Постанова 4824 № 358/1897/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Корбут В.М. Єдиний унікальний номер справи №358/1897/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9198/2020 ПОСТАНОВА Іменем України 26 серпня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Верланова С.М., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Богуславського районного суду Київської області від 24 квітня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: У грудні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 12 серпня 2016 року було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н, відповідно до умов якої відповідач отримав кредит у розмірі 14 316,54 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 24% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. За умовами вказаного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась заборгованість, розмір якої станом на 05 листопада 2019 року становить 25 497,21 грн та складається із заборгованості за кредитом в розмірі 11 302,83 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 6732,41 грн, заборгованості за пенею в розмірі 7461,97 грн. На підставі викладеного АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути із ОСОБА_1 вказану заборгованість на свою користь. Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 24 квітня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 302,83 грн та судовий збір у розмірі 851,38 грн, а всього - 12 154,21 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягнення заборгованості за відсотками, АТ КБ «ПриватБанк» подало до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Богуславського районного суду Київської області від 24 квітня 2020 року у цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення процентів задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. У апеляційній скарзі вказує, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, оскільки сторони в тексті Генеральної угоди погодили їх розмір. Суд першої інстанції не дослідив даний доказ та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача процентів. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року відкрито провадження у справі. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача у встановленому порядку до суду не надходив. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 497,21 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Оскільки позивач оскаржив рішення лише в частині відмови у стягненні з відповідача на його користь заборгованості по процентам, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише в цій частині. Встановлено, що 03 квітня 2012 року ОСОБА_1 заповнив бланк Анкети-заяви про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку» (а.с. 5). В подальшому, 12 серпня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н (а.с. 6). Відповідно до наданого позивачем розрахунку, у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором, яка станом на 27 травня 2019 станом на 05 листопада 2019 року становить 25 497,21 грн та складається із заборгованості за кредитом в розмірі 11 302,83 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 6732,41 грн, заборгованості за пенею в розмірі 7461,97 грн. (а.с. 4). За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів, суд першої інстанції послався на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, не звернувши при цьому уваги на те, що у вищевказаній справі, переглянутій Великою Палатою, були інші фактичні обставини, ніж у даній справі. Зокрема, у справі, переглянутій Великою Палатою Верховного Суду, відповідачем була підписана лише Анкета-заява, яка не містила жодної інформації щодо складових кредиту та їх розміру, при цьому Генеральна угода, в якій сторони передбачили та погодили такі істотні умови, як строк користування коштами, розмір процентів та обов`язок позичальника сплатити штраф в разі порушення строків виконання зобов`язання, між банком та позичальником не укладалась. Отже, справа № 342/180/17, в якій Великою Палатою Верховного Суду 03 липня 2019 року було сформульовано правовий висновок, ґрунтувалась на фактичних обставинах, відмінних від обставин у даній справі, тому застосуванню до спірних правовідносин цей висновок не підлягає. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За правилом ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Таким чином, основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав кредитні кошти, користувався ними та частково погашав заборгованість, отже своїми діями визнав укладення кредитного договору (ч.2 ст. 642 ЦК України) та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на його виконання, зокрема, на погашення заборгованості. Пунктом 2.1. Генеральної угоди передбачено, що банк надає позичальнику строковий кредит у розмірі 14 316,57 грн на строк 36 місяців з 12 серпня 2016 року по 31 серпня 2019 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в обмін на зобов`язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти у розмірі 2 % на місяць на суму залишку заборгованості у вказаній заяві, Умовах і правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється з 1 по 25 число кожного місяця. Позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) у розмірі 561,68 грн. для погашення заборгованості, яка складається із заборгованості за кредитом, процентами, а також інших витрат відповідно до Умов і правил. Останнє погашення заборгованості повинно бути здійснено не пізніше 31 серпня 2019 року. Таким чином, сторони погодили у встановленому порядку розмір процентів за користування кредитними коштами та умови щодо їх сплати. Отже, враховуючи те, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами кредитного договору, а також факт існування за договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по сплаті кредиту, помилковим є висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вимоги АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 6732,41 грн, обов`язок сплати яких передбачений умовами укладеного між сторонами договору та нормами діючого цивільного законодавства. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення вказаної суми. Відповідно, з урахуванням ч. 13 ст. 141 ЦПК України, рішення суду підлягає також скасуванню в частині вирішення питання про розподіл судових витрат. Пропорційно до задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню 3534,42 грн. судового збору. Керуючись ст.ст. 141, 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, постановила: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Богуславського районного суду Київської області від 24 квітня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості по відсоткам та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 6732 (шість тисяч сімсот тридцять дві) грн 41 коп. Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 3534 (три тисячі п`ятсот тридцять чотири) грн 42 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Реквізити сторін: Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570; Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 . Головуючий: М.В. Мережко Судді: С.М. Верланов С.І. Савченко