Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/793/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 340/793/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 р. (суддя Петренко О.С.) в справі № 340/793/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 84% суддівської винагороди, з 04.09.2019 р., зобов`язання здійснити перерахунок щомісячного довічного утримання судді, виходячи з 84% суддівської винагороди, з 04.09.2019 р. та виплатити різницю між виплаченим щомісячним довічним утриманням судді в розмірі 80% суддівської винагороди та перерахованою у розмірі 84% суддівською винагородою. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 р. позов задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 84% суддівської винагороди судді, з 08.01.2019 р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного утримання судді, виходячи з розрахунку 84% суддівської винагороди судді, з 08 січня 2019 року та виплатити різницю між виплаченим щомісячним грошовим утриманням судді в розмірі 80% суддівської винагороди судді та перерахованим у розмірі 84% суддівської винагороди. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано подання позову з порушенням строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України, що вказує на відсутність підстав для здійснення перерахунку з 04.09.2019 р. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, зобов`язавши здійснити перерахунок з часу призначення довічного грошового утримання судді у відставці - з 08.01.2019 р. Позивач не зверталась із заявою про здійснення перерахунку довічного утримання судді, а заява від 16.01.2020 р. подана нею в довільній формі, тому розгляд такої заяви здійснювався за нормами Закону України «Про звернення громадян». Оскільки відповідачем не приймалось рішення про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, відповідачем не допущено протиправної бездіяльності, не прийнято рішень, які б підлягали скасуванню. Також вважає безпідставним застосування судом першої інстанції статті 137 Закону № 1402 при обчисленні розмірі довічного грошового утримання судді. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України від 27 грудня 2001 року №1271/2001 позивач призначена строком на п`ять років на посаду судді Олександрійського районного суду Кіровоградської області. Постановою Верховної Ради України від 22 березня 2007 року № 814-V обрана на посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя України від 11 грудня 2019 року № 3818/0/15-18 позивача звільнено з посади судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом від 21 грудня 2019 року за №165-к/к позивача відраховано зі штату Олександрійського міськрайоного суду Кіровоградської області. З 11.07.2018 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 08.01.2019 року позивач звернулась до ГУ ПФУ з заявою про призначення грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». З 08.01.2019 року позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При розрахунку відповідач виходив з того, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 16 років 10 місяців і 7 днів. Відповідачем не враховано до відповідного стажу позивача періоди її навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мєчникова з 01.09.1979 р. по 20.06.1984 р. - 02 роки 04 місяці та 25 днів та адвокатську діяльність з 24.01.1999 р. по 24.01.2002 р. - 3 роки. З питання неврахування періодів навчання та роботи адвокатом позивач звернулася до відповідача та отримала лист за вих.№ 127-116/К-03/8-1100/20 від 03.02.2020 року, в якому вказано, що, половина строку навчання за денною формою на юридичному факультеті ВНЗ та 3 роки адвокатської діяльності не дають право на збільшення відсотку довічного грошового утримання, а враховуються лише для стажу, який дає право на відставку. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вважав, що законодавством, яке діяло на час призначення позивача на посаду судді, передбачалося право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах (за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років) та стажу роботи в адвокатському об`єднанні «Кіровоградська обласна колегія адвокатів». При цьому зазначив, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Відповідно, суд першої інстанції дійшов висновку, що до відповідного стажу позивача, в силу абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII, ч. 2 ст. 137 Закону 1402-VIIІ, абз. 4 п. 34 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1402-VIIІ мають бути зараховані періоди навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мєчникова (з 01.09.1979 р. по 20.06.1984 р.) - 02 роки 04 місяці 25 днів; роботу адвокатом в Кіровоградській обласній колегії адвокатів (24.01.1999 р. - 24.01.2002 р.) - 03 роки, тому стаж позивача на посаді судді становить 22 роки 03 місяці 27 дні, а розмір довічного грошового утримання позивача повинен становити 84% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Враховуючи, що щомісячне довічне грошове утримання судді призначено позивачу з 08.01.2019 р., суд першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав відповідача здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного утримання судді, виходячи з розрахунку 84% суддівської винагороди судді, саме з 08 січня 2019 року. Суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнена з посади судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у зв`язку з поданням заяви про відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 11.12.2018 р. № 3818/0/15-18, яким встановлено, що суддя ОСОБА_1 має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу 4 пункту 34 розділу 12 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону у редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя». ГУ ПФУ з 11.07.2018 р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 08.01.2019 р. - довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відповідно до розрахунку стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, відповідачем такий стаж визначено в розмірі 16 років 10 місяців 07 днів. Спірним є питання визначення стажу, який враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді. Судом встановлено, що позивач в період з 01.09.1979 р. по 20.06.1984 р. навчалась в Одеському державному університеті ім. І.І. Мєчникова на денній формі навчання; з 24.01.1999 р. по 24.01.2002 р. позивач працювала адвокатом Кіровоградської обласної колегії адвокатів; 27.12.2001 р. по 11.12.2018 р. позивач обіймала посаду судді Олександрійського міськрайонного Кіровоградської області. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України від 12.07.2018 № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон № 2509-VIII) статтю 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.». Разом з цим, при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до кандидатів на посади суддів застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання). Означена позиція підтримується Вищою радою правосуддя, Верховним Судом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України, викладеною у спільному листі «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» від 05.11.2018 №41783/0/9-18. Відповідно до п. 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Згідно з абз. 4 п. 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді, (далі - Закон № 2862-XII) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 (далі - Закон № 2453-VI), який діяв на час роботи позивача суддею, також містить бланкетну норму стосовно визначення стажу роботи на посаді судді. Відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів». Положеннями п.п. 3-1 п. 3 вказаної постанови визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу. Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить 16 років 10 місяців 07 днів, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі (2 роки 04 місяці 25 днів). Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (адміністративне провадження № П/9901/382/18) та у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №541/503/17. Згідно з ч. 2 ст. 137 Закону 1402-VIIІ до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. № 2862-XII в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді, суддею міг стати громадянин України, який має, серед іншого стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років. Частиною 3 статті 127 Конституції України в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді, визначено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Таким чином, до стажу судді зараховується період роботи позивача адвокатом у розмірі 3 років. Таке правозастосування узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24 жовтня 2019 року (справа № 9901/2/19), від 30 травня 2019 року (справа № 9901/805/18). Відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції, що стаж позивача на посаді судді становить 22 роки 03 місяці 27 дні, а розмір її довічного грошового утримання повинен становити 84% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Доводи апелянта зводяться до відсутності підстав для здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці через не звернення позивача з відповідною заявою та неможливості здійснення перерахунку з дати призначення цього утримання через порушення позивачем строку звернення до суду. Суд у спростування доводів апелянта зазначає, в цьому випадку відповідач саме при призначенні довічного грошового утримання позивачу припустився помилки в обрахунку стажу позивача на посаді судді, що потягло за собою неправильне визначення розміру такого утримання (відсотку в розміру суддівської винагороди). За змістом розділу ІІ Порядку №31 звернення щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді здійснюється в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Враховуючи, що здійснення перерахунку в цьому випадку обумовлено неправильним під час призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді визначенням стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов`язання відповідача саме з дня призначення довічного грошового утримання здійснити перерахунок у належному розмірі, застосувавши приписи частини 2 статті 9 КАС України. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання щомісячного довічного грошового утримання судді, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 р. в справі № 340/793/20 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 р. в справі № 340/793/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 25.08.2020 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 25.08.2020 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко