Постанова 4852 № 280/5594/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5594/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 р. (суддя Максименко Л.Я., повне судове рішення складено 27.04.2020 р.) в справі № 280/5594/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті пенсії з 01.03.2017 р., зобов`язання здійснити виплату пенсії згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 р. № 418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 р. № 713, з 01.03.2017 р. по теперішній час без обмежень граничного розміру пенсії, з урахуванням проведених виплат. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 р. позов задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2017, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713, з 01.03.2017 без обмежень граничного розміру пенсії, з урахуванням проведених виплат. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує, що норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії є чинними, неконституційними не визнані, тому мають застосовуватися до спірних правовідносин. Вважає неправильним посилання суду першої інстанції на приписи абзаців 1 та 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. №3668-VІ, оскільки ці норми не скасовують обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, а лише визначають, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимального розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків. Тому вважає, що розмір пенсії незалежно від часу призначення пенсії має бути обмежено максимальним розміром, встановленим Законом №3668-VІ. Також вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України, що не враховано судом першої інстанції. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходиться на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та з 21.04.1997 отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробного складу цивільної авіації згідно зі ст. ст. 53, 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Листом від 24.10.2019 за вих. №86/І-1 відповідачем надано відповідь на звернення позивача та зазначено про обґрунтованість застосування обмеження розміру пенсії. Відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2017 (розмір пенсії 12956,53 грн. зменшено до 10740,00 грн.), з 01.03.2018 (розмір пенсії 17759,48 грн. зменшено до 13730,00 грн.) та з 01.03.2019 (розмір пенсії 22161,52 грн. зменшено до 14970 грн.). Суд першої інстанції із посиланням на п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. №3668-VІ, відповідно до якого обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом, а також Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2004 від 17.03.2004, № 20-рп/2004 від 01.12.2004, № 8-рп/99 від 06.07.1999, №5-рп/2002 від 20.03.2002, № 20-рп/2004 від 01.12.2004, враховуючи, що пенсія за вислугу років позивачу призначена у 1997 році, дійшов висновку, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим статтею 2 Закону №3668-VІ, на позивача не розповсюджується, тому визнав протиправними дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного пенсійного забезпечення з 01.03.2017 року. Суд визнає приведені висновки необґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.04.1997 р. отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробного складу цивільної авіації відповідно до статей 53, 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На звернення позивача з питання правомірності обмеження максимального розміру пенсії відповідач листом від 24.10.2019 р. № 86/І-1 повідомив, що відповідно до пункту 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740,00 гривень. Після перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно - випробного складу» від 21.07.1992 р. № 418 з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до п. 7 порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації» від 09.08.2005 № 713 розмір пенсії позивача з урахуванням підвищення за особливі заслуги перед Україною склав - 22161,52 грн., після обмеження - 14970,00 грн.; з 01.07.2019 р. - 22521,24 грн., після обмеження - 15640,00 грн. Спірним і цій справі є правомірність дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром (10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) перерахованої позивачу пенсії з 01 березня 2017 року, яка призначено до 01.01.2016 р. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України проголошено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Частиною першою статті 51 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Відповідно до частини 1 статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу. Згідно з п. 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 р. № 418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 р. № 713, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Отже, законодавством передбачено право позивача на перерахунок пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня. Статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 р. (надалі - Закон № 3668-VI) встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Стаття 2 втратила чинність в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» як така, що є неконституційною, на підставі рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013. Наведена норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 85 Закону № 1788-XII, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (тобто до 01 жовтня 2011 року). Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Тобто, пільга щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром надавалась лише до того часу, поки розмір пенсії, що виплачується, буде відповідати максимальному розміру пенсії. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього Суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 червня 2014 року у справі за заявою Великода проти України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Вирішення питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів віднесено до компетенції Конституційного Суду України (статті 147 Конституції України). Таким чином, оскільки норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії такої категорії пенсіонерів як позивач неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому мають застосовуватися, суд визнає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність обмеження максимального розміру пенсії позивача на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 р. в справі № 205/8204/16-а та від 31.01.2019 р. в справі № 285/933/16-а. Разом з тим, суд визнає необґрунтованими посилання апелянта на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, з огляду на те, що спірні правовідносини є триваючими, відповідно, звернення до суду не може обмежуватися будь-яким строком. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 р. в справі № 280/5594/19 задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 р. в справі № 280/5594/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії скасувати. Ухвалити в справі № 280/5594/19 нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 26.08.2020 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 26.08.2020 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко