Постанова Харківський апеляційний суд № 636/4225/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 25 серпня 2020 року м. Харків справа № 636/4225/18 провадження № 22-ц/818/2817/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11 лютого 2020 року в складі судді Ковригіна О.С., у с т а н о в и в : 04 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним. Позов мотивовано тим, що між ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_3 було укладено договір позики, який оформлено розпискою, згідно з якою ОСОБА_3 зобов`язався повернути 33 000,00 доларів США в строк до 15 березня 2011 року. Про вказаний договір позики та про отримані від відповідача грошові кошти вона не знала, ніяких коштів від чоловіка і від ОСОБА_2 не отримувала і не користувалася ними. Учасники правочину не мали наміру створити юридичні наслідки, що є підставою для визнання договору позики фіктивним. Зазначає, що про порушення своїх цивільних прав та інтересів дізналася після отримання рішення Чугуївського міського суду від 03 серпня 2018 року. Позичальник має право оспорити договір позики з підстав, передбачених статтею 1051 ЦК України, а оспорюваний договір має бути визнаний недійсним з підстав, передбачених статтею 203, частиною першою статті 215 ЦК України. 07 листопада 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому просив повернути позовну заяву ОСОБА_1 . Відзив мотивовано тим, що судовим рішенням по справі № 636/5720/13-ц встановлено, що між відповідачем та чоловіком позивачки ОСОБА_3 мала місце домовленість про новацію боргу у позикове зобов`язання за правилами статті 1053 ЦК України, що підтвердив ОСОБА_3 шляхом написання розписки. Також вказує, що відповідачами по даній справі мають бути сторони спірного правочину, проте ОСОБА_3 як відповідач у позовній заяві не зазначений, також не доведено зацікавленість позивачки та наявність у неї майнового інтересу в оспорюваному договорі. Вважає, що даний позов має очевидно штучний характер і направлений на скасування рішення по справі № 636/5720/13-ц. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 11 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов не є доведеним, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження порушення оспорюваним договором прав і законних інтересів ОСОБА_1 матеріали справи не містять. 20 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що про наявність розписки та порушення її законних прав та інтересів укладенням договору позики між ОСОБА_2 та її чоловіком вона дізналась отримавши рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 03 серпня 2018 року. Дана розписка порушує її майнові права та інтереси як дружини. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував норми статті 1053 ЦК України, а також статті 65 СК України. Крім того, в судовому засіданні вона не була присутня через хворобу її представника. 28 квітня 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11 лютого 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини першої статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що 22 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено в простій письмовій формі договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_2 гроші в сумі 25 000,00 доларів США на придбання автомобілю «Субару Легасі», державний номер НОМЕР_1 . Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2015 року по справі № 636/5720/13-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто 519 750,00 грн заборгованості за договором позики, 42 719,18 грн - 3% річних за невиконання прийнятих зобов`язань та 2 854,49 грн судових витрат (№ реєстру http://reyestr.court.gov.ua/Review/42469992). Під час розгляду справи № 636/5720/13-ц судами встановлено, що ОСОБА_3 шляхом видання розписки підтвердив наявність боргу перед ОСОБА_2 , тобто мала місце домовленість про новацію боргу у позикове зобов`язання за правилами статті 1053 ЦК України. Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона згоду на укладення боргової розписки не надавала, про ухвалені рішення не знала, дізналась випадково, ця боргова розписка впливає на її інтереси, як дружини. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики набрало законної сили. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України). За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність конкретних фактів порушення майнових прав та інтересів ОСОБА_1 . Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи ОСОБА_1 , що розписка була безгрошовою, оскільки коштів ОСОБА_3 фактично не отримував, а тому договір позики не укладався спростовуються вищевказаними обставинами, які мають преюдиціальне значення по цій справі і тому відповідно до принципу правової визначеності, який є елементом принципу верховенства права, статті 10 ЦПК України, за наявності чинного рішення суду апеляційної інстанції від 15 січня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року по справі № 636/5720/13 не підлягають повторному доведенню судом по цій справі. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність обставин, якими позивач обґрунтовувала заявлені вимоги, зокрема порушення оспорюваним нею договором її прав і законних інтересів, а також недійсності укладеного між сторонами договору позики та будь-яких доказів на підтвердження або спростування обставин написання розписки на отримання позики і факту отримання грошових коштів. Доводи апеляційної скарги, щодо того, що ОСОБА_1 не була присутня в судовому засідання у зв`язку з хворобою її представника, спростовуються матеріалами справи, а саме - явочним листом про дату слухання справи на 11 лютого 2020 року (а.с. 62). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, та витрат на правову допомогу понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 25 серпня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина