Постанова 4875 № 922/3421/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" серпня 2020 р. Справа № 922/3421/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Ільїн О.В., за участю секретаря Стойки В.В., за участю представників сторін: від позивача, не з`явились, від відповідача, Мірошник Р.С., адвокат, від прокуратури, Клейн Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, м.Харків за вх. №22 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.19 (повний текст складено 03.12.2019, суддя Бринцев О.В.) у справі № 922/3421/19 за позовом Т.в.о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, м. Харків, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м.Харків, до Фізичної особи - підприємця Чернова Сергія Валентиновича, м.Харків, про стягнення 370 407, 42 грн. ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2019 у справі №922/3421/19 відмовлено у задоволенні позову Т.в.о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, м. Харків, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м.Харків, до Фізичної особи - підприємця Чернова Сергія Валентиновича про стягнення 370 407, 42 грн. Рішення обґрунтовано відсутністю будь-яких доказів виділення земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, тобто доказів формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, а також відсутністю доказів проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, Витягу з нормативної грошової оцінки землі, що в свою чергу виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю. Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права без врахування усіх обставин справи. Посилається, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до чинного законодавства Харківська міська рада позбавлена можливості самостійно здійснити розробку землеустрою, так як відповідно до ст.67 Закону України «Про землеустрій» за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються лише роботи з землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць. Складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використанням та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, інвентаризації земель. Вважає, що суд першої інстанції звільнив відповідача від передбаченого законом обов`язку сплачувати плату за користування земельною ділянкою комунальної власності. Звертають увагу суду. що Харківською міською радою розроблена та затверджена технічна документація на всі землі м. Харкова в тому числі і на спірну земельну ділянку. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 відкрите апеляційне провадження у справі № 922/3421/19. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надходило. 03.02.2020 від відповідача по справі на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він просить рішення по справі залишити без змін. Посилається, що не укладання договору оренди земельної ділянки відбулося не з його вини. Крім того, на спірній земельній ділянці розташовані і інші об`єкти нерухомості, які не належать відповідачу. А тому акт обстеження не є належним доказом та не підтверджує розмір земельної ділянки на якій розміщено об`єкт нерухомості, що належить відповідачу Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 розгляд справи призначено на 18.02.2020. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 за клопотанням відповідача зупинене апеляційне провадження у справі №922/3421/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №912/2385/18 та складення повного тексту у справі №912/2385/18. 23.07.2020 до канцелярії Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Харківської місцевої прокуратури № 1 щодо поновлення провадження у справі у зв`язку із ухваленням вказаної постанови. Колегія суддів зазначає, що станом 23.07.2020 р. у ЄДРСР опубліковано повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 р. поновлено провадження у справі № 922/3421/19. У судове засідання, призначене на 20.08.2020 р. з`явилися прокурор та представник відповідача Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Явка представників сторін не визнавалася обов`язковою. Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Надав пояснення, що відповідачем за спірну земельну ділянку сплачується земельний податок, а не оформлення з позивачем договору оренди земельної ділянки виникало не з вини відповідача, який намагався його оформити, що підтверджується листуванням доданим до відзиву на апеляційну скаргу. Крім того, звернув увагу суду, що на спірній земельній ділянці розташовані і інші об`єкти нерухомості, які не належать відповідачу. Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. (ч.1 ст.270 ГПК України) Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю-доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши прокурора та представника відповідача, які з`явилися у судове засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на нижчевикладене Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлова будівля літ. «С-1» загальною площею 319,6 кв. м по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності Чернову С.В. на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2000, посвідченого Четвертою Харківською державною нотаріальною конторою, р/№2671 та договору купівлі-продажу від 06.12.2002, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бєсєдою Т.Д., р/№1-4497. Право власності на вказану будівлю 24.03.2004 зареєстровано за відповідачем в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою від 21.10.2019 №185435592 (т. I, а.с. 39-54). На підставі рішення 14 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 04.07.2007 №139/07 (т. I, а.с. 55) ФОП Чернову С.В. надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно 0,1045 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літ. «С-1»). Вказана будівля літ. "С-1" знаходиться на земельній ділянці площею 0,1012 га по АДРЕСА_1. Земельна ділянка використовується відповідачем ФОП Черновим С.В. для обслуговування й експлуатації зазначеної будівлі, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 20.08.2019 за адресом: АДРЕСА_1 (т. I, а.с. 31-34). Право користування (оренди) чи інші речові права відповідача на земельну ділянку по АДРЕСА_1, на якій розташована вказана нежитлова будівля літ. "С-1" не зареєстровані за відповідачем ФОП Черновим С.В.. Не зареєстровані вони і за іншими особами. Зазначене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.10.2019 №185435592 та листом відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.04.2018 №19-20-0.23,08-1162/116-18 (т. I, а.с. 39-54, 57-58). Спірна земельна ділянка належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності та перебуває у фактичному володінні і користуванні відповідача ФОП Чернова С.В. Договір оренди земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 між Харківської міською радою та ФОП Черновим С.В. не укладено. Відповідно, орендна плата за володіння і користування вказаною земельною ділянкою відповідачем на користь позивача не сплачувалася. У зв`язку з чим, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом в інтересах Харківської міської ради. Як зазначалося вище, рішенням по справі у задоволені позовних відмовлено у повному обсязі. Рішення обґрунтовано відсутністю будь-яких доказів виділення земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, тобто доказів формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, а також відсутністю доказів проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, Витягу з нормативної грошової оцінки землі, що в свою чергу виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю. Судова колегія погоджується з такими висновками суду з огляду на нижчевикладене. Відповідно до приписів ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Стаття 206 Земельного кодексу України встановлює, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Згідно приписів ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України). Нормами ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного Кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків). Згідно приписів ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Частиною 2 ст.79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.79-1 Земельного кодексу України, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Згідно до приписів ч.5 ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. ( ч.7 ст.79-1 Земельного кодексу України) Частина 9 та частина 10 ст.79-1 Земельного кодексу України встановлюють, що Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Як зазначалося вище, свої позовні вимоги прокурор обґрунтував приписами ст. 1212 ЦК України. Згідно частин 1 та 2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Статтею 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Таким чином, ФОП Чернов С.В. як фактичний користувач земельної ділянки, на якій розташовано належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки (позивачеві) на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Про те, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за земельну ділянку, суду необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою. Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, про яку зазначає прокурор, не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, а отже ця земельна ділянка не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні положень статті 79-1 Земельного кодексу України. Враховуючи вищевикладене, застосування норми статті 1212 Цивільного кодексу України в даному випадку є неможливим внаслідок відсутності майна в розумінні статті 190 Цивільного Кодексу України, яке зберіг відповідач (право користування сформованою земельною ділянкою) Крім того, такі обставини виключають можливість обчислення суми безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав. За змістом п. 289.1 ст. 289 ПК України і ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. У матеріалах справи відсутні докази проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, відповідні витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 за 2016-2019 роки також відсутні. Інформації щодо джерел застосування Харківською міською радою показників в наданих розрахунках матеріали справи не містять. З огляду на наведене, посилання заявника апеляційної скарги на можливість визначити розмір орендної плати на підставі розробленої та затвердженої технічної документації на всі землі м.Харкова судової колегією не може бути прийнято, оскільки це суперечить , зокрема частинам 9 та 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України. Крім того, Акт обстеження земельної ділянки, на якій посилається прокурор та позивач не є належним доказом по справі щодо розміру земельної ділянки, що використовується відповідачем відповідно до наявній у справ Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (а.с.39-54) вбачається, що відповідачу належить лише частина приміщення за вказаною адресом, а поряд розташовані інші об`єкти, що належать іншим власникам. Так, нежитлова будівля літ Ж-1 загальною площею 1447,7 кв.м. також розташована за зазначеною адресом, але належить іншій фізичній особі, нежитлова будівля літ Ш-2 загальною площею 157,6 кв.м. належить на праві власності фізичній особі ОСОБА_2 (а.с.52) та розташована саме на спірній земельній ділянці площею 0,1012 га, що підтверджується договором купівлі-продажу, доданим в якості додатку до відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до приписів ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст.276 ГПК України) В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення по справі залишається без змін. Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.269, 270, 275,276, ст.ст,281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: 1.Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2019 у справі №922/3421/19 залишити без задоволення. 2.Рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2019 у справі №922/3421/19 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 25.08.2020 Головуючий суддя О.І. Склярук Суддя В.І. Сіверін Суддя О.В. Ільїн