Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/5502/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5502/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В., суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2020 в адміністративній справі №280/5502/19 (головуючий суддя Татаринов Д.В., повний текст складено 11.01.2020) у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся 11.11.2019 року до адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо застосування обмежень граничною розміру при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії з 01 березня 2017 року по теперішній час; - зобов`язати відповідача здійснити виплату пенсії позивачу згідно пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713, з 01 березня 2017 року по теперішній час без обмежень граничного розміру пенсії, з урахуванням проведених виплат. Позов обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером з 01 січня 1987 року та отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробного складу цивільної авіації, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Однак, розмір його пенсії було обмежено відповідачем з 01 березня 2017 року. Вважає дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії протиправними, оскільки таке обмеження максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2020 позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо застосування обмежень граничною розміру при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2017 року по теперішній час та зобов`язано відповідача здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 згідно пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713, з 01 березня 2017 року по теперішній час без обмежень граничного розміру пенсії, з урахуванням проведених виплат. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що пенсія за вислугу років позивачу призначена у 1987 році, обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 рок №3668-VІ, та на позивача не розповсюджується, а відтак дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного пенсійного забезпечення з 01 березня 2017 року є протиправними. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розмір пенсії незалежно від часу призначення пенсії підлягає обмежено максимальним розміром встановленим Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 рок №3668-VІ. Згідно відзиву на апеляційну скаргу, позивач просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, залишивши рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Посилається на те, що він отримує пенсію з 1987 року за вислугу років. Розпорядженням 123427 від 15.03.2017 року проведено перерахунок його пенсії, основний розмір склав 12 157,45грн., проте з 01.03.2017 року призначено до виплати пенсію в зменшеному розмірі 10 740грн. Розпорядженням 123427 від 16.04.2018 року проведено перерахунок його пенсії, основний розмір склав 16 664,21грн., проте з 01.03.2018 року призначено до виплати пенсію в зменшеному розмірі 13 730грн. згідно рішення про перерахунок пенсії №923270123427 основний розмір пенсії позивача склав 20 794,77грн., проте з 01.03.2019 року до виплати призначено пенсію у зменшеному розмірі 14 970грн., з 01.07.2019 року до виплати призначено пенсію у зменшеному розмірі 15 640грн., а з 01.12.2019 року до виплати призначено пенсію у зменшеному розмірі 16 380грн. Зазначає, що норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 рок №3668-VІ не розповсюджуються на нього, оскільки обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим Законом №3668-VІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до протоколу №534 від 09 січня 1987 року ОСОБА_1 з 01 січня 1987 року призначено пенсію за вислугу років. Згідно розпорядження 123427 від 15 березня 2017 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , основний розмір пенсії склав 12 157,45 грн., проте з 01 березня 2017 року призначено до виплати пенсію у зменшеному розмірі 10740 грн. Згідно розпорядження 123427 від 16 квітня 2018 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , основний розмір пенсії склав 16 664,21 грн., проте з 01 березня 2018 року та з 01 квітня 2018 року призначено до виплати пенсію у зменшеному розмірі 13 730грн. Відповідно до рішення про перерахунок пенсії №923270123427 основний розмір пенсії ОСОБА_1 склав 20 794,77 грн., проте з 01 березня 2019 року до виплати призначено пенсію у зменшеному розмірі 14 970грн., з 01 липня 2019 року до виплати призначено пенсію у зменшеному розмірі 15 640грн., з 01 грудня 2019 року до виплати призначено пенсію у зменшеному розмірі 16 380 грн. Позивач звернувся до Комунарського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області зі зверненням щодо правильності виплати пенсійного забезпечення. Відповідач листом від 08 листопада 2019 року №100/Ч-1 надав відповідь, у якій зазначив, що розмір пенсії ОСОБА_1 розраховано відповідно до норм чинного законодавства. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин суд першої інстанції правильно застосував норми Конституції України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09 липня 2003 року, Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законами України №1058 від 09 липня 2003 року "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року. Відповідно до ст. 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Частиною 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія. Згідно із статтею 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок мають право на пенсію за вислугу років незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті. Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації - затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418. Відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 року №529) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку. Згідно з пунктом 7 "в" Порядку у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Отже, законодавством, передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення, середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 березня 2017 року, з 01 березня 2018 року, з 01 березня 2019 року, проте з урахуванням обмеження її виплати встановленої статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" розмір пенсії позивача до виплати було обмежено. Обмежуючи розмір пенсії позивача, відповідач посилається на норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 рок №3668-VІ. Водночас позивач зазначає, що норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VІ не розповсюджуються на нього, оскільки обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим Законом №3668-VІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. Встановлюючи істину у справі, колегія суддів апеляційної інстанції аналізує норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 рок №3668-VІ. Так, статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати 10 740 гривень. При цьому, згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Отже, вищезазначена норма чітко передбачає, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсія позивачу призначена в 1987 році, а отже до набрання чинності Законом №3668-VІ, таким чином обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсію позивача. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки пенсія за вислугу років позивачу призначена у 1987 році, то обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим статтею 2 Закону №3668-VІ, на позивача не розповсюджується, а відтак дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного пенсійного забезпечення з 01 березня 2017 року є протиправними. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 360/1428/17 (№К/9901/17860/18). Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для не застосування зазначеної норми. Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими посилання суду першої інстанції на те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2004 від 17 березня 2004 року, № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, № 8-рп/99 від 06 липня 1999 року, №5-рп/2002 від 20 березня 2002 року, № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року). Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право позивача на нарахування пенсії без обмеження її виплати є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань. Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем (як суб`єктом владних повноважень) не доведено правомірності своїх дій/рішень. При цьому позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування чи зміни. З огляду на результати апеляційного розгляду справи та характер спірних відносин судові витрати розподілу не підлягають. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Строки касаційного оскарження, з урахуванням п. 3 Розділу IV «Прикінцеві Положення» КАС України в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020, продовжуються на строк дії карантину. Повний текст постанови виготовлено 06.05.2020. Головуючий суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова