Постанова Полтавський апеляційний суд № 534/1870/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 534/1870/19 Номер провадження 22-ц/814/1194/20Головуючий у 1-й інстанції Куц Т. О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Бутенко С.Б. Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В. за участю секретаря: Кальник А.М. розглянув в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 січня 2020 року у складі судді Куц Т.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Горішньоплавнівський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, в с т а н о в и в: В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам. Позов мотивовано тим, що в провадженні Горішньоплавнівського міського ВДВС ГТУЮ в Полтавській області перебуває виконавче провадження ВП 49786628 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно на підставі виконавчого листа № 2-648, виданого Комсомольським міським судом Полтавської області 16.05.2003 року. Згідно розрахунку державного виконавця станом на 06.11.2019 року заборгованість зі сплати аліментів становила 61449,50 грн., з яких ним було сплачено аліменти в сумі 8860 грн. Зазначає, що з моменту відкриття виконавчого провадження, а саме з травня 2003 року по грудень 2015 року він не ухилявся від сплати аліментів, сплачував їх у повному обсязі, але після звільнення з роботи у 2015 році за станом здоров`я він не працював, але аліменти сплачував добровільно у розмірі по 300 грн. щомісячно. У травні 2018 року йому було призначено пенсію і він почав сплачувати аліменти у розмірі 500 грн., в більшому розмірі він сплачувати не міг, оскільки були витрати на придбання ліків, санаторно-курортне лікування. У 2019 році стан його здоров`я значно погіршився і він 4 рази був госпіталізований до лікарні, до відділення невідкладної кардіології та три рази у хірургічне відділення для проведення хірургічного втручання. Вказує, що на даний час він не працює та витрачає значні кошти на придбання ліків, проведення операцій та реабілітації після оперативного втручання. Крім того на його утриманні перебуває матір, якій майже 85 років, яка також потребує стороннього догляду. Посилаючись на наведені у позові обставини, просив суд звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, які стягуються з нього на підставі виконавчого листа № 2-648, виданого Комсомольським міським судом Полтавської області 16.05.2003 року на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 50745 грн, 056 коп. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових та фактичних підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами. Не погодившись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що наявність тяжкої хвороби є обставиною, що має істотне значення при вирішенні питання про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, а суд першої інстанції не врахував докази, які характеризують стан його здоров`я, та не дав їм належної оцінки. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що у Горішньоплавнівському міському ВДВС перебуває виконавче провадження ВП 49786628 з виконання виконавчого листа № 2-648, виданого Комсомольським міським судом Полтавської області 16.05.2003 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно розрахунку державного виконавця зі сплати аліментів за період з 06.11.2015 року по 22.12.2019 року від 15.11.2019 року № 091-69/1 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01.11.2019 року складала 61 499,50 грн. (а.с. 7). Згідно розрахунку державного виконавця зі сплати аліментів за період з 15.03.2013 року по 31.01.2020 року від 27.01.2020 року б/н станом на 22.12.2019 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становила 50 234,29 грн. (а.с. 59). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про звільнення його від сплати заборгованості за аліментами в сумі 50 745,06 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності підстав для звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами згідно частини другої статті 197 СК України, оскільки позивачем не доведено, що вказана заборгованість за аліментами виникла у зв`язку з його хворобою, яка не є тяжкою, а сам факт непрацездатності його матері не зумовлює виникнення у нього обов`язку надавати їй утримання. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини, та захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права. Згідно з частиною другою статті 197 Сімейного Кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої істотної обставини, що перебуває у причинному зв`язку з виникненням заборгованості за аліментами. Обґрунтовуючи підстави позову про звільнення від сплати заборгованості за аліментами ОСОБА_1 посилався на те, що у зв`язку з тяжкою хворобою та необхідністю понесення витрат на лікування він був позбавлений можливості сплачувати аліменти, стягнуті з нього за рішеннями суду. З наданих позивачем копій медичних документів вбачається, що ОСОБА_1 з 17.06.2010 р. по 25.06.2010 р. перебував на лікуванні з приводу тахіаритмії з відновленням ритму (а.с. 8). Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 2183 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні № 1 з 30.01.2019 р. по 04.02.2019 р. з приводу основного захворювання, пароксизм фібриляції передсердь від 30.01.2019, гіпертонічна хвороба І ст., 2 ступінь, ризик 2 (а.с. 10). З 09.04.2019 р. по 18.04.2019 р. позивач перебував на лікуванні у Київській міській клінічній лікарні № 3 у хірургічному відділенні, де була проведена операція Гартмана з формуванням монодесцендостоми, дренування черевної порожнини, що підтверджується випискою № 19/5192 (а.с. 11). Згідно виписки з медичної карти № 19012796 з 01.10.2019 р. по 11.10.2019 р. ОСОБА_1 перебував на лікуванні у Київській міській клінічній лікарні № 3 у хірургічному відділенні, де було проведено оперативне втручання після операції з приводу поліпа сигмоподібної кишки (а.с. 15). Також позивач неодноразово проходив обстеження, відповідно до яких йому рекомендовано консультація та спостереження онколога, уролога, сімейного лікаря (а.с.12-14). Відповідно довідки про доходи № НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, яка за період з 01.05.2018 по 31.10.2019 склала 178 412 грн. 32 коп. Зокрема, з червня 2018 року йому була призначена пенсія у розмірі 10 201,34 грн., з грудня 2018 року - 10 204,49 грн., з липня 2009 року - 10 209,18 грн. на місяць (а.с. 28). Доказів, які б свідчили про те, що вказані захворювання зумовили виникнення заборгованості ОСОБА_1 за аліментами з листопада 2015 року позивачем по справі не надано і суду таких обставин не доведено. Надані позивачем копії квитанцій та чеків на підтвердження понесених витрат на лікування не перевищують розміру доходу позивача за вказаний період, а договір найму (оренди) нерухомого майна не свідчить про неможливість сплачувати аліменти на дитину у розмірі 1/4 частини доходу. За правилами статті 202 СК України обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків виникає у разі не лише непрацездатності батьків але й їх потреби у матеріальній допомозі, що підлягає доказуванню. Як вбачається з довідки про доходи № 6292 2320 0602 1243, ОСОБА_4 , яка є матір`ю позивача, перебуває на обліку в Кременчуцькому об`єднаному управлінні ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком, з жовтня 2018 року у розмірі 2107,84 грн., з грудня 2018 року - 2117,29, з березня 2019 року - 2412,49 грн., з липня 2019 року - 2426,56 грн., що перевищує розмір прожиткового мінімуму на одну особу, аліменти на утримання матері позивачем не сплачуються. За наведених обставин твердження позивача про перебування матері на його утриманні не підтверджуються наявними у справі доказами. При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції вірно виходив з принципу дотримання «найкращих інтересів дитини» на за відсутності доказів наявності підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами, що передбачені частиною другою статті 197 СК України, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_4 . Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та їм дана належна правова оцінка. Встановлено, що оскаржуване рішення постановлено судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів, колегією суддів апеляційного суду не вбачається, тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: С.Б. Бутенко Судді: О.І. Обідіна О.В. Прядкіна