Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/4423/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6266/20 Справа № 216/4423/18 Суддя у 1-й інстанції - Онопченко Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 квітня 2020 року, ухваленого суддею Онопченко Ю.В. в м.Кривому Розі, Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ: У серпні 2018 року року позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 підписала заяву №б/н від 13.03.2008, згідно якої отримала кредит у розмірі 5300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту АТ КБ «ПриватБанк» керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою АТ КБ «ПриватБанк». Також, 13.03.2008 ОСОБА_1 було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій було визначено базову ставку відсотків в місяць, розмір щоденних платежів, комісії, пені, штрафу. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач порушила умови Договору в частині своєчасного погашення платежів АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим, станом на 04.07.2018 виникла заборгованість в розмірі 26615,21 грн., з яких: 5394,08 грн. тіло кредиту, 5614,10 грн. нараховано відсотків за користування кредитом, 14101,54 грн. нараховано відсотків, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1255,49 грн. - штраф (процентна складова). Відповідно до п. 1.1.7.11 Договору, Договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк. Пунктом 1.1.7.43 Договору передбачено, що сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту Клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію Договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених договором. За наявної у Клієнта в момент закриття останнього рахунку Клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по Договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості. Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, чим порушує права та інтереси АТ КБ «ПриватБанк». Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 квітня 2020 року позовнв вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 13.03.2008, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 5394,08 грн. (п`ять тисяч триста дев`яносто чотири гривні вісім копійок). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 357,10 грн. (триста п`ятдесят сім гривень десять копійок). В решті позовних вимог відмовлено. Позивач АТ КБ «Приватбанк, не погоджуючись з ухваленим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, ставить питання про його часткове скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі задовольнити заявлені позивачем вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом та штрафів. При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а остання його не повернула, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи погоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитом -3,0% на місяць, та штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову за порушення позичальником строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених чинним договором більш ніж на 120 днів про, що зазначено у Заяві від 13.03.2007 року підписаній відповідачем особисто та підтверджує погоджені сторонами істотні умови кредитування. Також, позивач вважає, що суд першої інстанції, будучи незгодним з наданим банком розрахунком заборгованості повинен був навести у рішенні свій розрахунок, однак суд цього не зробив, ухилившись від своїх прямих обов`язків по здійсненню правосуддя. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст.367ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафів, з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову. Судом встановлено, що 13.03.2008 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву №б/н, згідно якої остання отримала кредит у розмірі 5300 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач погодилася, що заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.13-27). В порушення умов Договору, відповідач допустила прострочення повернення кредиту, сплати відсотків, внаслідок чого заборгованість останньої станом на 04.07.2018 складає 26615,21 грн., з яких: 5394,08 грн. тіло кредиту, 5614,10 грн. нараховано відсотків за користування кредитом, 14101,54 грн. нараховано пені, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1255,49 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком (а.с.5-10). Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Банку в частині стягнення з відповідача тіла кредиту, виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 5394,08 грн Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні зазначеного договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк, а тому Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи без підпису відповідача - не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13.03.2008 року шляхом підписання заяви-анкети. Проте колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Проте суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим. У спорі, пов`язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Згідно ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України). За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Колегія суддів не може погодитись із висновком суду про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу ОСОБА_1 .Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та з Умов, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Так, в матеріалах справи (а.с.11) наявна, надана позивачем заява про видачу кредитної картки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, яка особисто підписана відповідачем ОСОБА_1 в день укладення між сторонами кредитного договору, а саме 13 березня 2008 року та в якій, зокрема зазначена базова відсоткова ставка 3% в місяць на залишок заборгованості та штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову за порушення позичальником строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, що свідчить про обізнаність позивача з погодженими сторонами умовани кредитування щодо стягнення відсотків пені та штрафів. Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року). Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовні вимоги. Надана позивачем заява про видачу кредитної картки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, яка особисто підписана відповідачем ОСОБА_1 в день укладення між сторонами кредитного договору - 13 березня 2008 року, підтверджує її приєднання до умов договору в розумінні положень статті 634 ЦК України, оскільки, підписавши цю довідку, відповідач особисто ознайомилася з запропонованими їй умовами кредитування, тобто ОСОБА_1 була обізнана з умовами на яких отримала наданий позивачем кредит, а отже банк має право вимагати від позичальника виконання умов договору в частині сплати відсотків та штрафів за порушення виконання зобов`язання за кредитним договором. У позові банк просив стягнути окрім тіла кредиту, також і інши складові договору, зокрема: заборгованість по відсоткам за користування кредитом в суммі 5614,10 грн.; заборгованість за пенею в сумі 14101,54 грн., а не за відсотками, як зазначено у рішені суду; штрафи: (фіксована частина) - 250 грн. та 1255,49 грн. (процентна складова) (а.с.2-4). Колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції, що умовами укладеного договору не передбачено відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Даний висновок суду суперечить наявній в матеріалах справи заяві про видачу кредитної картки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, яка підписана позичальником та містить узгоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитним коштами з базовою ставкою за кредитом 3,0% на місяць та штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову (а.с.11- зворот). Колегією суддів досліджено надані позивачем розрахунки заборгованості (а.с.5-10), зокрема по відсоткам, проте повністю із ним погодитися не можна. Як видно з наданого позивачем розрахунку заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами станом на 31.08.2015, цей розрахунок позивачем проведено за збільшеною відсотковою ставкою, починаючи з 01 вересня 2014 року по 34,80%, а з 01 квітня 2015 року по 43,20% на місяць (а.с.5-8), з іншого розрахунку заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами станом на 04.07.2018 вбачається, що з 01.09.2015 відсоткова ставка була різна від 2,5% до 3,6%, проте матеріали справи не містять відомостей про погодження між сторонами збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом, тому колегія суддів не вважає за можливе його застосувати. Тобто до розрахунку заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами підлягає застосуванню фіксована відсоткова ставка 3,0% на місяць (36% на рік), яка визначена у заяві про видачу кредитної картки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду підписаній позивачем ОСОБА_1 13.03.2008 під час укладення кредитного договору. Колегією суддів належним чином перевірено надані банком два розрахунки заборгованості- перший станом на 31.08.2015 (починаючи з 14.03.2008 по 31.08.2015) зроблений банком за збільшеною відсотковою ставкою, починаючи з 01 вересня 2014 року по 34,80%, а з 01 квітня 2015 року по 43,20% на місяць, а також другий, станом 04.07.2018 (починаючи з 01.09.2015 по 04.07.2018), за яким розмір відсотків за користування кредитом вираховано банком в розмірі позовних вимог-5614,10 грн. та відповідно, якому банком був зроблений перерахунок заборгованості за відсотками з урахуванням процентної ставки, узгодженої сторонами у кредитному договорі (3,0% на місяці) і саме з цим розрахунком заборгованості погоджується колегія суддів. Що стосується доводів апеляційної скарги позивача щодо стягнення неустойки, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення штрафів, також підлягають задоволенню щодо штрафу по фіксованій частині, однак відсоткова складова штрафу буде меншою ніж визначено позивачем у розрахунку, оскільки вимоги про стягнення пені у розмірі 14 101,54 грн. не підлягають задоволенню, а процентна складова вирахована банком, виходячи із розміру заявлених банком вимог. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання. Як передбачено умовами кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань більш ніж на 30 днів позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф: 250 грн. + 5% від суми позову від суми позову, нарахування пенні цим договором взагалі не передбачено, як і нарахування комісії, тому вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 14 101,54 грн. не можуть бути задоволенні, і скаржник не просить в апеляційній скаргі про задоволення цих вимог. З урахуванням загального обсягу заборгованості за тілом кредиту та відсотками в сумі 11008,18 грн. (5394,08 грн. -тіло + 5614,10 грн. заборгованість за %), розмір штрафу становить 550,41 грн.- відсоткова складова (11008,18х5/100) та 250 грн. фіксована складова, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до переконання, що заочне рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області 09 квітня 2020 року ухвалено без повного урахування наявних у справі доказів, тому згідно положення п.п.1,3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками користування кредитними коштами станом на 04.07.2018 року в сумі 5614,10 грн., та штрафів 550,41 грн.- відсоткова складова та 250 грн. - фіксована складова. Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом АТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір у сумі 1762 грн. (а.с.1), за подання апеляційної скарги 2643 грн., а всього сплачено 4405 грн. (а.с.1,94). У зв`язку із тим, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково, в загальному розмірі (з урахуванням тіла кредиту, відсотків та штрафів) на суму 11808,60 грн., тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1954,40 грн., відповідно розрахунку (11808,60 грн. х 4405 грн./26615,21 грн). Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту в сумі 5394,08 грн. не оскаржується. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 квітня 2020 року в частині відмови Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та неустойки скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001 місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО №305299 (для погашення заборгованості та судових витрат) заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.03.2008 року станом на 04.07.2018 року по відсоткам в сумі 5614,10 грн, штраф 550,41 грн. - відсоткова складова та 250 грн. фіксована складова. Змінити заочне рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 квітня 2020 року в частині розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001 місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО №305299 (для погашення заборгованості та судових витрат) витрати зі сплати судового збору в сумі 1954,40 грн. за розгяд справи в судах першої і апеляційної інстанцій. В іншій частині заочне рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 20 серпня 2020 року. Головуючий: Судді: