Постанова 4819 № 664/691/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2020 року м. Херсон Справа №664/691/19 Провадження №22ц/819/1184/20 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач), судді: Базіль Л.В. Приходько Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 09 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Сіденка С.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Позовна заява мотивована тим, що сторони з 30 травня 2008 року по 29 квітня 2016року перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі подружжям був придбаний транспортний засіб автомобіль марки ДЕУ модель НЕКСІЯ, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований за відповідачем. Згоди про добровільний поділ цього майна між сторонами не досягнуто. Позивач вказує, що ринкова вартість спірного автомобіля становить близько 100 000,00 грн. При визначенні розміру такої вартості транспортного засобу позивач посилається на середню вартість подібних автомобілів, вказаних в оголошеннях про їх продаж в мережі Інтернет. В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, позивач просила визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на спірний автомобіль та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля у розмірі 50 000,00грн. та судові витрати по сплаті судового збору. Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 09 червня 2020року позов задоволений частково. Визнано за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля марки Деу модель Нексія, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2 , за кожним. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 384,20 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Скарга мотивована тим, що з 2013 року їй невідомо місце знаходження спірного автомобіля, що позбавляє її можливості надати транспортний засіб для оцінки експерту. У такому разі, на думку апелянта, суд мав визначити вартість автомобіля згідно долученої позивачем до позову вибірки із сайтів про продаж аналогічного транспортного засобу із мережі Інтернет, вартість якого становить близько 100 000,00грн. ОСОБА_1 вказала, що лише стягнення на її користь компенсації вартості майна у розмірі 50 000,00грн. є належним способом захисту її прав. Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не скористався. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 травня 2008 року, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва 29 квітня 2016 року розірваний. Під час перебування у шлюбі сторонами придбаний транспортний засіб марки Деу модель Нексія, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 та зареєстрований за ОСОБА_2 . Вирішуючи питання про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та вказав, що відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до положень частини першої ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Абсолютність презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними під час шлюбу, підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17. За загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Судом правильно встановлено, що спірне майно автомобіль марки Деу модель Нексія, 2008 року випуск, належить сторонам на праві спільної сумісної власності та їхні частки є рівними, а, отже, у відповідності до заявленої позовної вимоги про поділ спільного майна подружжя суд правомірно визнав за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобілю, за кожним зі сторін. За змістом частини другої, четвертої та п`ятої статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Враховуючи інтереси сторін у справі, принцип рівності часток у спільному майні подружжя, а також фактичне перебування транспортного засобу у користуванні лише відповідача, вимога ОСОБА_1 про стягнення на її користь грошової компенсації вартості її частки у праві спільної власності відповідає способу захисту її прав. Визначаючи розмір грошової компенсації вартості частки майна у праві спільної власності, суд повинен виходити із дійсної вартості спільного майна подружжя. За приписами ст.12, 13, 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відмовивши у задоволені вимоги про стягнення на користь позивача грошової компенсації вартості належної їй частки у спільному майні, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довела розмір грошової компенсації, яку просить стягнути на свою користь. В ході розгляду справи суд в ухвалі від 12 березня 2020 року звернув увагу позивача на необхідність надання доказів на підтвердження вартості спірного майна, зокрема, з урахуванням положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проте такі докази не було надано як суду першої, так і апеляційної інстанції. Враховуючи, що визначення вартості транспортного засобу потребує спеціальних знань та не може бути встановлено безпосередньо судом за наданою позивачем інформацією з сайтів Інтернет, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, що не уможливлює права позивача на повторне звернення до суду з вимогою про стягнення грошової компенсації вартості належного їй майна. За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, перевіривши доводи скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 09 червня 2020 року без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 09 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно ст.389 ч.3 п.2, ст.19 ч.6 п.1 ЦПК України. Головуючий: В.О. Бездрабко Судді: Л.В. Базіль Л.А. Приходько