Ухвала КЦС ВС № 607/16128/19

Ухвала 27 серпня 2020 року м. Київ справа № 607/16128/19 провадження № 61-12188ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу Кооперативу «СОЮЗ», від імені якого діє адвокат Парубій Іван Миколайови, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кооперативу «СОЮЗ» про визнання майнових прав на об`єкт нерухомості та за зустрічним позовом Кооперативу «СОЮЗ» до ОСОБА_1 про визнання правовідношення припиненим та стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кооперативу «СОЮЗ» про визнання майнових прав на об`єкт нерухомості. Кооператив «Союз»звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання правовідношення припиненим та стягнення коштів. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 червня 2020 року, в задоволені позову ОСОБА_1 до Кооперативу «СОЮЗ» відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Кооперативу «СОЮЗ відмовлено. 13 серпня 2020 року Кооператив «СОЮЗ», від імені якого діє адвокат Парубій І. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 червня 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Як убачається з поштового конверту, касаційну скаргу здано на пошту 13 серпня 2020 року, тобто з пропущенням строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України. До касаційної скарги додано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій заявник стверджує, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції він отримав лише 30 липня 2020 року в приміщені Тернопільського апеляційного суду, проте жодних доказів на підтвердження зазначених обставин не надав. Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнано неповажними. Заявник протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху має право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку та наданням відповідних доказів. Наведені заявником причини, що призвели до пропуску строку на касаційне оскарження, не можуть бути визнані поважними, оскільки не підтверджені належними доказами. Крім того, до касаційній скарги додано заяву про відстрочення сплати судового збору, яка обґрунтована тим, що у Кооператива «СОЮЗ» тимчасово відсутні посадові особи, уповноважені вирішувати питання господарської діяльності, в тому числі питання сплати судового збору. Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Разом з тим інших правових підстав для відстрочення заявнику сплати судового збору за подання касаційної скарги законом не передбачено. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64). Проте, наведені в обґрунтування заяви про відстрочення сплати судового збору доводи не є умовами, передбаченими частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України та частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», за наявності яких суд вправі відстрочити сплату судового збору. Сам факт відсутності в Кооперативі «СОЮЗ» посадових осіб, уповноважених вирішувати питання господарської діяльності, не підтверджує тієї обставини, що заявник не може сплатити судовий збір. Тому у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити. За подання касаційної скарги справляється судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми (підпункт 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку:

207. Ураховуючи викладене, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 842,00 грн. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату. Також частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга Кооперативу «СОЮЗ» не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявника узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Згідно із частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Кооперативу «СОЮЗ», від імені якого діє адвокат Парубій Іван Миколайович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 червня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 25 вересня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, з наданням відповідних доказів, не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк