Постанова 4823 № 745/157/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 08 липня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 745/157/24 Головуючий у першій інстанції Смаль І. А. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/948/24 розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 18 березня 2024 року (місце ухвалення смт Сосниця) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року ТОВ «Бізнес позика» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором В обґрунтування своїх вимог посилалось на те, що 16.08.2023 між ТОВ «Бізнес позика» і ОСОБА_1 був укладений Договір про надання кредиту № 462723-КС-003 шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого ТОВ «Бізнес позика» надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8000,00 грн, строком на 16 тижнів, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,15957313 % за кожен день користування. Вказує, що ТОВ «Бізнес позики» свої зобов`язання за договором виконало і надало позичальнику грошові кошти у розмірі 8000 грн шляхом перерахування на банківську карту позичальника, яка була вказана при заповненні позичальником анкетних даних в особистому кабінеті. Як зазначає позивач, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, станом на 12.02.2024 утворилась заборгованість за Договором № 462723-КС-003 про надання кредиту у розмірі 25800,94 грн, з яких: суми прострочених платежів по тілу кредиту 8000 грн, суми прострочених платежів по процентах 16600,94 грн, суми прострочених платежів за комісією 1200,00 грн. В позові ТОВ «Бізнес позика» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 462723-КС-003 про надання кредиту від 16.08.2023 у розмірі 25800,94 грн яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 8000 грн, суми прострочених платежів по процентах 16600,94 грн, суми прострочених платежів за комісією 1200,00 грн. Заочним рішенням Сосницького районного суду від 18.03.2024 позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 користь ТОВ "Бізнес позика" 25800,94 грн заборгованості, з яких: 8000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 16600,94 грн - сума заборгованості за відсотками; 1200 грн заборгованість з комісії. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду обґрунтовано доведеністю факту неналежного виконання зобов`язання за кредитними договорами, наявність заборгованості, яку відповідач не сплатив, що є підставою для стягнення заборгованості на користь позивача. Ухвалою Сосницького районного суду від 02.05.2024 заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишена без задоволення. Не погодившись з вказаним рішенням суду, у порядку ч. 4 ст. 287 ЦПК України ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Сосницького районного суду від 18.03.2024 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес позика» у повному обсязі. За доводами апеляційної скарги судом при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права; висновки суду не відповідають обставинам справи та спростовуються матеріалами справи. В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що відповідно до вимог ст. 7, 45, 119, 120 КУзПБ розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Вказує, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2023 відкрито провадження справі № 927/1630/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника з метою виявлення кредиторів на офіційному веб-порталі судової влади України; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 18.12.2023; введено процедуру реструктуризації боргів боржника з 18.12.2023; керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражного керуючого Белінську Н.О. Тому заявник вважає, що після ухвалення_Господарським судом Чернігівської області ухвали від 18.12.2023 у справі № 927/1630/23 про відкриття провадження справі № 927/1630/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав та припинено нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов`язаннями боржника. Як наголошує заявник, позовна заява, долучені до неї документи та розрахунок заборгованості, наданий позивачем підтверджують той факт, що майнові вимоги позивача, які були предметом розгляду в Сосницькому районному суді, існували до відкриття провадження у справі та під час провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . За доводами скарги, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що Договір № 462723-КС-003 про надання кредиту укладено 16.08.2023 зі строком (терміном) дії до 06.12.2023, тому вважає, що вимоги позивача у цій справі є такими, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство і позивач був зобов`язаний подати до господарського суду письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Проте, позивач будучи кредитом, не звертався у справі № 927/1630/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 з вимогами до боржника, а звернувся з позовною заявою до Сосницького районного суду. Також зазначає, що відповідно до положень ст. 90 КУзПБ господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів. Так, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.02.2024 у справі № 927/1630/23 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 закрито. Проте, як вказує заявник, позивач станом на дату закриття провадження у справі № 927/1630/23 Господарського суду Чернігівської області 13.02.2024, не скористався своїм правом на пред`явлення вимог до боржника, як конкурсній кредитор, а тому його вимоги вважаються погашеними та наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На переконання заявника, його заборгованість перед ТОВ "Бізнес позика" є погашеною в силу вимог спеціального Закону, а саме ст.ст. 45, 90 Кодексу України з процедур банкрутства, що встановлено судовим рішенням - ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.02.2024 у справі № 927/1630/23 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 . На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Бізнес позика» до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 16.08.2023 між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 був укладений Договір № 462723-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором UA-7347 (а.с. 12-16). Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 8000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами надання споживчих кредитів. Пунктом 2.3 договору встановлено строк, на який надається кредит, складає 16 тижнів, стандартна процентна ставка за кредитом в день 1,15957313, фіксована 2,00000000, комісія за надання кредиту 1200,00 грн, термін дії договору до 06.12.2023, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту складає 16800,00 грн. Згідно розділу 7 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх. Паспортом споживчого кредиту, що підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-2197 16.08.2023 та у якому він підтвердив отримання та ознайомлення з інформацію, яка надається споживачу до укладення договору, встановлено суму кредиту 8000,00 грн, строк кредитування 16 тижнів, мета отримання кредиту - на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом, протягом трьох робочих днів, тип процентної ставки фіксована, комісія за надання кредиту 1200,00 грн (а.с. 10-11). З матеріалів справи, а саме інформаційної довідки від 14.02.2024, убачається, що ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг для ТОВ «Бізнес позика» 16.08.2023 було здійснено перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 8000 грн згідно кредитного договору № 462723-КС-003, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 25 зворот). Факт підписання відповідачем ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором останнім не заперечувався. Згідно із розрахунком заборгованості за кредитом, станом на 14.02.2024 існує заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 25800,94 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 8000 грн, суми прострочених платежів по процентах 16600,94 грн, суми прострочених платежів за комісією 1200 грн (а.с. 22-23). Відповідно до умов вказаного договору невід`ємною частиною цього договору є Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», які розміщені на сайті за посиланням - /bizpozyka.com/, /tpozyka.com/, /getfin.com.ua/, з якими позичальник зобов`язався ознайомитись (а.с. 31-40). Станом на день подання позову до суду відповідач борг за кредитним договором не повернув. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доведеним є факт неналежного виконання зобов`язання за кредитними договорами, наявність заборгованості, яку відповідач не сплатив, що є підставою для стягнення заборгованості на користь позивача. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес позика». Так, матеріалами справи підтверджується і не заперечується відповідачем, що кредитний договір між ТОВ «Бізнес Позика» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений 16.08.2023 в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію». При цьому, ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Бізнес Позика» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Бізнес Позика» надіслало відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору. При реєстрації та входу в особистий кабінет позичальника при укладенні кредитного договору, відповідачем використано фінансовий номер телефону та електронну пошту, що також підтверджується наданою позивачем до суду візуальною формою та анкетою клієнта (а.с. 24, 28-29). Саме на вказаний відповідачем номер телефону було відправлено одноразовий ідентифікатор, яким підписано кредитний договір. До укладення кредитного договору ТОВ «Бізнес Позика» року здійснено верифікацію ОСОБА_1 за допомогою BankID НБУ за такими відомостями: - П.І.Б. ОСОБА_1 ; - РНОКПП - НОМЕР_2 ; через Українське бюро кредитних історій (УБКІ) перевірено, що відповідач не належить до скомпрометованих осіб (а.с. 45 зворот). У вказаному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту сплати відсотків за користування позикою, розмір і тип процентної ставки, розмір комсії. Кредитний договір є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався. Розрахунок заборгованості проведений кредитором відповідачем не спростований ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді, будь-яких нових нарахувань кредитної заборгованості позивач не проводив. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доводи апеляційної скарги про те, що в силу положень ст. 7, 45, 119, 120 КУзПБ та у зв`язку з постановленням ухвали Господарським судом Чернігівської області від 18.12.2023 відкрито провадження справі № 927/1630/23 строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав та припинено нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов`язаннями боржника; майнові вимоги позивача, які були предметом розгляду в Сосницькому районному суді, існували до відкриття провадження у справі та під час провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; кредитний договір укладено до дня відкриття провадження у справі про банкрутство і позивач був зобов`язаний подати до господарського суду письмову заяву з вимогами до боржника; станом на дату закриття провадження у справі № 927/1630/23 Господарського суду Чернігівської області 13.02.2024, не скористався своїм правом на пред`явлення вимог до боржника, як конкурсній кредитор, а тому його вимоги вважаються погашеними не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до положень статті 7 Кодексу України з питань банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи. Відповідно до ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом. Згідно з п. 1. ч. 1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог. Відповідно до ч. 4 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства у випадках, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2023 відкрито провадження справі № 927/1630/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника з метою виявлення кредиторів на офіційному веб-порталі судової влади України; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 18.12.2023; введено процедуру реструктуризації боргів боржника з 18.12.2023; керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражного керуючого Белінську Н.О. (а.с. 125-127). Також ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.02.2024 припинено процедуру реструктуризації боргів боржника та повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Білінської Н.О.; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 закрито; вимоги конкурсних кредиторі, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню (а.с. 128-132). Перевіряючи доводи скарги, апеляційний суд враховує, що кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес позика» був укладений 16.08.2023, тобто до відкриття провадження про неплатоспроможність ОСОБА_1 , а з позовом про стягнення заборгованості за цим кредитним договором ТОВ «Бізнес позика» звернулось 20.02.2024. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) вказано, що відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19. У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог. Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає. Враховуючи викладене, оскільки провадження про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 існувала з 18.12.2023 (відкриття провадження про неплатоспроможність) по 13.02.2024 (закриття провадження про неплатоспроможність), а спір між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 виник 20.02.2024, тобто з моменту звернення з позовною заявою до суду та на час розгляду справи у суді першої інстанції, а саме з 20.02.2024 по 18.03.2024 відносно відповідача не існувало жодних відкритих проваджень про його неплатоспроможність в господарському суді, а тому необґрунтованими є твердження відповідача про те, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач не звертався з вимогами в межах розгляду справи господарським судом про його неплатоспроможність. Відповідачем ОСОБА_1 не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду належних доказів, що майнові вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, існували до відкриття провадження у справі та під час провадження у справі про його неплатоспроможність. Як вбачається відповідачем ОСОБА_1 було отримано споживчий кредит, як фізичною особою, крім того цей кредитний договір, про стягнення заборгованості за яким заявлені вимоги не був предметом дослідження Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2023 у справі № 927/1630/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки строк кредиту сплив 06.12.2023, а позивачем було подано позов 20.02.2024. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду, ТОВ «Бізнес позика» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, зокрема, кредитний договір, оформлений та підписаний сторонами в установленому законом порядку, первинні бухгалтерські документи про зарахування на рахунок позичальника визначених договором кредитних коштів, належний розрахунок кредитної заборгованості, проведений кредитором. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, належним чином оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що відповідач ОСОБА_1 підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором кредитний договір, але своєчасно не виконав грошове зобов`язання, не сплатив заборгованість за укладеним договором, у зв`язку із чим утворилась заборгованість та відсутність доказів на спростування розміру заборгованості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 25800,94 грн. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 18 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 08.07.2024. Головуючий Судді :