Постанова 4850 № 200/202/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 серпня 2020 року справа №200/202/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року (повне судове рішення складено 01 червня 2020 року у м. Слов`янську) у справі № 200/202/20-а (суддя в І інстанції Мозговая Н.А.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Управління) про визнання бездіяльності в не здійсненні перерахунку та не сплаті індексації щомісячних страхових виплат за період з 15.10.2001 протиправною; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату донарахованої суми індексації щомісячних страхових виплат за період з 15.10.2001, за винятком виплачених сум, без врахування розміру пенсії, та визначенням базових місяців, в яких відбулося підвищення пенсійних виплат, а також компенсації втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасністю виплати індексації страхових виплат за період з 15.10.2001 по день фактичної сплати відповідних сум індексації щомісячних страхових виплат. Так, у позовній заяві зазначено, що 23.09.1998 під час праці на підприємстві ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» трапився нещасний випадок, за наслідками розслідування якого роботодавцем складено акт № 6 про нещасний випадок від 26.09.1998, яким було встановлено факт нещасного випадку на виробництві. 12.08.1999 вона вперше пройшла огляд МСЕК, де була встановлена 10% ступінь втрати профпрацездатності з датою повторного огляду. Згідно листа Фонду соціального страхування з 15.10.2001 вона перебуває на обліку в Бахмутському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі Бахмутське відділення). В липні 2019 року вона звернулась із заявою до Управління, в якій просила повідомити, чи нараховувалась та виплачувалась індексація щомісячних страхових виплат за весь час перебування на обліку в фонді соціального страхування, та якщо так, то в якій сумі вона нараховувалась, за які періоди часу та коли була сплачена, а якщо ні, то нарахувати і сплатити індексацію за весь період перебування в фонді соціального страхування, а також сплатити компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасністю виплати сум індексації. Відповідач листом від 13.08.2019 повідомив про те, що згідно з наданою інформацією та з урахуванням місяців підвищення доходів відділенням здійснено нарахування індексації страхових виплат з місяця перевищення порогу індексації індексом споживчих цін - за період з серпня 2011 року по грудень 2017 року (вибірково в окремі роки та місяці). З 11.10.2017 нарахування індексації проводиться відповідно до частини 15 статті 42 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 1105-XIV) одночасно з проведенням перерахунку щомісячної страхової виплати згідно до закону за цими видами страхування. Враховуючи наведене, позивач вважала, що відповідачем порушені її права на соціальний захист, тому звернулась до суду з відповідним позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправною бездіяльність Управління, що полягає у не здійсненні перерахунку та не сплаті на користь ОСОБА_1 індексації щомісячних страхових виплат за період з 01 квітня 2001 року за винятком виплачених сум, без врахування розміру пенсії та визначення базових місяців, в яких відбулось підвищення пенсійних виплат, а також компенсації втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасністю виплати індексації страхових виплат за період з 01 квітня 2001 року по день фактичної сплати відповідних сум індексації щомісячних страхових виплат. Зобов`язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату донарахованої суми індексації щомісячних страхових виплат за період з 01 квітня 2001 року за винятком виплачених сум, без врахування розміру пенсії та з визначенням базових місяців, в яких відбулось підвищення страхових виплат, а також компенсації втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасністю виплати індексації страхових виплат за період з 01 квітня 2001 року по день фактичної сплати донарахованих сум індексації щомісячних страхових виплат. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначено, що позивач була взята на облік до Бахмутського відділення у липні 2001 року. Первинною постановою про призначення страхової виплати від 17.07.2001 позивачу була призначена страхова виплата у розмірі 28,60 грн. з урахуванням періоду з 01.04.2001. Положеннями Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) передбачено суттєву обставину: у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Для правильного визначення місяця, в якому відбулося підвищення доходу (в даному випадку після звільнення позивача йдеться про пенсію) та який буде під час розрахунку вважатися базовим, відповідач мав отримати відомості з Пенсійного фонду щодо розміру пенсії потерпілого при проведенні індексації. За відсутності інформації щодо місяців підвищення доходу потерпілого, визначитися з базовими місяцями та застосувати вірні індекси інфляції при проведенні індексації неможливо. Органи Фонду не повинні та не мають можливості звертатися до територіальних органів Пенсійного Фонду, до органів Державної фіскальної служби з метою отримання інформації про щомісячний розмір отримуваної пенсії та місяців її підвищення щодо будь-якого потерпілого на виробництві, оскільки ці відомості є персональними даними. Також апелянт зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно довідки № 4279, що у період з 17.10.1991 по 03.09.2000 ОСОБА_1 працювала у ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (а.с.23). 29.01.1998 о 13 години 30 хвилин з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві, що підтверджується актом про нещасний випадок №6 від 26.04.1998 (а.с.27-28). Відповідно до довідки МСЕК серії 2-18 АВ № 079173 позивачу безстроково встановлено 10% ступені втрати професійної працездатності (а.с.24). Постановою Артемівського міського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 353 від 17.07.2001 у зв`язку із отриманням ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 23.09.1998, з 01.04.2001 позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 28,60 грн. (а.с.93). 23.05.2017 позивач зверталась із заявою до відповідача, у якій просила провести індексацію щомісячної страхової виплати (а.с.95). Постановами відповідача від 02.11.2011, 23.05.2017 позивачу призначено розраховану суму індексації щомісячної страхової виплати (а.с.94,99). В липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою щодо надання інформації про нарахування та виплату індексації щомісячних страхових виплат за весь час перебування на обліку (а.с.25). Листом від 13.08.2019 Управління повідомило позивача про те, що відділенням здійснювалась індексація щомісячних страхових виплат таким чином: за серпень та вересень 2011 року загальною сумою 2,28 грн. виплачено у листопаді 2011 року; за період з червня 2014 року по лютий 2017 року загальною сумою 1448,14 грн. виплачено у червні 2017 року; за серпень 2017 року в сумі 11,68 грн. виплачено у вересні 2017 року; за вересень 2017 року в сумі 11,68 грн. виплачено у жовтні 2017 року; за жовтень та листопад 2017 року загальною сумою 23,36 грн. виплачено у листопаді 2017 року. З січня 2018 року було припинено нарахування індексації, у зв`язку з перерахуванням щомісячної страхової виплати згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та членам їх сімей» від 27.12.2017 № 1053, тому що збільшення страхової виплати внаслідок перерахунку перевищило розмір нарахованої індексації. З 11.10.2017 індексація страхових виплат здійснюється відповідно до частини 15 статті 42 Закону № 1105-XIV одночасно з проведенням перерахунку щомісячної страхової виплати відповідно до частини 2 статті 37 вищезазначеного Закону. Відповідно до ч.2 ст.37 Закону № 1105-XIV з 01.03.2018 та з 01.03.2019 Бахмутським відділенням здійснено перерахунок щомісячних страхових виплат (а.с.26). Згідно довідки Бахмутського відділення від 27.01.2020 про нараховані та виплачені суми індексації доходів за період з серпня 2011 року по грудень 2019 року позивачу нараховано та виплачено індексацію в сумі 1509,12 грн. (а.с.92). Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з такого. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон № 1105-XIV, який набрав чинності з 01 квітня 2001 року. Вказаний Закон передбачає індексацію суми страхової виплати. Так, відповідно до ч. 15 ст. 42 Закону № 1105-XIV в редакції, яка була чинною до 11 жовтня 2017 року, було передбачено, що індексація суми страхової виплати провадиться відповідно до законодавства. Відповідно до ст. 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Статтею 2 вказаного Закону, яка визначає об`єкти індексації грошових доходів населення, в редакції, яка була чинною та підлягала застосуванню до 11 жовтня 2017 року, було визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (абз. 5 ч.1 ст.2). Частиною 5 ст. 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно зі ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі: до 01 січня 2016 року - 101 відсоток, після 01 січня 2016 року 103 відсотки (з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, яким внесено зміни до вказаного Закону, зокрема змінено відсоток порогу індексації в сторону збільшення). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Згідно зі ст. 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду. За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. З 11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким, зокрема: - ч. 15 ст. 42 Закону № 1105-XIV викладено в редакції, згідно з якою індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до частини другої статті 37 цього Закону; - абз.5 ч.1 ст.2 Закону № 1282-XII викладено в редакції, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, - суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування. Статтею 5 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ч. 15 ст. 42 Закону № 1105-XIV індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до частини другої статті 37 цього Закону, якою передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Отже, законодавством передбачений обов`язок відповідача здійснювати індексацію страхових виплат. При цьому такий обов`язок не залежить від здійснення застрахованою особою певних активних дій. Доводи про те, що Управління не має можливості отримати відомості про доходи позивача апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування України, що затверджено постановою правління Фонду соціального страхування України від 24 січня 2017 року № 5 Фонд соціального страхування, в тому числі: забезпечує ведення реєстру потерпілих від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань, а також осіб, які у разі смерті потерпілого мають право на одержання страхових виплат; здійснює обмін Інформацією з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, державної фінансової політики, реалізації державної податкової політики та з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Пенсійним Фондом України іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування та громадськими формуваннями для виконання Фондом покладених на нього функцій і завдань, визначених законодавством України. Крім того, сумісною постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, передбачено, що у разі необхідності органи Пенсійного фонду повинні безкоштовно надавати відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків додаткову інформацію щодо призначення та розміру пенсій, щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, допомоги на поховання і витрат на виплату та доставку пенсій (п.11). Порядок № 1078, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Положеннями абзаців 1-3 пункту 10 Порядку № 1078 встановлено, що у разі, коли потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання одночасно із щомісячною грошовою сумою, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, виплачується пенсія, в першу чергу індексується щомісячна грошова сума. Якщо особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, одночасно із щомісячною страховою виплатою виплачується пенсія, в першу чергу індексується сума щомісячної страхової виплати. Індексація пенсій у випадках, зазначених у першому і другому абзацах цього пункту, провадиться органами Пенсійного фонду на підставі довідок відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, в яких зазначається сума призначеної страхової виплати, проіндексована її сума і сума індексації. Отже, виходячи з наведених вище положень, правові підстави для здійснення індексації одного виду грошового доходу (щомісячної страхової виплати) населення у разі підвищення розміру іншого (пенсії) на підставі отриманих від органу Пенсійного фонду України довідок про підвищення розміру відсутні. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 травня 2019 року у справі № 824/497/16-а. Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування сум індексації за минулий період, оскільки ч. 7 ст. 47 Закону № 1105-XIV встановлено, що у разі якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку. Вказаний висновок не спростовує і зміст ч. 4 ст. 47 вказаного Закону, яка передбачає, що виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Адже зазначена норма передбачає випадки, коли виплати призначені, але не одержані потерпілим. Тоді як в даному випадку виплати індексації страхових виплат не були призначені саме Управлінням. Частиною 2 статті 9 КАС України суду надане право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Судами встановлено, що позивачу постановою Артемівського міського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 353 від 17.07.2001 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 28,60 грн. з 01.04.2001. Отже, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку та не сплаті індексації щомісячних страхових виплат без врахування розміру пенсії та визначення базових місяців, в яких відбулось підвищення пенсійних виплат, підлягають задоволенню за період з 01.04.2001, за винятком виплачених сум. Стосовно компенсації втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасністю виплати індексації страхових виплат за період з 15.10.2001 по день фактичної сплати відповідних сум індексації щомісячних страхових виплат. Так, при нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат» (далі - Закон № 2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159). Стаття 1 Закону № 2050-III визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Згідно з п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладеною у постанові від 7 листопада 2012 року № 6-131цс12. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. У такому випадку правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку № 159, формулювання щодо обчислення компенсації, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень наведеного Порядку, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17). Таким чином, з урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації щомісячних страхових виплат підлягають задоволенню з 01.04.2001 по день фактичної сплати відповідних сум індексації щомісячних страхових виплат, оскільки позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку саме з 01.04.2001. Доводи апеляційної скарги щодо передчасності вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації щомісячних страхових виплат, не беруться до уваги, оскільки, як встановлено матеріалами справи, відповідачем частково (за певні періоди) було здійснено нарахування та виплата індексації щомісячних страхових виплат. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 200/202/20-а залишити без змін. Повне судове рішення 27 серпня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук