Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/5809/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3749/20 Справа № 210/5809/19 Суддя у 1-й інстанції - Хлистуненко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2020 року м.Кривий Ріг справа № 210/5809/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П., суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання - Голуб О.О. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року, яке ухвалене суддею Хлистуненко О.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 26 грудня 2019 року, - ВСТАНОВИВ: В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про встановлення факту професійного захворювання та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову зазначено, що висновком МСЕК від 08.12.1992 року позивачу первинно було встановлено 25% втрати професійної працездатності з подальшим щорічним переоглядом стану здоров`я. В подальшому, в період з 1993 року по 1995 рік, включно, позивач щорічно проходив переогляди МСЕК. Відповідно до вимог діючого законодавства, чинного на момент встановлення йому первинно МСЕК ступеня втрати професійної працездатності, регресні суми виплачувались йому згідно наказів по підприємству, а саме шахти ім.Валявко виробничого об`єднання «Кривбасруда», де зберігалась його регресна справа. У зв`язку з ліквідацією шахти ім. Валявко архівні документи ліквідованої шахти, у тому числі регресні справи, були передані на зберігання до ДП «Кривбасшахтозакриття». Зважаючи на те, що стан здоров`я позивача не погіршувався, в подальшому він відмовився від проходження чергових переоглядів МСЕК, оскільки не вважав це за необхідне. Акт розслідування хронічного професійного захворювання у нього не зберігся. Проте, починаючи з 2017 року стан здоров`я позивача різко погіршився, внаслідок чого він неодноразово проходив курси стаціонарного та амбулаторного лікування в Українського науково - дослідного інституту промислової медицини та у лікувальних закладах за місцем проживання та у сімейного лікаря. Висновком МСЕК від 04.07.2019 року йому було встановлено 70% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання безстроково, та встановлено 2 групу інвалідності, безстроково внаслідок професійного захворювання. На звернення позивача до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області йому у прийомі заяви про призначення страхових виплат було відмовлено, з посиланням на відсутність у нього Акту розслідування професійного захворювання, надання якого разом із заявою про призначення страхових виплат, відповідно до вимог чинного законодавства, є обов`язковим. З метою отримання Акту розслідування професійного захворювання, він звернувся до ДП «Кривбасшахтозакритя» із заявою про видачу регресної справи, проте, як, з`ясувалось, Акт розслідування професійного захворювання у регресній справі також відсутній. Отже, за відсутністю Акту розслідування професійного захворювання, зважаючи на вказані вимоги Закону в частині переліку документів, подання яких є обов`язковим для розгляду справи про страхові виплати, він позбавлений можливості на призначення та отримання страхових виплат внаслідок професійного захворювання. Таким чином, встановити факт його професійного захворювання під час роботи на шахті ім. Валявко виробничого об`єднання «Кривбасруда», яке діагностоване у нього у 1992 році Українським науково - дослідного інститутом промислової медицини, можливо виключно в судовому порядку. Факт його професійного захворювання на пиловий бронхіт 1 ст. Емфізема легенів 1 ст., ЛН 1 ст., на яке він захворів під час роботи у шкідливих умовах на посаді кріпильника шахти «Північна» ім. Валявко виробничого об`єднання «Кривбасруда», доводиться довідками МСЕК про встановлення ступеню втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання від 08.12.1992 року, 16.12.1993 року, 14.12.1994 року, 21.11.1995 року, 04.07.2019 року, копіями наказів по підприємству про призначення та виплату йому відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання за 1992, 1993, 1995 року, виписками з медичної карти хворого, матеріалами регресної справи. На підставі наведеного вище, позивач просив суд встановити факт професійного захворювання на пиловий бронхіт 1 ст. Емфізема легенів 1 ст., ЛН 1 ст, на яке він захворів під час роботи на посаді кріпильника шахти «Північна» ім. Валявко виробничого об`єднання «Кривбасруда», яке було діагностовано у 1992 році Українським науково - дослідним інститутом промислової медицини та зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області прийняти його заяву для розгляду справи про призначення страхових виплат внаслідок професійного захворювання. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року позов задоволено. Встановлено ОСОБА_1 факт професійного захворювання на пиловий бронхіт 1 ст. Емфізема легенів 1 ст., ЛН 1 ст, на яке він захворів під час роботи на посаді кріпильника шахти «Північна» (російською - Северная) ім. Валявко виробничого об`єднання «Кривбасруда», яке було діагностовано у 1992 році Українським науково - дослідним інститутом промислової медицини. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області прийняти у ОСОБА_1 заяву для розгляду справи про призначення йому страхових виплат внаслідок професійного захворювання. В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 13 серпня 2019 року звернувся до відповідача з заявою про надання йому документів обстеження шкідливих умов праці по його професійному захворюванню, яке отримано ним в 1992 році. З заявою про призначення страхових виплат по професійному захворюванню, яке отримано позивачем в 1992 році, позивач до відповідача не звертався, тому питання щодо призначення чи відмову позивачу в призначення страхових виплат відповідачем не вирішувалось. Представник відповідача зауважує на тому, що Фонд не заперечував та не заперечує факт наявності у позивача професійного захворювання. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області - Лутоніну Н.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивача ОСОБА_1 , який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, названих вимог закону не дотримався. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ВО «Кривбасруда», шахта ім. Валявко, від 04.04.1993 року № 86 «Про відшкодування шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаного з роботою» ОСОБА_1 в 1992 році встановлено професійне захворювання, пов`язане з виконанням роботи на шахті Північна ім. Валявко, в якості підземного гірничого майстра. Відповідно даного наказу адміністрацією 23.11.1992 року було прийнято рішення про відшкодування шкоди (а.с.10). З наказу ВО «Кривбасруда», шахта ім. Валявко, від 05.04.1995 року № 72, та наказу ВО «Кривбасруда», шахта ім. Валявко, від 17.10.1995 року № 178 слідує, що ОСОБА_1 було призначено одноразову допомогу у зв`язку з професійним захворюванням (а.с.11, 12). Відповідно виписки з Акту огляду ВТЕК від 08.12.1992 року ОСОБА_1 встановлено 25% втрати працездатності, внаслідок професійного захворювання, відсоток втрати працездатності при повторних переоглядах 16.12.1993 року та 14.12.1994 року було залишено без змін, групу інвалідності не встановлено (а.с.3,4,5). Довідкою № 521 Профпаталогіної комісії від 21.11.1995 року ОСОБА_1 встановлено 30% витрати професійної працездатності, з яких: 5% первинно по ЧМТ з 16.10.1995 року та 25 % повторно з 01.01.1996 року по 01.01.1998 року (а.с.6). Згідно довідки Обласної МСЕК №6 від 04.07.2019 року ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності 70% - ХОЗЛ з 24.06.2019 року, безстроково та встановлено другу групу інвалідності (а.с.7,8). Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту професійного захворювання та зобов`язання вчинити певні дії позивач посилався на те, що відповідно до вимог чинного законодавства, для призначення страхових виплат внаслідок отримання професійного захворювання, Фонду соціального страхування України слід надати певні документи, зокрема й акт розслідування професійного захворювання, який, як стверджує позивач, у нього не зберігся. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для встановлення факту професійного захворювання позивача на пиловий бронхіт 1 ст. Емфізема легенів 1 ст., ЛН 1 ст, на яке він захворів під час роботи на посаді кріпильника шахти «Північна» (російською - Северная) ім. Валявко виробничого об`єднання «Кривбасруда», яке було діагностовано у 1992 році Українським науково - дослідним інститутом промислової медицини. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені в судовому порядку: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, із вказаних норм процесуального права вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення, який не зазначено у частині першій статті 315 ЦПК України, можливе виключно за умови, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Перелік фактів, встановлення яких передбачено судом, визначає ч. 1 ст. 315 ЦПК України, серед яких п. 3 дає можливість в судовому порядку встановити факт каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. Як вбачається із матеріалів справи, позивач при зверненні до суду з даним позовом просив встановити факт його професійного захворювання під час роботи на шахті ім. Валявко виробничого об`єднання «Кривбасруда», яке діагностоване у нього у 1992 році Українським науково - дослідного інститутом промислової медицини, При цьому позивач посилався на те, що факт його професійного захворювання на пиловий бронхіт 1 ст. Емфізема легенів 1 ст., ЛН 1 ст., на яке він захворів під час роботи у шкідливих умовах на посаді кріпильника шахти «Північна» ім. Валявко виробничого об`єднання «Кривбасруда», доводиться довідками МСЕК про встановлення ступеню втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання від 08.12.1992 року, 16.12.1993 року, 14.12.1994 року, 21.11.1995 року, 04.07.2019 року, копіями наказів по підприємству про призначення та виплату йому відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання за 1992, 1993, 1995 року, виписками з медичної карти хворого, матеріалами регресної справи. Отже, в даному випадку, факт того, що позивач має професійне захворювання на пиловий бронхіт 1 ст. Емфізема легенів 1 ст., ЛН 1 ст., на яке він захворів під час роботи у шкідливих умовах на посаді кріпильника шахти «Північна» ім. Валявко виробничого об`єднання «Кривбасруда», є встановленим та підтверджується довідками МСЕК про встановлення ступеню втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання від 08.12.1992 року, 16.12.1993 року, 14.12.1994 року, 21.11.1995 року, 04.07.2019 року, копіями наказів по підприємству про призначення та виплату йому відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання за 1992, 1993, 1995 року юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Таким чином, позивачем обрано невірний спосіб захисту прав, оскільки факт професійного захворюваня ОСОБА_1 на пиловий бронхіт 1 ст. Емфізема легенів 1 ст., ЛН 1 ст, на яке позивач захворів під час роботи на посаді кріпильника шахти «Північна» (російською - Северная) ім. Валявко виробничого об`єднання «Кривбасруда», яке було діагностовано у 1992 році Українським науково - дослідним інститутом промислової медицини підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому такий спосіб захисту прав особи, як звернення до суду із позовом про встановлення такого факту є не може бути задоволеним. При цьому слід зауважити, що звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на те, що відповідно до вимог чинного законодавства, для призначення страхових виплат внаслідок отримання професійного захворювання, Фонду соціального страхування України слід надати певні документи, зокрема й Акт розслідування професійного захворювання, який, як стверджує позивач, у нього не зберігся. Отже, фактично позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на те, що для призначення йому страхових виплат внаслідок отриманого професійного захворювання, Фонду соціального страхування України слід надати певні документи, зокрема й Акт розслідування професійного захворювання, який, як стверджує позивач, у нього не зберігся. Матеріали справи не місять доказів того, що позивачем по справі були вчинені необхідні дії для відновлення вказаного Акту та відсутній факт звернення позивача до Фондудля призначення страхових виплат, та відповідно відмови Фонду від призначення страхових виплат. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 88 ЦПК України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга цієї статті). На підставі ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, відповідачу судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про встановлення факту професійного захворювання та зобов`язання вчинити певні дії. Компенсувати Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області понесений у зв`язку з поданням апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 25 серпня 2020 року. Головуючий: Судді: