9). За інформацією Борзнянської міської ради, наданою на запит районного суду, ОСОБА_2 , 1972 року народження, з 28 серпня 2018 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 30), а ОСОБА_3 , 2002 року народження, з 09 лютого 2002 року зареєстрована по АДРЕСА_4 (а.с. 29). 21 квітня 2019 року в журналі єдиного обліку за № 941 було зареєстровано звернення ОСОБА_1 на лінію 102 з приводу звинувачення її у крадіжці велосипеду, що підтверджується повідомленням начальника Борзнянського відділення поліції (а.с. 11). 23 квітня 2019 року позивачка звернулась до Борзнянського ВП із письмовою заявою, в якій просила вжити заходів до ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_3 , які тривалий вчиняють неправомірні дії відносно неї та її майна, а 21 квітня 2019 року без дозволу увірвались до прибудови та безпідставно звинуватили її у крадіжці велосипеда (а.с. 10). У поданій 26 грудня 2019 року до суду першої інстанції заяві ОСОБА_2 вважав безпідставним подання до нього позову, оскільки його дійсне прізвище та його дочки « ОСОБА_3 », а не «ОСОБА_3», як указала ОСОБА_1 у позові, а за вказаною позивачкою адресою: АДРЕСА_5 ні він, ні члени його родини не проживають (а.с. 43). Звернувшись з даним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що моральна шкода була заподіяна їй внаслідок необґрунтованих звинувачень та протиправних дій з боку відповідача та його дочки, через що вона тривалий час відчувала пригнічений настрій та небажання виходити з квартири, що супроводжувалось підняттям артеріального тиску, головним болем та погіршенням сну. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. У відповідності до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно з роз`ясненнями, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму ВСУ). За загальним правилом особа несе відповідальність за завдання моральної шкоди, у відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, тільки в разі наявності вини такої особи. Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Проаналізувавши у повній мірі вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, пославшись на недоведеність позивачкою заявлених нею вимог та ненадання доказів на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов`язує настання певних юридичних наслідків у вигляді відшкодування моральної шкоди. Так, на підтвердження вчинення відповідачем протиправних дій та факту заподіяння їй душевних страждань ОСОБА_1 надала довідку про виклик 21 квітня 2019 року наряду поліції та копію її письмової заяви до Борзнянського ВП від 23 квітня 2019 року, в якій указувала, в чому саме полягають незаконні дії ОСОБА_2 та його неповнолітньої дочки. У той же час, матеріали справи не містять висновку посадової особи органу поліції про результати перевірки викладених у заяві ОСОБА_1 обставин або будь-яких інших документів, складених відповідними посадовими особами у межах компетенції, якими була б встановлена неправомірність дій відповідача або його неповнолітньої доньки відносно позивачки. Наявна у матеріалах справи довідка КП «Борзнажитлосервіс» свідчить лише про те, що за погодженням з Борзнянською міською радою у 2014 році було добудовано прибудову до житлового будинку, в якому мешкає ОСОБА_1 , та надано останній дозвіл для зберігання електровізка. Отже, посилання скаржниці на те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки поданим нею письмовим доказам не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки вони не є належними та допустимими, в контексті ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами неправомірності дій відповідача та наявності його вини в завданні шкоди. Ні у суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду позивачкою не заявлялось клопотання про виклик та допит у якості свідків осіб, покази яких, за наявності інших належних та допустимих доказів, могли б бути взяті до уваги при вирішенні наявного спору. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання ОСОБА_1 на неподання відповідачем на підтвердження своєї невинуватості відзиву або письмових пояснень з приводу подій, що трапились 21 квітня 2019 року, оскільки подання відзиву на позов та пояснень, у відповідності до положень ст.ст. 178, 182 ЦПК України, є правом, а не обов`язком відповідача, у той час як за правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона (у даному випадку позивачка) повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Отже при прийнятті оспорюваного рішення суд, виходячи з принципу змагальності, оцінював лише надані стороною позивача докази та заперечення. Апеляційний суд не надає правової оцінки іншим доводам апеляційної скарги позивача, оскільки вони правового значення для правильного вирішення спору не мають і не спростовують вищевикладені висновки суду. Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують і не дають підстави для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 27 серпня 2020 року. Головуюча: Судді: