Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 310/7753/19(ЗП/280/110/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 310/7753/19(ЗП/280/110/19) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. , суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №310/7753/19(ЗП/280/110/19) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування припису та постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати Припис № 60 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23.05.2016 року, винесений Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області; - визнати протиправною та скасувати Постанову від 03.06.2019 № 63 Головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Ольшанецької О.Р. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року адміністративний позов залишено без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 240 КАС України. Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. 11.04.2016 року позивачем було подано декларацію про початок виконання будівельних робіт (далі - Декларація) щодо об`єкту: «Реконструкція житлового будинку з будівництвом житлової прибудови та господарських будівель» розташованих за адресою АДРЕСА_1 (далі - об`єкт будівництва). Після повернення відповідачем позивачу декларації на доопрацювання з підстав, визначених п. 18 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року, та після усунення недоліків, 19.04.2016 року позивачем до відповідача було повторно подано декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкту: «Реконструкція житлового будинку з будівництвом житлової прибудови та господарських будівель» розташованих за адресою АДРЕСА_1 . Декларацію було направлено через електронні сервіси 19.04.2016р., що не заперечується сторонами, та зареєстрована 26.04.2016 року. Таким чином, право на реконструкцію житлового будинку з будівництвом житлової прибудови та господарських будівель розташованих за адресою АДРЕСА_1 виникло у позивача 26.04.2016 року. Також, відповідач листом від 15.04.2016 №1008-22.3/1040 повідомив позивача про проведення перевірки 27.04.2016. Даний лист було направлено 15.04.2016 року та отримано 19.05.2016 року із зазначенням отримувача, яка є родичем позивача. 18.04.2016 року було складено направлення №192 про проведення позапланової перевірки з 27.04.2016 року по 27.04.2016 року. В ході проведення перевірки, яка відбулася 27.04.2016 року відповідачем за участю позивача, встановлено, що позивач надав недостовірні данні у Декларації від 26.04.2019 року № ЗП 082161120013, зокрема, в частині зазначення інформації щодо наміру розпочати роботи з реконструкції вищезазначеного об`єкту, про що було складено відповідний акт перевірки від 27.04.2016 року. При цьому, як вбачається з акту від його отримання та підпису позивач відмовився, про що було зроблено відповідний запис у акті. Також в акті перевірки зазначено, що його надіслано поштою квитанція від 06.05.2016 року ФП 3000045461 (копія квитанції № 7111806206522 долучена до матеріалів справи). В матеріалах справи міститься копія листа від 04.05.2016 року №1008-22.3/1246, в якому позивача запрошено до ДАБІ в термін до 20.05.2016 року для складання припису та протоколу, та зазначено про надіслання акту перевірки. На підтвердження надіслання акта перевірки відповідачем надано поштове відправлення №7111806206522 від 06.04.2016, яке повернулося з відміткою «за закінченням терміну зберігання». 23.05.2016 року відповідачем був складений припис №60 та протокол про адміністративне правопорушення, в яких зазначено, що з приписом та протоколом позивач ознайомлений, від отримання та підпису відмовився. Також мітиться відмітка, що припис та протокол надіслано поштою, квитанція від 26.05.2016 ФП 3000041212 (копія квитанції № 7111207835210 долучена до матеріалів справи). Крім того, на підтвердження надіслання припису та протоколу було надано супровідний лист від 24.05.2016 №1008-22.3/1456 та поштове відправлення №7111207835210 з датою подання на поштове відділення 26.05.2016, яке повернулося відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання». 03.06.2016 року за результатом розгляду матеріалів адміністративної справи, відповідачем було прийнято спірну постанову № 63 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.7 ст. 96 КУпАП, відповідно до якої на останнього накладено штраф у розмірі 8500 грн. Дана постанова була направлена на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням, що підтверджується квитанцією від 03.05.2016 №6909504240304 (копія квитанції долучена до матеріалів справи) та поштовим відправленням №6909504240304, дата подання 03.06.2016, яке повернулося з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Факт отримання та ознайомлення з вище зазначеним документами позивач заперечує, зазначає про те, що дізнався про порушення своїх прав та існування оскаржуваних документів лише 24.09.2019 під час переоформлення транспортного засобу, в якому йому було відмовлено, у зв`язку з чим позивач цього ж дня звернувся із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Стосовно доводів позивача щодо неотримання ним припису та постанови, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до пп. 16,17,19,20,21 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис). Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку. Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України. Якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням. Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки, припис та протокол було направлено позивачу відповідно до вище наведених норм закону, при цьому застережень щодо обов`язкового вручення кореспонденції, вищезазначені норми права не містять, а тому наведене підтверджує дотримання відповідачем порядку надіслання відповідних документів позивачу. Таким чином неотримання позивачем Припису № 60 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, за умови його направлення відповідачем, у визначений Порядком спосіб не може вважатися суттєвими причинами пропуску строку звернення до суду, враховуючи, що жодних доказів які б підтверджували поважність, непереборність, істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення до суду, позивачем надано не було. Стосовно терміну оскарження Постанови про накладення штрафу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.5 Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову. Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244 (далі - Порядок №244) визначено процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності". Так відповідно до абз.3-6 п.3 Порядок №244 у разі відмови суб`єкта містобудування в отриманні документів (протокол, постанова та документи, які підтверджують факт правопорушення), які є підставою для притягнення його до відповідальності, документи надсилаються суб`єкту містобудування рекомендованим листом з повідомленням. Належним підтвердженням факту надіслання документів є розрахунковий документ відділення поштового зв`язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції. У разі ненадання суб`єктом містобудування, який притягається до відповідальності, інформації щодо його адреси документи, які є підставою для притягнення його до відповідальності, надсилаються суб`єкту містобудування за адресою місцезнаходження (місця проживання, місця реєстрації), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Надіслання рекомендованим листом з повідомленням документів, які є підставою для притягнення до відповідальності, за адресою місцезнаходження (місця проживання) суб`єкта містобудування, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається належним врученням зазначених документів незалежно від факту їх отримання суб`єктом містобудування. Як вбачається з матеріалів справи та враховано судом першої інстанції при розгляді відповідачем були надані розрахункові документи відділення поштового зв`язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції за адресою місцезнаходження позивача, а саме: АДРЕСА_2 , тому зазначені документи вважаються належним чином врученими незалежно від факту їх отримання суб`єктом містобудування. Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Приписами частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, як встановлює частина перша статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Враховуючи, що позивач був обізнаний щодо здійсненого заходу контролю. безпосередньо брав участь у такому заході та ухилився від отримання складених за результатами заходу документів, колегія суддів вважає, що позивач в подальшому мав проявити зацікавленість, адже виявлені під час перевірки порушення слугували підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. В свою чергу позивач не навів поважних причин, які б свідчили про об`єктивно непереборні обставини пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та не підтвердив їх наявність відповідними доказами. Відповідно до частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Колегія суддів критично розцінює послання апелянта на постанову Верховного Суду у справі № 916/2349/17 а у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 752/11896/17-ц з приводу того, що повернення поштового відправлення із зазначенням причин повернення "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного інформування відповідача про час та місце розгляду справи, з огляд на спеціальні норми Порядку №244, які передбачають, що поштове повідомлення вважається доказом належного вручення зазначених документів незалежно від факту їх отримання суб`єктом містобудування. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №310/7753/19(ЗП/280/110/19) - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків ст.ст. 328 - 329 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак суддя І.В. Юрко