Постанова 4814 № 553/2440/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/2440/18 Номер провадження 22-ц/814/406/20Головуючий у 1-й інстанції Новак Ю.Д. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Кривчун Т.О. Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В. секретар: Ткаченко Т.І. за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача адв. Репало Д.О. відповідача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Репало Дениса Олександровича на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2020 року та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2019 року (повний текст складено 02.12.2019 року) по справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулась до місцевого суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення, посилаючись на те, що позивач та відповідач на час подачі даного позову перебувають у зареєстрованому шлюбу, від якого мають сина. Зазначає, що вони проживали разом у належній відповідачу квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, 28.07.2018 року ОСОБА_1 не надав доступу позивачу з сином до належної йому квартири, змінив замки та поставив сигналізацію. Неодноразові звернення до поліції не вплинули на відповідача, та він і надалі чинить перешкоди ОСОБА_2 та їх сину ОСОБА_3 у доступні до житла. З урахуванням наведеного прохала: зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 та сином ОСОБА_4 квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; вселити ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до вказаної квартири; зобов`язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 ключі від квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .; вирішити питання судових витрат. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, посилаючись на те, що позов ОСОБА_2 є безпідставним, оскільки вона має власне житло та може там проживати, а у належній ОСОБА_1 однокімнатній квартирі він на даний час проживає з іншою жінкою, а тому вселення колишньої дружини не узгоджується з вимогами моралі. Вказує, що проти перебування їх сина у належній йому квартирі він не заперечує, більше того, готовий визначити місце проживання сина саме з ним. Проте, зауважує, що ОСОБА_2 на даний час чинити перешкоди у спілкуванні сина з батьком, а тому, за обставин наявності конфліктних відносин між сторонами по справі, ОСОБА_1 вважає за доцільне надати можливість батьку з сином бачитись без присутності матері, що надасть їм змогу повноцінно спілкуватись. Окрім того, ОСОБА_1 вказує, що відповідач (за зустрічним позовом) також чинить перешкоди у спілкуванні дитини з дідусем та хрещеною матір`ю. З урахуванням наведеного прохав: усунути ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та спілкуванні з сином, реалізації батьківських прав та несення відповідних обов`язків, шляхом встановлення наступного графіку побачень із сином ОСОБА_4 без присутності матері ОСОБА_2 : -перший та третій понеділок кожного місяця з 13:00 до 20:00 год.; друга та четверта середа кожного місяця з 13:00 до 20:00 год.; кожної п`ятниці з 17 години до 09 години неділі за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 ., без обмеження місця прогулянок та відпочинку, з можливістю поїздок до рідних та близьких дитини, в тому числі дідуся та хрещеної матері; -кожен день народження дитини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року до досягнення дитиною повноліття з 12:00 год. до 18:00 год.; -кожні шкільні канікули дитини посеред навчального року не менше 7 діб для відпочинку та оздоровлення дитини на території України; -кожні літні шкільні канікули дитини не менше 30 діб для відпочинку та оздоровлення дитини на території України; вирішити питання судових витрат. У подальшому, ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 15.04.2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення, залишено без розгляду. Роз`яснено позивачу за первісним позовом його право на повторне звернення до суду з тією самою заявою (т.1, а.с.102). Рішенням Ленінського районного суду м. Полтава від 29 листопада 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, задоволено частково. