Постанова 4807 № 332/1382/19

Дата документу 21.08.2020 Справа № 332/1382/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/2261/20 Головуючий у 1-й інстанції: Сінєльнік Р.В. Є.У.№ 332/1382/19 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Дашковської А.В., Кримської О.М. розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 , третя особа: ПрАТ «УСК «Княжна Вієнна Іншуранс Груп», про відшкодування збитків в порядку регресу, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в особі представника - адвоката Капля Аліни Степанівни на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, обґрунтовуючи вимоги тим, що 29.06.2018 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мазда» д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ» д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2018 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Виконуючи свої зобов`язання за договором добровільного страхування наземного транспорту № 675/17-Т/Х/01 від 16.08.2017 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатило потерпілій ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 88 984, 60 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП водія ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулась до ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 88 984,60 грн. ПрАТ «СК«Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснила виплату у розмірі 58 611,80 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно полісу № АМ/1286886, а решта збитків на суму 30 372,80 грн. залишилася не відшкодованою. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив про стягнення з ОСОБА_3 як з винуватця ДТП 30 372,80 грн. збитків. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на відшкодування шкоди, завданої ДТП, грошові кошти в сумі 2000 грн. В задоволенні інших позовних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» грошові кошти в сумі 134,47 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за договором страхування цивільно-правової відповідальності, укладеним між ПрАТ «СК«Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_1 ліміт страхової відповідальності становить 100 000 грн. Оскільки розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, відсутні підстави для стягнення збитків зі страхувальника ОСОБА_1 . Останній зобов`язаний відшкодувати позивачеві франшизу, розмір якої становить 2000 грн., а решту збитків Страхова компанія «Арнсенал Страхування» має відшкодувати за рахунок страховика винуватця ДТП - ПрАТ «СК«Княжа Вієнна Іншуранс Груп». В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» зазначає, що судом першої інстанції дана неправильна оцінка зібраним у справі доказам і порушені норми матеріального права. Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу відшкодувало потерпілому ОСОБА_2 на підставі ст.27 Закону України «Про страхування» реальні збитки - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на суму 88 984, 60 грн. без урахування фізичного зносу автомобіля. За положенням ст.ст.22,29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, якому в даному випадку є ПрАТ «СК«Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третіх осіб, тобто витрати, пов`язані із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Тому відповідно до ст.1194 ЦК України ОСОБА_1 як винуватець ДТП зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постановах від 22.01.2019 по справі №676/518/17, від 03.10.2018 по справі №686/17155/15-ц, які суд першої інстанції не застосував при вирішенні спору. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - неспроможними. Зібраними у справі доказами підтверджується, що дійсна вартість заподіяних збитків майну потерпілого від ДТП ОСОБА_2 становить 58 611, 60 грн. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. Правовідносини, які склались між сторонами у справі, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Встановлено, що 16.08.2017 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 675/17-Т/Х/01, предметом якого були майнові інтереси Страхувальника ОСОБА_2 , пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Мазда» д.р.н. НОМЕР_1 (а.с.5-9). За умовами договору у випадку настання страхового випадку - будь-якого ушкодження транспортного засобу внаслідок ДТП страхову відшкодування виплачується без урахування експлуатаційного зносу транспортного засобу ( а.с.5-9: п.п.17.3, 22.2.2 Договору № 675/17-Т/Х/01 від 16.08.2017). 29.06.2018 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Мазда» д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ» д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, про що складено страховий Акт (а.с.11). Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2018 у справі № 332/2120/18 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с.14). 29.06.2018 ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу (а.с.10). Відповідно до звіту № 6257 від 19.07.2018 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу вартість матеріального збитку автомобіля «Мазда» д.р.н. НОМЕР_1 складає 59 473,38 грн. (а.с.18-35). При визначенні вартості матеріального збитку експертом враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля, який складає 0,45% (а.с.23). 16.07.2018 ДП «Автотрейдінг-Харків» було складено рахунок-фактуру вартості відновлювального ремонту автомобіля на суму 88 984,60 грн. (а.с.16). 25.07.2018 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було складено страховий акт № 006.00961418-1 за договором страхування № 675/17-Т/Х/01 від 16.08.2017 про страхове відшкодування на суму 88 984,60 грн. (а.с.11). На підставі договору страхування № 675/17-Т/Х/01 від 16.08.2017, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було здійснено розрахунки страхового відшкодування на суму 88 984,60 грн. (а.с.15) На виконання умов договору добровільного страхування №675/17-Т/Х/01 ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» платіжним дорученням від 27.07.2018 переказало 88 984, 60 гр. на рахунок ДП «Автотрейдінг-Харків» страхового відшкодування для здійснення ремонту застрахованого автомобіля (а.с.17). Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП водія ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», страховий поліс № АМ/001286886, ліміт за шкоду майну 100 000 грн, франшиза 2000 гривень (а.с.58). 07.12.2018 ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» направив відповідачеві претензію щодо відшкодування збитків на суму 88 984,60 грн (а.с.37). Страховик ОСОБА_3 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» частково відшкодував позивачеві збитки на суму 58 611, 80 грн., а решта збитків на суму 30 372, 80 грн. залишилася невідшкодованою. Частково задовольняючи позовні вимоги і стягуючи з ОСОБА_3 2 000 грн. франшизи, суд першої інстанції виходив із того, що завдані позивачеві збитки підлягають відшкодуванню за рахунок страховика заподіювача шкоди, оскільки розмір таких збитків не перевищує суми страхового ліміту. Проте в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна з огляду на такі обставини. Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно умов договору страхування. Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист. Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою. Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Дійшовши обґрунтованого висновку про те, що вимога позивача (страховика потерпілого) про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 30 372,80грн не є регресною та заснована на інших приписах законодавства - на суброгації, суд не врахував положень ст.ст.22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема, ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третіх осіб. Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземна транспортних засобів» визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспорт засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Аналіз вищевказаних норм права свідчить про те, що відшкодувати вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - це обов`язок страхової компанії ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», оскільки це безпосередньо передбачено спеціальним законом. що регулює діяльність останнього, а саме: Законом України «Про обов`язкові страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортні засобів». Тому, статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахував свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Правову позицію, щодо подібних правовідносин висловив Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018, де зазначив, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням замін зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягав заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодуванні (страхової виплати). На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу та франшизи, а за решту - безпосередній винуватець ДТП. Зважаючи на те, що страховик відповідача відшкодував позивачеві оцінену шкоду (з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу), тоді як позивач у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 675/17-Т/Х/01 від 16.08.2017 виплатив на відшкодування завданих ОСОБА_2 збитків вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування експлуатаційного зносу, який складає 0,45% , відповідач як винуватець ДТП в порядку суброгації зобов`язаний відшкодувати позивачеві невідшкодовану його страховиком різницю, яка становить відповідно 30 372, 80 грн. За вказаних обставин оскаржуване рішення на підставі ст.ст.376, 141 ч.13 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову і стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача 30 372, 80 грн. на відшкодування збитків і 4 802, 50 грн. компенсації судових витрат зі сплати судового збору у суді першої і апеляційної інстанцій. Керуючись ст. ст. 268, 369 ч.1, 374,375,382 ЦПК України, апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в особі представника - адвоката Капля Аліни Степанівни задовольнити.. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2020 року у цій справі скасувати. Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 30 372, 80 грн. (тридцять тисяч триста сімдесят дві гривні 80 коп.) на відшкодування збитків і 4 802, 50 грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні 50коп.) компенсації судових витрат зі сплати судового збору у суді першої і апеляційної інстанцій. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Головуючий І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська