Постанова 4856 № 824/301/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/301/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 20 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Білої Л.М. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності, В С Т А Н О В И В : в лютому 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в Чернівецький окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідача), про: - визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.01.2020 про зарахування до стажу роботи на посаді судді 5 років роботи стажу за юридичною спеціальністю; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, зарахувати йому, ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, 5 років стажу роботи за юридичною спеціальністю та здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання в розмірі 76% (відсотків) заробітної плати. Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 03.04.2020 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що до позивача не може застосовуватись норма права щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності після виходу позивача у відставку, оскільки Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12.07.2018 № 2509-VIII, яким внесені зміни до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016, не містить вказівки на особливості дії в часі, його положення підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли після набрання чинності, тобто після 05.08.2018. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що до обрання суддею обласного суду працював в органах МВС на керівних посадах, а також на посаді юрисконсульта більше 5 років та у зв`язку із внесенням змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді роботи в галузі права, 28.01.2020 звернувся до пенсійного органу із заявою про зарахування до стажу роботи на посаді судді 5 років роботи в галузі права та провести перерахунок, однак його заява не розглянута. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що позивача було відраховано зі штату Апеляційного суду Чернівецької області 09.10.2008, тобто до набрання чинності Законами № 1402-VІІІ та № 2509-VІІІ. Зважаючи на те, що Закон № 2509-VІІІ, яким внесені зміни до ст. 137 Закону № 1402-VІІІ, не містить вказівки на особливості дії в часі, його положення підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли після набрання чинності, тобто після 05.08.2018. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Постановою Верховної Ради України № 3775-ХІ від 23.12.1993 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) обрано суддею Чернівецького обласного суду. Постановою Верховної Ради України від 18.09.2008 № 536-VI позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Чернівецької області у зв`язку з подання заяви про відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків. На час виходу у відставку стаж роботи позивача на посаді судді апеляційного суду Чернівецької області склав 14 років 9 місяців 10 днів, що підтверджується розрахунком стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. 10.10.2008, позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівців із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. З 11.10.2008 по теперішній час позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 56 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням підвищення дітям війни. Встановлено, що до призначення на посаду судді Чернівецького обласного суду позивач з 29.06.1979 по 28.11.1982 працював на посаді юрисконсульта Чернівецького консервного заводу, а з 28.11.1982 по 22.04.1987 на посаді юрисконсульта Чернівецького оптово-роздрібного об`єднання фірми «Меблі». 28.01.2020, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій посилаючись на положення ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII, просив зарахувати до стажу роботи на посаді судді 5 років роботи в галузі права та провести перерахунок пенсії згідно доданої довідки апеляційного суду. За результатами розгляду поданої заяви, 05.02.2020 відповідач направив на адресу позивача лист за вих. № 2400-0214-8/3382, в якому зазначив, що згідно довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020, виданої Чернівецьким апеляційним судом від 08.01.2020 № 02-06/26 проведено перерахунок з 01.01.2020, в розмірі 56 відсотків від суми заробітку, вказаного у довідці 52024,50 грн. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020 складає 29200,15 грн, з урахуванням підвищення дітям війни. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви про зарахування до стажу роботи на посаді судді 5 років роботи стажу за юридичною спеціальністю, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. На час виходу позивача у відставку діяв Закон України "Про статус суддів" № 2862-XII від 15.12.1992 положення статті 43 якого передбачали, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Як встановлено судом першої інстанції, на час виходу у відставку стаж роботи позивача на посаді судді апеляційного суду Чернівецької області склав 14 років 9 місяців 10 днів. Виходячи з кількості повних років роботи на посаді судді 14 років, розмір щомісячного довічного грошового утримання органом пенсійного фонду обчислено позивачу в розмірі 56 % (20 років на посаді судді - 80%, а 14 років - 56%). При цьому 02.06.2016 прийнято Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) № 1401-VIII та Закон України "Про судоустрій і статус судців" № 1402-VIII, які набрали чинності 30.09.2016. Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016, на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Частиною 6 ст. 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 р. передбачено, що для цілей цього Закону вважається: 1) вищою юридичною освітою - вища юридична освіта ступеня магістра (або прирівняна до неї вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста), здобута в Україні, а також вища юридична освіта відповідного ступеня, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку; 2) стажем професійної діяльності у сфері права - стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти; 3) науковим ступенем - науковий ступінь у сфері права, здобутий у вищому навчальному закладі (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або аналогічному вищому навчальному закладі чи науковій установі іноземної держави. Науковий ступінь, здобутий у вищому навчальному закладі чи науковій установі іноземної держави, повинен бути визнаний в Україні в установленому законодавством порядку; 4) стажем наукової роботи - стаж професійної діяльності у сфері права на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників у вищому навчальному закладі (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або аналогічному вищому навчальному закладі чи науковій установі іноземної держави. Відповідно до ч. 1 ст. 137 "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 р. до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. При цьому, 05.08.2018, на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12.07.2018 р. № 2509-VIII, статтю 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 р. доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Абзацом 4 пункту 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Слід також зазначити, що Верховний Суд, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Рада суддів України, Державна судова адміністрація України, Національна школа суддів України, враховуючи внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів, висловили свою думку у спільному листі від 05.11.2018 № 41783/0/9-18/2664/0/2-18/01-6757/18/9рс-1112/18/1-22433/18/02/3878 «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді», відповідно до якого до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тобто застосовуються вимоги, що діяли на момент такого призначення (обрання). Також зазначено, що передбачені ч. 2 ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді здійснюються з дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 12.07.2018 № 2509-VIII, тобто, з 05.08.2018. Враховуючи зазначене, суди видають накази про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді з 05.08.2018. Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач реалізував своє право на відставку до внесення змін Законом України від 12.07.2018 № 2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що до позивача не може застосовуватись норма права щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності після виходу позивача у відставку, оскільки Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12.07.2018 № 2509-VIII, яким внесені зміни до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016, не містить вказівки на особливості дії в часі, його положення підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли після набрання чинності, тобто після 05.08.2018. За приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Роз`яснення вказаної норми наведено в рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року, зі змісту якого слідує, що ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували раніше. Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №819/1550/16 ( провадження №К/9901/4564/17). Тобто, до спірних правовідносин не застосовується норма права щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності після виходу позивача у відставку. Колегія суддів зазначає, що під час перегляду рішення суду першої інстанції порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог скаржника та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Біла Л.М. Капустинський М.М.