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та спілкуванні із сином, реалізації батьківських прав та несенні відповідних обов`язків, шляхом встановлення наступного графіку побачень із сином ОСОБА_4 без присутності матері ОСОБА_2 : - перший та третій понеділок кожного місяця з 13.00 до 20.00 години; друга та четверта середа кожного місяця з 13.00 до 20.00 години; перша, та третя п`ятниця кожного місяця з 17 години до 10 години неділі за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , без обмеження місця прогулянок та відпочинку, з можливістю поїздки до рідних та близьких дитини по території України; - кожен день народження дитини, а саме 03 липня кожного року до досягнення дитиною повноліття з 12.00 до 16.00 години; - кожні зимні шкільні канікули дитини посеред навчального року 8 діб за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , без обмеження місця прогулянок та відпочинку, з можливістю поїздку до рідних та близьких дитини по території України; - кожні літні шкільні канікули дитини з 23 червня по 02 липня, з 01 серпня по 10 серпня за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , без обмеження місця прогулянок та відпочинку, з можливістю поїздки до рідних та близьких дитини по території України. Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Полтава від 20 лютого 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним при поданні зустрічного позову судовий збір у розмірі 704,80 грн. В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 , відмовлено. З рішенням місцевого суду від 29.11.2019 року не погодилась ОСОБА_2 , яка у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким визначити такі години побачення: друга та третя неділя місяця з 14:00 до 18:00 год., після домовленості з матір`ю, з дотриманням графіку відвідування дитиною гуртків і секцій та з врахуванням інтересів дитини та бажання бачитися з батьком; визначення днів по канікулам по домовленості батьків; покласти на батька ОСОБА_1 обов`язок забирати і привозити дитину до її постійного місця проживання та нести повну відповідальність за життя та здоров`я сина; не налаштовувати сина проти відвідування ним гуртків та секцій, і не привчати сина до комп`ютерних ігор (гаджетів). В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивачем не надано суду доказів його можливості забирати дитину з уроків та водити по гуртках, оскільки він працює в закладі графік роботи якого з 12-00 год. до 02(04)-00 год. ранку. Зауважує, що місцевим судом не було надано аналізу тій обставині, що син навчається зараз у школі №5 м. Полтава, яка знаходиться у двох хвилинах ходьби від місця його проживання, а батько дитини проживає в іншому районі міста. Вважає, що висновок суду про те, що ОСОБА_1 не вчиняє та не вчиняв дії на шкоду інтересів дитини, не відповідає дійсності, та спростовується документом-висновком відділення поліції №2 від 06.08.2018 року, з якого вбачається, що позивач (за зустрічним позовом) після повернення з відпустки не впустив до житла відповідача з сином. Зауважує, що при визначенні графіку побачень батька з сином, судом не враховано графіку занять сина, шкільних та позакласних гуртків і т.п. При цьому, на ОСОБА_1 не покладено обов`язку забезпечувати явку дитини на відповідні заняття. Окрім того, зауважує, що місцевим судом також не було визначено обов`язку батька привозити дитину, після їх спілкування, назад до матері, за місцем проживання дитини. Також, вказує, що місцевий суд, в порушення норм закону, не залучив до участі у даний справі Службу у справах дітей ВК Подільської районної у м. Полтава ради та не дослідив належним чином докази по справі, а саме висновок психолога ОСОБА_5 . Окрім того, додаткове рішення від 20.02.2020 рокуоскаржив ОСОБА_1 , представник якого у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив його скасувати в частині стягнення витрат на правничу допомогу та постановити нове рішення. яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000,00грн. витрат на правничу допомогу. Вказує, що розмір витрат на правничу допомогу, понесений ОСОБА_1 , є доведеним та документально підтвердженим належними доказами. Також, до апеляційної скарги додано завірену копію договору про надання правничої допомоги та оригінал квитанції про сплату гонорару у розмірі 10000,00 грн., які з поважних причин адвокат апелянта не міг подати до місцевого суду. У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 її не визнала, прохала залишити її без задоволення, а додаткове рішення місцевого суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу без змін; відмовити позивачу ОСОБА_1 в поновленні строку для подання доказів, та стягнути зі ОСОБА_1 витрати, які понесені ОСОБА_2 у розмірі 4030,00 грн. Зазначає, що стягнення з неї понесених ОСОБА_1 коштів на оплату гонорару адвоката призведе до недоотримання цих коштів саме дитиною. Вказує, що строк на подачу доказів понесення відповідних витрат поновленню не підлягає, оскільки такий пропущено не з поважних причин, а саме у судове засідання, призначене на 20.02.2020 року, представник позивача не з`явився та завчасно прохав розглядати справу за його відсутності, а не відкласти слухання справи. При цьому, до відповідної заяви адвокат Репало Д.О. не надав жодних доказів щодо підтвердження дійсного факту понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10000,00 грн. Також, з відзивом на апеляційну скаргу ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_1 , представник якого, вказуючи на її необґрунтованість, прохав дану скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що при розгляді справи, відповідач свого графіку побачень батька з сином не пропонувала, а категорично заперечувала проти позову в цілому. У поданій скарзі, на думку позивача, не наведено жодного доказу незаконності оскаржуваного судового рішення. а лише наведені роздуми про життя та його сенс. Вказує, що для позивача не є принциповим кількість днів та часу, протягом якого він може проводити час з сином, а важливо просто бачити дитину безперешкодно та без попереднього дозволу колишньої дружини. Також, спростовується посилання на начебто нічний час роботи позивача, оскільки ОСОБА_1 дійсно працює в АТ «Муза-Паті» проте, бухгалтером, що не обумовлює його зайнятості саме в нічний час. У судовому засіданні позивач та його представник доводи, наведені в своїй апеляційній скарзі, підтримали та прохали її задовольнити, апеляційну скаргу відповідача не визнали та прохали залишити її без задоволення. Відповідач свою апеляційну скаргу підтримала, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечувала, прохала її відхилити. Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 з наступних підстав. У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Як убачається з матеріалів справи, установлено судом та не заперечується сторонами, згідно актового запису №1370 в Книзі реєстрації шлюбів Центрального відділу державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 21 червня 2011 року (т.1, а.с.4, Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.06.2011 року). Відповідно до актового запису №1626 в Книзі реєстрації народжень Відділу реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками записані - ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_2 (мати) (т.1, а.с.5, Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 22.07.2011 року). Згідно п.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, рішенням Київського районного суду м. Полтава від 23.11.2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено повністю. Шлюб, зареєстрований 21.06.2011 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис №1370, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розірвано. Прізвище після розірвання шлюбу чоловіка ОСОБА_6 , жінки ОСОБА_7 (т.1, а.с.38). Також, місцевим судом установлено, що на даний час дитина проживає з відповідачем. Задовольняючи позовні вимоги частково та встановлюючи відповідний графік участі батька у вихованні сина, місцевий суд, врахувавши відсутність негативних відомостей про ОСОБА_1 , вік дитини, а також бажання батька на спілкування з дитиною, вважав, що запропонований позивачем спосіб його участі у спілкуванні та вихованні дитини відповідає його інтересам та можливості позивача здійснювати свої обов`язки та права, але повинен бути обмежений для забезпечення дотримання прав матері та інтересів дитини, яка на теперішній час мешкає разом із відповідачем за зустрічним позовом. Постановляючи додаткове рішення суд зазначав, що при подачі зустрічного позову ОСОБА_1 було сплачено 704,80 грн. судового збору, який підлягає до стягнення з ОСОБА_2 . Відмовляючи в стягненні витрат на правничу допомогу місцевий суд зазначав, що позивачем не надано самого договору про надання правової допомоги та оригіналу документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, зокрема, квитанцію до прибуткового касового ордера, або платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо. Такий висновок місцевого суду не в повній мірі відповідає матеріалам справи та встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року та яка набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. У статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України. Статтею 141 СК України встановлено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з частинами 1, 2, 3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. У відповідності до статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Так, місцевим судом установлено, що відповідач за зустрічним позовом не визнає права ОСОБА_1 , як батька, на безперешкодне спілкування із сином та участь в його вихованні. При цьому, рішенням Виконавчого комітету Київської районної в м. Полтава ради «Про визначення участі батька у вихованні малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 27.11.2018 року №298 визначено: 1.Встановити батькові ОСОБА_1 час для спілкування з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 таким способом: -перша та третя неділя кожного місяця з 09:00 до 18:00; - другий та четвертий понеділок кожного місяця з 13:00 до 18:00; перший та третій вівторок кожного місяця з 13:00 до 18:00; без присутності матері, з дотриманням графіка відвідування дитиною гуртків та з урахуванням бажання дитини бачитися з батьком. 2.Покладено на батька ОСОБА_1 обов`язок забирати і привозити дитину до її постійного місця проживання та нести повну відповідальність за життя та здоров`я малолітнього. 3.Попереджено батьків про коректність поведінки при вирішенні даного питання, батькам не підбурювати малолітнього проти іншого з батьків, в спілкуванні з дитиною вести себе таким чином, щоб не завдавати шкоди цілеспрямованому вихованню та розвитку малолітнього. 4.У разі порушення або невиконання даного рішення органу опіки та піклування одним з батьків, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (т.1, а.с.45). Законодавством встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (ст.158 СК України). У випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. У випадку встановлення судом перешкод з боку того з батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, який проживає окремо, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Нормами Сімейного кодексу України встановлено, що під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного із них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Матеріалами справи встановлено, що позивачі не мають психіатричних проблем зі здоров`ям, не зловживають алкогольними напоями чи наркотичними засобами (доказів протилежного суду не надано), позивач за зустрічним позовом бажає індивідуально спілкуватися з дитиною без присутності інших осіб, зокрема, відповідача по справі ОСОБА_2 , за місцем свого проживання та має таку можливість. Так, згідно Акту обстеження умов проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 (сторонами не заперечується, що дана квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ) від 24.10.2018 року, встановлено, що умови проживання задовільні та такі, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: для дитини передбачено окрема місце для сну та відпочинку, стіл для навчання. В наявності дитяча розвиваюча література (т.1, а.с.44). Також, як убачається з довідки КЗ «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5» Полтавської міської ради Полтавської області» від 22.12.2018 року, батьки приділяють належну увагу вихованню сина, цікавляться навчанням і допомагають йому досягти успіху (т.1, а.с.59). З характеристики ОСОБА_4 від 02.01.2019 року №01-29/01 також вбачається, що, зокрема, батько ОСОБА_1 неодноразово приходив до школи, цікавився станом навчання сина. Визначено, що батьки приділяють належну увагу навчанню та вихованню сина, батьківські збори відвідували систематично (т.1, а.с.96). Тобто, даними доказами підтверджено, що, зокрема, позивач здійснює активну участь у житті сина. При цьому, наданий відповідачем Акт від 14.04.2019 року, складений сусідами ОСОБА_2 , де зазначено, що ОСОБА_1 вихованням дитини не займається, не приїжджає до сина, не гуляє з ним (т.1, а.с.97), колегія сусідів до уваги не приймає, оскільки сказані особи можуть бути лише свідками подій, що відбуваються за місцем проживання відповідача, та не можуть бути обізнаними в цілому про те, яку участь бере батько у житті сина ОСОБА_3 . Окрім того, матеріалами справи установлено наявність між сторонами конфліктних відносин, а тому логічним є те, що ОСОБА_9 не зустрічається з сином за місцем проживання відповідача. Також, як убачається з матеріалів справи, малолітній ОСОБА_10 відвідує ряд гуртків та секцій кожного дня (т.1, а.с.195-200). З матеріалів справи вбачається, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, при законодавчій визначеності рівності обох батьків щодо прав на виховання дитини, а тому місцевий суд прийшов до вірного висновку про необхідність визначення судом порядку та способу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_10 . Матеріалами справи встановлено, в достатній мірі підтверджено належними та допустимими доказами та не заперечується сторонами по справі, що між сторонами склались неприязні стосунки, які можуть негативно вплинути на інтереси та стан здоров`я, психологічний стан дитини - ОСОБА_10 , спровокувати в подальшому формування неприязного ставлення до одного з батьків, а тому доцільним є проведення побачень батька з дитиною за відсутності матері. Суд, при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, віку дитини, укладу його життя та звичайного графіку навчання та відпочинку. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни визначеного районним судом способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_10 , з урахуванням принципу дотримання розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, оскільки визначений районним судом графік не в повній мірі відповідає вимогам з дотримання балансу права та інтересів обох батьків та призведе до порушення звичайного укладу життя дитини. Відтак, враховуючи вік дитини ОСОБА_3 навчається в третьому класі, тобто є досить самостійним, стан його здоров`я, тощо, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визначення наступного графіку побачень батька з малолітнім ОСОБА_10 , а саме: - перший та третій понеділок кожного місяця з 14:00 до 18:00 години; - друга та четверта середа кожного місяця з 14:00 до 18:00 години; - перша, та третя неділя кожного місяця з 11:00 до 18:00 години за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , без обмеження місця прогулянок та відпочинку, та з дотриманням графіку відвідувань дитиною гуртків та секцій. - кожні зимові шкільні канікули дитини посеред навчального року 8 діб за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , за домовленості батьків, без обмеження місця прогулянок та відпочинку, з можливістю поїздку до рідних та близьких дитини по території України; - кожні літні шкільні канікули дитини 20 діб за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , за домовленості батьків, без обмеження місця прогулянок та відпочинку, з можливістю поїздку до рідних та близьких дитини по території України; - кожен день народження дитини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року до досягнення дитиною повноліття з 10:00 до 14:00 години. - спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 проводити без присутності матері, з покладенням на батька ОСОБА_1 обов`язку забирати і привозити дитину до її постійного місця проживання та нести повну відповідальність за життя та здоров`я малолітнього. Наведене відповідатиме вимогам розумності та справедливості, забезпечить рівний баланс участі обох батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною, та в жодній мірі не призведе до порушення права та законних інтересів малолітнього ОСОБА_10 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно не належного дослідження місцевим судом висновку психолога ОСОБА_5 колегія суддів оцінює критично, оскільки вказаний висновок не є обов`язковим, так як не є експертизою, відтак, підлягає оцінці разом з іншими доказами. При цьому, матеріалами справи не встановлено жодного факту неналежної поведінки батька щодо свого сина, та, зокрема, закладом освіти, де навчається дитина, він характеризується позитивно. Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 начебто протиправно не впустив їх з сином до житла, що є порушенням прав дитини, колегія суддів до уваги також не приймає, оскільки з наданих матеріалів звернень ОСОБА_2 до поліції (т.1, а.с.12-13) вбачається, що кримінального порушення позивачем не вчинялось, при цьому, ОСОБА_1 до належної йому квартири не допускав лише відповідача, проти перебування в ній сина позивач не заперечував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає наступне. За нормою ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Надання доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Окрім того, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Згідно положень ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. При цьому, з матеріалів даної справи вбачається, що стороною позивача не надано суду першої інстанції , зокрема, договору на правову допомогу та платіжних документів про оплату таких послуг (квитанції). Вказані документи представником позивача адвокатом Репало Д.О. долучено до апеляційної скарги на додаткове рішення. Відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В обгрунтування причин неподання договору на правову допомогу та платіжних документів про оплату таких послуг (квитанції), апелянт вказував, що в судовому засіданні 20.02.2020 року представник позивача присутнім бути не міг, оскільки був викликаний до Верховного Суду, як захисник у кримінальній справі, про що завчасно повідомив суд. При цьому, з матеріалів справи дійсно вбачається, що 20..02.2020 року адвокатом Репало Д.О. було подано до місцевого суду заяву про розгляд справи за його відсутності, ОСОБА_1 в судове засідання також не з`явився (т.1, а.с.245-248). Тобто, сторона позивача була належним чином обізнана про розгляд 20.02.2020 року питання про розподіл судових витрат, при цьому своїм правом не скористалась та не надала суду належних доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, клопотання про відкладення розгляду справи також подано не було. З наведеного вбачається свідомість дій позивача щодо ненадання ним суду відповідних доказів. При цьому, поважності причин такого неподання суду не надано. З урахуванням наведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для прийняття нових доказів до розгляду, відтак, погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі, а тому додаткове рішення місцевого суду необхідно залишити в силі. Так, статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 було сплачено 1057,20 грн. судового збору, та, оскільки її скаргу задоволено частково, то зі ОСОБА_1 підлягає до стягнення половина сплаченого ОСОБА_2 судового збору в сумі 528,60 грн., що буде відповідати принципу пропорційності. Окрім того, ОСОБА_2 прохала апеляційний суд стягнути зі ОСОБА_1 на її користь 4030,00 грн. понесених витрат. Так, аналізуючи надані Туранською НБ. докази вбачається, що нею було сплачено 1980,00 грн. ОСОБА_11 (квитанція №1841-5896-0735-0918від 16.01.2020 року), 200,00 грн. адвокату Антипенко А.І. (квитанція №12 від 03.02.2020 року, призначення платежу «консультація»), 500,00 грн. адвокату Рекотовій Т.А. (квитанція №108506 від 19.02.2020 року призначення платежу «юридична консультація»). Проте, досліджуючи вказані документи на їх належність, апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення вказаних сум, оскільки відповідачем не надано доказів, що ці витрати були нею понесені саме в межах розгляду даної справи, жодні відомості про це у квитанціях відсутні. Щодо стягнення з позивача на користь відповідача 200,00 грн., сплачених Туранською за надану їй правничу допомогу адвокатом Дяченко М.В., то вони підлягають до задоволення, оскільки підтверджені належними та допустимими доказами, а саме: Довідкою-рахунком від 25.11.2019 року , Угодою на представництво інтересів у цивільній справі №49 від 25.11.2019 року, Актом виконаних робіт, квитанцією №4981 від 25.11.2019 року. Стрелець О.Б. також було заявлено клопотання про стягнення з ОСОБА_2 на його користь понесених ним втрат з оплати правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 4000,00 грн., та на підтвердження надано наступні докази: Договір про надання правничої допомоги від 12.12.2018 року, квитанція №б/н від 07.04.2020 року (справа №553/2440/18) на суму 4000,00 грн., Акт приймання-передачі роботи від 07.04.2020 року. Проте, оскільки скарга ОСОБА_1 судом апеляційної скарги відхилена, то і судові витрати не підлягають компенсації. У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Репало Дениса Олександровича, - залишити без задоволення. Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 20 лютого 2020 року, - залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , - задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 29 листопада 2019 року, в частині визначення графіку побачень ОСОБА_1 з сином ОСОБА_10 , - змінити, а саме встановити такий порядок побачень: - перший та третій понеділок кожного місяця з 14:00 до 18:00 години; - друга та четверта середа кожного місяця з 14:00 до 18:00 години; - перша, та третя неділя кожного місяця з 11:00 до 18:00 години за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , без обмеження місця прогулянок та відпочинку, та з дотриманням графіку відвідувань дитиною гуртків та секцій; - кожні зимові шкільні канікули дитини посеред навчального року 8 діб за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , за домовленості батьків, без обмеження місця прогулянок та відпочинку, з можливістю поїздки до рідних та близьких дитини по території України; - кожні літні шкільні канікули дитини 20 діб за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , за домовленості батьків, без обмеження місця прогулянок та відпочинку, з можливістю поїздки до рідних та близьких дитини по території України; - кожен день народження дитини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року до досягнення дитиною повноліття з 10:00 до 14:00 години. Спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 проводити без присутності матері, з покладенням на батька ОСОБА_1 обов`язку забирати і привозити дитину до її постійного місця проживання та нести повну відповідальність за життя та здоров`я малолітнього. В іншій частині рішення місцевого суду залишити в силі. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 528,60 (п`ятсот двадцять вісім гривень 60 коп.) грн. судового збору та 200,00 (двісті гривень 00 коп.) грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ: Т.О. Кривчун СУДДІ: Ю.В. Дряниця О.В. Чумак