Постанова 4811 № 465/5652/15-ц

Справа № 465/5652/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М. Провадження № 22-ц/811/2977/19 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2020 року м.Львів Справа № 465/5652/15 Провадження № 22-ц/811/2977/19 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Акціонерне товариство «Укртрансгаз») в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» на рішення Франківського районного суду м. Львова, ухвалене у м.Львові 8 листопада 2016 року, (суддя Дзеньдзюра С.М.) у справі за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», з участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська академія дизайну», про стягнення компенсації за порушення авторських прав, - встановив: 19 серпня 2015 року ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» (далі - ПАТ «Укртрансгаз»), з участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська академія дизайну» (далі - ТОВ «Українська академія дизайну»), про стягнення компенсації за порушення авторських прав. Позов мотивовано тим, що у 2003 році Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» (далі - УМГ «Львівтрансгаз») дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якої є ПАТ «Укртрансгаз», звернулось до ТОВ «Українська академія дизайну» з пропозицією виготовити проекти та виконати в матеріалі реконструкцію споруди і художнє оздоблення інтер`єрів адміністративного корпусу Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» на вулиці Рубчака, 3 у м. Львові; виготовити інтер`єри Більче-Волицько-Угерського газосховища, для чого необхідно було виготовити проектні, загальнобудівельні, оздоблювальні та художні роботи. Наказом ТОВ «Українська академія дизайну» № 20 від 3 вересня 2003 року у зв`язку з цією пропозицією УМГ «Львівтрансгаз» було створено творчу групу в складі: ректора, голови художньої ради «Української академії дизайну» ОСОБА_6 - керівника групи, головного архітектора ОСОБА_4 , дизайнера ОСОБА_2 - художника декоративного мистецтва та ОСОБА_2 - художника декоративно-прикладного мистецтва. Цим наказом творчій групі надано завдання на виготовлення проектів та виконання в матеріалі творів архітектурного, образотворчого мистецтва, пов`язаних із реконструкцією та художнім оздобленням інтер`єрів та екстер`єру адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» на вулиці Рубчака, 3 у м. Львові, а також інтер`єрів Більче-Волицько-Угерського газосховища. На виконання зазначеного наказу № 20, починаючи з вересня 2003 року, та протягом 2004-2006 років творчою групою виготовлено проектні пропозиції та робочий проект реконструкції адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» на вулиці Рубчака, 3 у м. Львові, в тому числі: архітектурний проект заміни плоскої покрівлі даху на шатрову з облаштуванням мансардних приміщень адміністративного корпусу та надбудови над актовим залом УМГ «Львівтрансгаз» на АДРЕСА_1 , проекти художнього оформлення інтер`єрів та прибудинкової території УМГ «Львівтрансгаз» за цією адресою та інтер`єрів адміністративного корпусу Більче-Волицько-Угерського газосховища УМГ «Львівтрансгаз», а також відповідно до цієї проектної документації виконано в матеріалі роботи з реконструкції та художнього оформлення зазначених адміністративних будівель та приміщень, що використовується відповідачем. Вважають, що з боку відповідача має місце порушення прав інтелектуальної власності, оскільки відповідач користується об`єктами авторського права, майнові права на які належать їм (позивачам). Позивачі просили стягнути з ПАТ «Укртрансгаз» за порушення виключних майнових авторських прав за використання службових творів: - на користь ОСОБА_6 4 039 976,02 грн., що на час ухвалення рішення у справі становить 2786,19 мінімальних заробітних плат; - на користь ОСОБА_2 4 136 082 грн., враховуючи індекс інфляції за період з червня 2006 року по квітень 2015 року (3,377) - 13 967 548,91 грн., що становить 11 467,61 мінімальних заробітних плат; - на користь ОСОБА_2 4 725 640 грн., враховуючи індекс інфляції за період з червня 2006 року по квітень 2015 року (3,377) - 15 958 486,28 грн., що становить 13 102,21 мінімальних заробітних плат; - на користь ОСОБА_4 643 467 грн., враховуючи індекс інфляції за період з червня 2006 року по квітень 2015 року (3,377) - 2 172 988,06 грн., що становить 1 784,06 мінімальних заробітних плат. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 8 листопада 2016 року позов ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_6 4 039 976,02 грн.; стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_2 13 967 548,91 грн.; стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_2 15 958 486,28 грн.; стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_4 2 172 988,06 грн. Проведено розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю вини відповідача у вчиненні дій, які відповідно до статей 50 і 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» є такими, що порушують авторські права позивачів, оскільки використання спірних об`єктів авторського права здійснюється за відсутності дозволу на використання авторських творів, за відсутності договору про передачу відповідачу майнових прав авторів творів, що є підставою для стягнення грошової компенсації. При визначенні розміру компенсації суд виходив з вартості авторських творів, встановленої комісійною судовою експертизою об`єктів інтелектуальної власності та мистецтвознавчою експертизою від 28 квітня 2012 року. Рішення суду оскаржує ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз».Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує його законні права та інтереси; винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові.Зазначає, що позивачі звернулись з позовом про стягнення з відповідача компенсації за порушення авторських прав, проте суд першої інстанції розглядав справу про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), при цьому, визначаючи їх вартість, посилався на рішення Господарського суду м. Києва від 10 вересня 2012 року у справі № 39/81, яким визнано в якості належного та допустимого доказу висновок №3758/3759/3760 комісійної експертизи, якою встановлена загальна вартість проектних робіт, робіт виконаних в матеріалі, демонтажних та монтажних робіт по створенню інтер`єрів та екстер`єрів адміністративної споруди УМГ «Львівтрансгаз». Вказує, що позивачі приймали участь, як працівники за трудовими договорами, укладеними з третьою особою, лише у погодженні проектних пропозицій, що було предметом укладеного 23 лютого 2004 року між відповідачем і третьою особою договору №01-44ін-04 на суму 9 486 грн., роботи за яким були виконані і належно оформлені сторонами з проведенням повної оплати. Безпосередньої участі в демонтажних, монтажних та інших роботах, які були проведені для створення об`єктів, авторські права на які відстоюють позивачі, ними не здійснювались та жодних правочинів з позивачами, усних та/або письмових вони не укладали. Стверджує, що позивачами не надано доказів які б підтверджували їх фінансову можливість кредитувати позивача на виконання такого об`єму робіт упродовж 2003 - 2006 років, відсутні докази закупівлі матеріалів, надання транспортних послуг по їх перевезенню, наявності у позивачів необхідної техніки і устаткування, залучення кваліфікованих працівників та оплату їхньої праці, а також вирішення питань про одержання дозвільних документів на виконання робіт, тощо. Крім цього, позивачі, звертаючись до суду з позовом про стягнення компенсації за порушення авторських прав, повинні довести факт порушення таких прав відповідно до вимог статті 131 ЦПК України. Вказує, що авторське право на твір виникає внаслідок факту створення твору і для виникнення та здійснення авторського права не вимагається реєстрація права на твір чи будь-яке інше спеціальне його оформлення чи виконання інших дій, а тому авторське право у позивачів на виконані роботи виникло з моменту закінчення виконання робіт у 2006 році і з цього часу розпочався перебіг встановленого законом трирічного строку позовної давності. У судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали, просять таку задовольнити, посилаючись на її доводи. Відповідачі та їх представники, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просять апеляційну скаргу відхилити, залишити без змін оскаржуване рішення. Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що станом на 2003 рік позивачі перебували у трудових відносинах з ТОВ «Українська академія дизайну», що стверджується відповідними наказами (т. 1 а.с. 50-55). Наказом ТОВ «Українська академія дизайну» № 20 від 3 вересня 2003 року у зв`язку з пропозицією УМГ «Львівтрансгаз» виготовити проекти та виконати в матеріалі реконструкцію і художнє оздоблення інтер`єрів адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» на вулиці Рубчака, 3 у м. Львові, а також інтер`єрів Більче-Волицько-Угерського газосховища, було створено творчу групу в складі: ректора, голови художньої ради «Української академії дизайну» ОСОБА_6 - керівник групи, головного архітектора ОСОБА_4 , дизайнера ОСОБА_2 - художника декоративно-прикладного мистецтва та ОСОБА_2 - художника декоративно-прикладного мистецтва. Цим наказом їм було дано завдання на виготовлення зазначених проектів (т. 1 а.с. 64, 65). Вчена рада Української академії дизайну 14 листопада 2003 року погодила проекти реконструкції заміни плоскої покрівлі даху на шатровий з облаштуванням мансардних приміщень адмінкорпусу УМГ «Львівтрансгаз» і надбудови над актовим залом і рекомендувала до виконання в матеріалі (т.1 а.с.66). 23 січня 2004 року зазначена Вчена рада погодила проекти художнього оформлення інтер`єрів УМГ «Львівтрансгаз» на вулиці Рубчака, 3 у м.Львові та інтер`єрів Більче-Волицько-Угерського газосховища, їх рекономендовано до виконання у матеріалі (т.1 а.с.67). Вчена рада Української академії дизайну 20 жовтня 2005 року заслухала звіти творчої групи про виконані роботи (т.1 а.с.68-69). Відповідно до висновку комісійної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності та мистецтвознавчої експертизи від 28 квітня 2012 року № 3758/3759/3760, проведеної експертами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , встановлено, що роботи з виготовлення проекту художнього оформлення холу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення проекту художнього оформлення операторної адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення проекту художнього оформлення актового залу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення проекту художнього оформлення кімнати переговорів адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: вулиця Рубчака, 3, м. Львів, виготовлення проекту художнього оформлення інтер`єрів операторної адміністративного будинку Більче-Волицького Угерського газосховища, виготовлення проекту благоустрою прибудинкової території адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення проекту вітражної композиції «Всесвіт» для холу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення проекту вітражної композиції «Вогонь» для парадної сходової клітки адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення проекту декоративного занавісу для актового залу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення проекту металевих кованих виробів для головного входу, холу, парадної сходової клітки, в`їздних воріт адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення інтер`єру холу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» (вказаний твір складається з виготовлення вітражної композиції «Всесвіт» на підлозі, стінах і стелі; виготовлення монументального декоративного панно в техніці зграфітто та рельєфу; виготовлення ковальських виробів (перила, декоративні решітки на дверях) з установкою; оздоблення стін та мозаїчної підлоги каменем; альфрейно-оздоблювальні та монтажні роботи на стінах, стелі і підлозі); виготовлення інтер`єру парадної сходової клітки адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» (вказаний твір складається з вітражної композиції «Вогонь» на сходових маршах шести поверхів; ковальських виробів на сходових маршах шести поверхів; вітражної композиції на стелі сходових маршів, в кількості дванадцяти штук; оздоблюваних робіт сходових маршів на шести поверхах каменем; альфрейно-оздоблювальних та монтажних робіт на стінах і стелі), виготовлення інтер`єру актового залу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» (вказаний твір складається з декоративно-рельєфної стелі з елементами художнього металу та вітража; декоративної завіси на сцені; оздоблення стін каменем; альфрейно-оздоблювальних робіт; паркетних та оздоблювальних робіт деревом), виготовлення інтер`єру кімнати переговорів холу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: м. Львів вулиця Рубчака, 3, виготовлення інтер`єру операторної Більче-Волицько-Угерського газосховища, виготовлення інтер`єру операторної адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», благоустрій прибудинкової території головного входу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», який включає в себе оздоблювальні роботи стін та сходів головного входу та корпусу каменем, ковальські вироби на сходах головного входу; виготовлення мозаїчної бруківки на площі перед головним входом, виготовлення проектної пропозиції та робочого проекту реконструкції заміни плоскої покрівлі даху на шатрову з облаштуванням мансардних приміщень адмінкорпусу, в тому числі надбудови над актовим залом адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення проекту художнього оформлення парадної сходової клітки адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення гобелену в кімнаті переговорів адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення шістнадцяти люстр бра для актового залу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» розміром 40х120 см за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктами авторського права і мають творчий характер. Комісійною судовою експертизою об`єктів інтелектуальної власності та мистецтвознавчою експертизою від 28 квітня 2012 року №3758/3759/3760, проведеною експертами: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , встановлено, що автором монументально-декоративного панно в техніці зграфітто та рельєфу на стінах і стелі холу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: АДРЕСА_1 є художник-монументаліст ОСОБА_6 ; автором проектної пропозиції та робочого проекту реконструкції - заміни плоскої покрівлі даху на шатрову з облаштуванням мансардних приміщень адміністративного корпусу на АДРЕСА_1 у м. Львові УМГ «Львівтрансгаз»; робочого проекту заміни плоскої покрівлі даху на шатрову з облаштуванням мансардних приміщень прибудови до адміністративної споруди УМГ «Львівтрансгаз», зокрема, проект надбудови поверху над актовим залом; проекту благоустрою прибудинкової території адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: АДРЕСА_1 ; проекту художнього оформлення інтер`єрів операторної адміністративного будинку Більче-Волицько-Угерського газосховища є архітектор ОСОБА_4 ; автором проекту вітражної композиції «Вогонь» на віконних проймах шести поверхів парадної сходової клітки УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: АДРЕСА_1 ; проекту віражної композиції «Всесвіт» на підлозі, стінах і стелі холу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: вулиця Рубчака, 3, м. Львів; проекту кованих виробів УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: вулиця Рубчака, 3, м. Львів; вітражної композиції «Всесвіт» на підлозі, стінах і стелі холу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: вулиця Рубчака, 3, м. Львів; виготовлення та установка кованих виробів у холі адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: вулиця Рубчака, 3, м. Львів, вітражної композиції «Вогонь» на сходових маршах шести поверхів з установкою в адміністративному корпусі УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: вулиця Рубчака, 3 м.Львів, кованих виробів на сходових маршах шести поверхів парадної сходової клітки з установкою в адміністративному корпусі УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: вулиця Рубчака, 3, м. Львів, виготовлення вітражних композицій на стелі сходових маршів парадної сходової клітки в адміністративному корпусі УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: вулиця Рубчака, 3, м. Львів; виготовлення дванадцять штук люстр бра в актовому залі адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: вулиця Рубчака, 3, м. Львів; виготовлення декоративно-рельєфної стелі з елементами художнього металу та вітража в актовому залі УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: вулиця Рубчака, 3, м.Львів, виготовлення ковальських виробів на головних сходах та фасаді адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: м. Львів, вулиця Рубчака, 3, з установкою є художник декоративного мистецтва ОСОБА_2 , автором декоративного занавісу для актового залу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: вулиця Рубчака м. Львів, 3 з установкою, гобелену для кімнати переговорів адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: вулиця Рубчака, 3 м. Львів з установкою є художник декоративно-прикладного мистецтва ОСОБА_2 , проекти художнього оформлення холу, інтер`єрів операторної, актового залу, кімнати переговорів, парадної сходової клітки, адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: вул. Рубчака, 3, м. Львів інтер`єрів холу, парадної сходової клітки, актового залу, кімнати переговорів, операторної адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою: м. Львів вул. Рубчака, 3, інтер`єр операторної Більче-Волицько-Угерського газосховища, виконаних в матеріалі, створені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у співавторстві. Вартість загальнобудівельних та оздоблюваних робіт, пов`язаних з реконструкцією та художнім оформленням адміністративної споруди УМГ «Львівтрансгаз» на вулиці Рубчака, 3 у м. Львові становить 3 021 188 грн. Загальна вартість проектних робіт, робіт, виконаних в матеріалі, демонтажних та монтажних робіт зі створення інтер`єрів та екстер`єрів адміністративної споруди УМГ «Львівтрансгаз» станом на червень 2006 року становить 9 738 483,68 грн., з урахуванням індексу інфляції (за період червень 2006 року по квітень 2010 року) становить 17 646 132,42 грн (т. 1 а.с. 155-231). Відповідно до частини 1 статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом, право інтелектуальної власності є непорушним (частина 3 цієї статті). Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Відповідно Закону України «Про авторське право і суміжні права» (стаття 8) і ЦК України (статті 420, 433) окрему групу об`єктів авторського права складають твори образотворчого мистецтва, які охоплюють живопис, скульптуру, архітектуру, графіку, а також твори ужиткового мистецтва. Суб`єктами авторського права, згідно зі статтею 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права. Стаття 435 ЦК України поділяє суб`єктів авторського права на дві групи - первинних і похідних. Первинним суб`єктом авторського права є автор твору. До першої групи відносяться автори твору, якими можуть бути лише фізичні особи, до другої групи - інші фізичні, а також юридичні особи, до яких авторське право перейшло на підставі договору або чинного закону. Автор твору як суб`єкт права інтелектуальної власності відповідно до статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», статей 423 і 424 ЦК України наділяється певними особистими немайновими і майновими правами. Відповідно до частини 1 статті 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності, на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Стаття 441 цього Кодексу встановлює, що використання твору є його опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом. Частиною 1 статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належить виключне право на використання твору, виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключним правом, відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» є майнове право особи, яка має, зокрема, щодо твору авторське право, на використання цих об`єктів авторського права лише нею і на видачу цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам в межах строку, встановленого законом. Відтак, особливістю використання об`єктів права інтелектуальної власності є те, що вони використовуються іншими особами (зокрема, публічна демонстрація і публічний показ) лише з дозволу суб`єкта права інтелектуальної власності і на підставі договору, укладеного у письмовій формі (статті 426, 442, 443 ЦК України, стаття 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) повністю або частково іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону і статті 427 ЦК України. Відповідно до частин першої і другої статті 32 Закону України «Про авторське право та суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Відповідно до ст. 431 ЦК України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншими законами чи договором. Статтею 432 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Обрання способу захисту порушеного права належить позивачу - суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав. Згідно з п. 5 частини 2 статті 432 ЦК України суд у випадках та порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення. Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» службовий твір - це твір, створений автором у порядку виконання службових обов`язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем. Виходячи з системного аналізу норм ЦК України і Закону України «Про авторське право і суміжні права», належить вважати, що основні особливості правового режиму службових творів полягають у наступному. По-перше, за загальним правилом особисті немайнові права інтелектуальної власності залишаються за працівником, який створив цей об`єкт права інтелектуальності власності (твір) в порядку виконання трудового договору (частина перша статті 429 ЦК України, частина перша статті 16 вказаного Закону). По-друге, нормами чинного ЦК України, на відміну від Закону України «Про авторське право і суміжна права», передбачено розподіл майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт, створений працівником у зв`язку з виконанням трудового договору, між працівником і роботодавцем. Відповідно до частини другої статті 429 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на об`єкт, створений у зв`язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об`єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. По-третє, за створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем (частина третя статті 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», якщо твір створено у порядку виконання працівником трудового договору (контракту) і в межах строку його дії, тобто при виконанні службових обов`язків і за службовим завданням роботодавця, то особисті немайнові права автора твору належать працівникові; вони є невідчужуваними. Майнові права на об`єкт авторського права і (або) суміжних прав, створений у зв`язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об`єкт, та юридичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором (частина друга статті 429 ЦК України). Якщо в трудовому або цивільно-правовому договорі між працівником і роботодавцем (юридичною або фізичною особою, де або в якої він працює) не передбачений інший порядок здійснення майнових прав на створений вказаний об`єкт, то вони мають спільні права як на отримання свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, так і на використання такого об`єкта. Порядок здійснення майнових прав на такий об`єкт може бути врегульований цивільно-правовим договором. У разі передання (відчуження) працівником роботодавцю всіх майнових прав на твір, створений ним у порядку виконання трудового договору працівник втрачає ці права, залишаючись носієм особистих немайнових прав. Стаття 1107 ЦК України передбачає види договорів, на підставі яких здійснюється розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, в тому числі і договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності. Договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним. Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно. Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» усі майнові права на використання об`єктів авторського права, які передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, які не зазначені в авторському договорі як передані суб`єктом авторського права, вважаються такими, що не передані і зберігаються за ним. Види порушень авторського права і (або) суміжних прав, зокрема, наведені у статті 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права». Відповідно до цієї статті Закону, зокрема, порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є: вчинення будь - якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону; та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 42 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав. Частиною 3 статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що публічна демонстрація і публічний показ є одним із способів використання творів. Автору, чи іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право дозволяти використання твору іншими особами, у тому числі шляхом публічної демонстрації та публічного показу. Автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору (частина 5 статті 15 Закону). Пленум Верховного Суду України у п.12 постанови № 5 від 4 червня 2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» роз`яснив, що саме відповідач, який заперечує проти позову, зобов`язаний довести виконання вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні ним об`єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК України). Таким чином, обов`язок доведення відсутності вини відповідача в даному випадку покладається на самого відповідача, оскільки презюмується його винуватість. На підставі аналізу наявних у справі доказів належить зробити висновок про доведеність належності позивачам майнових авторських прав на спірні об`єкти, авторське право яких презюмується. Докази про отримання відповідачем від позивачів дозволу на використання об`єктів авторського права, підтвердження правомірності використання відповідачем цих об`єктів, виконання та дотримання відповідачем вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні ним спірних об`єктів авторського права не надані. Верховний Суд України у постанові Пленуму № 5 від 4 червня 2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» роз`яснив, що суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 1 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»; шкоди, завданої суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди. Позивач повинен довести факт наявності у нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його права відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина 1 статті 435 ЦК України, стаття 11 Закону). Зокрема, первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена, як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Відповідач, який заперечує проти позову, зобов`язаний довести виконання вимог Закону України «Про авторське право та суміжні права» при використанні ним об`єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК України). Відповідач, всупереч вимогам статей 10 і 60 ЦПК України, не довів належними та допустимими доказами дотримання ним вимог Закону України «Про авторське право та суміжні права» при використанні ним спірних об`єктів авторського права, не надав суду доказів на підтвердження передачі позивачами відповідачу майнових прав на спірні об`єкти авторського права, правомірність користування відповідачем об`єктами авторського права на підставі договору. Судом встановлено об`єкти авторського права та те, що позивачі є їх авторами як індивідуально, так і у співавторстві. Ці об`єкти були створені під час перебування авторів у трудових відносинах із ТОВ «Українська академія дизайну», на замовлення УМГ «Львівтрансгаз». Відповідно до висновку № 3758/3759/3760 комісійної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності та мистецтвознавчої експертизи від 28 квітня 2012 року службовими творами визнано: декоративний занавіс для актового залу адмінкорпусу УМГ «Львівтрансгаз», гобелен для кімнати переговорів цього корпусу, автором яких є художник декоративно-прикладного мистецтва ОСОБА_15 ; а також проекти художнього оформлення холу, інтер`єрів операторної, актового залу, кімнати переговорів, парадної сходової клітки, адмінкорпусу УМГ «Львівтрансгаз», інтер`єрів холу, парадної сходової клітки, актового залу, кімнати для переговорів, операторної адмінкорпусу на АДРЕСА_1 , інтер`єр операторної Більче-Волицького Угерського газосховища, створені позивачами у співавторстві. Решта спірних авторських творів належать до творів мистецтва, з чого вбачається висновок, що вони пов`язані з творчістю їх авторів і виконані ними не у зв`язку з виконанням трудових обов`зків (т.1 а.с.155-227). Враховуючи відсутність авторського договору про передачу позивачами своїх майнових прав на спірні об`єкти авторського права, відсутність виплати ТОВ «Українська академія дизайну» позивачам авторської винагороди, відсутність у трудових договорах, укладених між позивачами та ТОВ «Українська академія дизайну», умов щодо передачі академії авторського права на об`єкти, створені в процесі трудової діяльності, відсутність письмового договору щодо розпорядження майновими правами, укладеного між позивачами і їх роботодавцем, а також договору між ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ПАТ «Укртрансгаз» про передачу йому позивачами майнових прав на спірні об`єкти авторського права, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач не дотримався вимог Закону України «Про авторське право та суміжні права», оскільки спірні об`єкти авторського права використовуються за відсутності письмового договору, майнові права на спірні об`єкти авторського права позивачами відповідачу не передавалися. Встановлено творчий внесок, матеріальне фінансове забезпечення у створення об`єктів авторського права виключно позивачів. Їх роботодавець цього не заперечує і докази іншого відсутні. Договори про передачу позивачами майнових прав на спірні об`єкти авторського права не укладалися. Авторську винагороду ТОВ «Українська академія дизайну» позивачам не виплачувала. Виплата працівникові заробітної плати не є тотожною виплаті йому авторської винагороди за створений твір у зв`язку з виконанням трудового договору, оскільки заробітна плата - це винагорода за виконану роботу залежно від певних умов, а авторська винагорода - це всі види винагород або компенсацій, що виплачуються авторам за використання їх творів, які охороняються в межах, встановлених авторським правом. Відповідачем здійснюється бездоговірне використання творів, у зв`язку з чим порушено майнові авторські права, а тому відповідно до п. «г» частини 2 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» з відповідача належить стягнути компенсацію за порушення майнового авторського права на користь авторів творів. Однією із форм відшкодування майнової шкоди за порушення авторського права і суміжних прав, передбаченою Законом України «Про авторське право і суміжні права» і Цивільним кодексом України, є виплата компенсації. Розмір компенсації за порушення авторського права повинен відповідати критеріям справедливості, добросовісності та розумності. Компенсація є паушальним платежем. При визначенні розміру компенсації мають враховуватися тривалість і обсяг порушення, систематичність дій порушника. Встановлено, що об`єкти авторського права створені позивачами станом на червень 2006 року. У чинній на той час редакції Закон України «Про авторське право та суміжні права» передбачав, зокрема, у якості відшкодування збитків за порушення авторського права і суміжних прав у формі виплати компенсації у сумі від 10 до 50 000 мінімальних розмірів заробітної плати, встановлених законодавством України. При визначенні розміру компенсації належить врахувати постійне користування авторськими творами без дозволу авторів, тривалість та обсяг порушень, постійне використання відповідачем спірних об`єктів авторського права, їх значну кількість та майнову вартість, кількість осіб, авторське право яких порушено, оригінальність авторських творів, необґрунтоване заперечення відповідачем авторства позивачів щодо спірних об`єктів авторського права, неможливість повернення позивачам цих об`єктів авторського права, неможливість відновлення порушеного права, кількість об`єктів авторського права, які створені кожним із позивачів, участь кожного з позивачів у створенні спірних об`єктів авторського права, об`єм виконаних ними робіт, трудомісткість, тривалий час створення творів, розмір мінімальної заробітної плати, що на день ухвалення рішення судом становила 1 450 грн., а на даний час значно збільшена; принцип верховенства права, а також загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. З відповідача належить стягнути: на користь позивача ОСОБА_6 2 900 000 грн., що на час ухвалення рішення у справі становило 2 000 мінімальних заробітних плат; на користь ОСОБА_2 - 7 250 000 грн., що на час ухвалення рішення у справі становило 6 500 мінімальних заробітних плат; на користь ОСОБА_2 - 10 875 000 грн., що на час ухвалення рішення у справі становило 7 500 000 мінімальних заробітних плат; на користь ОСОБА_4 - 1 885 000 грн., що на час ухвалення рішення по справі становило 1 300 мінімальних заробітних плат. Це відповідатиме меті інституту відшкодування майнової шкоди і частині майнових прав інтелектуальної власності кожного із позивачів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині щодо відсутності підстав про відмову в позові за пропуском позовної давності згідно поданої відповідачем заяви, оскільки відповідно до статті 256, частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Судом встановлено, що позивачі про порушення свого права дізналися з рішення Господарського суду м. Києва від 10 вересня 2012 року у справі за позовом ТОВ «Українська академія дизайну» до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», що свідчить про те, що строк позовної давності позивачами не пропущено. Окрім того, належить зазначити, що порушення авторських прав позивачів є триваючим. Відтак, строк звернення з цим позовом до суду ними не пропущений. Колегія суддів прийшла до висновку, судом першої інстанції компенсація позивачам призначена у завищеному розмірі. Оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача в користь позивачів компенсації у зазначених в мотивувальній частині постанови розмірах. Керуючись ст. 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Акціонерне товариство «Укртрансгаз») в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» задовольнити частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 8 листопада 2016 року скасувати та прийняти нове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1) в користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) 2 900 000 грн. (два мільйони дев`ятсот тисяч грн.). Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1) в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) 9 425 000 грн. (дев`ять мільйонів чотириста двадцять п`ять тисяч грн.). Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1) в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) 10 875 000 грн. (десять мільйонів вісімсот сімдесят п`ять тисяч грн.). Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1) в користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ) 1 885 000 грн. (один мільйон вісімсот вісімдесят п`ять тисяч грн.). В решті позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 19 серпня 2020 року. Головуючий Судді